КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Грабовский Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ГРАБОВСЬКИЙ Михайло Антонійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Прозаїк, історик, літературний критик. Псевдоніми – Едвард Тарша, Силентій Кубасінський.

З графської родини. Батько, Грабовський А., – майор російської армії.

Народився 25 вересня 1804 р. в с. Золотієві (Тайкури) Рівненського повіту Волинської губернії

Російської імперії (нині – в складі м. Рівного України).

Помер 19 листопада 1863 р. в м. Варшаві Царства Польського (нині – столиця Республіки

Польща).

Навчався в Уманській гімназії (1818-1819), одеському Рішел’євському ліцеї (1819-1820).

Був міністром освіти Царства Польського (1863).

Друкувався в газетах «Tygodnik Petersburski», «Pielgrzym’e», збірнику «Нотатки про Південну

Русь».

Як літературний критик дебютував статтею (1834).

Потім настала черга дослідження «Про українські пісні» (1837), двотомника «Література і

критика» (1837-1838), присвяченого поезії XIX ст., українським пісням і новій французькій

літературі, книг «O szkole ekrainskiej poezyi» і «Literatura Romansu w Polsce», статей

«Korrespondencya literacka» (1843), «Artykuly lnterackie, krytyczne, artystyczne» (1849), розвідок

«Огляд могил, валів і городищ Київської губернії» (1848), «Україна давня і нинішня» (1850),

«Про причини взаємного озлоблення поляків і малоросіян в XVII сторіччі» (1856), «Українські

мелодії», «Про українські пісні», «Про українські народні легенди».

Як прозаїк дебютував повістю «Коліївщина і степи» (1838).

Перу Г. також належать повісті «Станиця Гуляйпільська» (1840-1841), «Пан староста Каневський»

(1856), «Пан староста Закревський» (1860), «Степова буря» (1862), «Тайкури».

Грабовський Тадеуш присвятив творчості нашого земляка книгу «Михайло Грабовський, його

критичні листи та політичні погляди» (1901).

Що стосується особистого життя, то наш земляк рано втратив батька.

Серед друзів та близьких знайомих Г. –Я. Креховський, Т. Шевченко, Б. Залєський, Т. Пандура, С.

Гощинський, П. Куліш, О. Пшецславський, Л. Жемчужников, Н. Орда,А. Скальковський, Й.

Шанявський, К. Свідзинський, О. Велепольський, Ю. Шимановський ті ін.


***

НЕСТРИМНЕ БАЖАННЯ,

з життєвого кредо М. Грабовського

Після знайомства з Северином Гощинським і Богданом Залеським в моїй душі з’явилося величезне

бажання; як в дитинстві хотілося бути святим, так тоді захотілося бути письменником.


ЗАВДЯЧУЮ УМАНІ, зі спогадів М. Грабовського

Півтора роки, які я провів в уманській повітовій школі, в корені вплинули на мою подальшу долю,

і саме завдяки їй я почав займатися наукою і літературою.


І ЗОБРАЖЕННЯ КОЗАЦЬКИХ ГЕТЬМАНІВ, з нарису М. Грабовського «Парк князя М. С.

Воронцова в Київській губернії»

Для прибулих відчиняють не лише сад, а й будинок. Вельми часто навіть запрошують зайняти для

приміщення житлові опочивальні його ясновельможності: послуга дорогоцінна. Звичайно, така

ввічливість є виразом ласкавості і прихильності володаря.

...Освічений власник парку, маючи в різних куточках Росії свої маєтки, бажав, щоб палаци його

виражали собою характер місцевості і викликали спогади про той край, в якому знаходяться. От

чому зустрічаєте тут портрети перших князів південної Росії і зображення гетьманів козацьких від

Хмельницького до гайдамаки Мамая.

...Парк дуже великий... у ту саму хвилину, коли відвідувачі наважуються йти пішки, перед ними є

маленькі чотиримісні кабріолетки. У кожну запряжені по чотири маленькі англійських коня, з

підстриженими гривами. Жокеї такі моторні і спритні, коні такі привчені до швидкої рисі, що

екіпажі мчать з швидкістю вітру алеями дивного парку.

...Я не мав можливості ...дізнатися причину його назви. Невідомо, в ім’я якого саме з Святославів

побудована ця башта, – ймовірно, в ім’я сина Ольги, героя болгарського.

СТАВ МІЦНО НА НОГИ, зі спогадів П. Куліша

Відлюдні дні в Олександрівці (маєток Грабовського М. – авт.), довготривале вивчення там

Гомера, разом з вивченням народної поезії, нарешті знайомство моє з Грабовським, поставили

мене так міцно на ноги, що мене не може захопити ніякий потік хворобливих літературних явищ.


У ЗАХВАТІ ЩАСТЯ, з дослідження П. Куліша «Хутірська філософія і віддалена від світу поезія»

Він (Грабовський М. – авт. ) влаштував мене поруч зі своїм кабінетом, у кімнаті, вікна якої

виходили до парку, і прожив я в нього кілька тижнів, у такому захваті щастя, яким хіба що

повниться душа праведника в Господа на небесах.

…Грабовський писав новий роман, я малював з натури, або ж – приводив до ладу написане на

льоту з уст народу. Він мені читав щоразу написане ним зранку; я показував йому мої ескізи або

читав народні перекази, думи, пісні і дещо зі своїх, звісно, дуже поганих вигадок…


ЗНОВУ ПРИБУДУ ДО ВАС, з листа П. Куліша М. Грабовському від 12 червня 1856 р.

Тоді я, вхопивши оберемок книжок, махну на Вкраїну і зараз, не гаявши часу, прибуду до Вас у

Олександрівку, і попривожу Вам тацю і кошик із того мельхіору і всяку всячину, которої

бажали…


ВІВ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, з розвідки В. Білошапки «З історії поляків на Чигиринщині»

Саме П. Куліш, немає сумніву, порадив Т. Шевченку у 1843 році звернутися до М. Грабовського із

проханням написати польською мовою історичний текст до книги офортів Т. Шевченка

«Живописная Украйна». На жаль, цей задум з невідомо яких причин не вдався, хоч Т. Шевченко і

звертався до М. Грабовського, а можливо, вони й зустрічались в Олександрівці, як стверджує

автор «Українських ночей» – польський письменник Є. Єнджеєвич.

…М. Грабовський допомагав у наукових дослідженнях київському цивільному губернатору Івану

Фундуклію. 1853 року М. Грабовський доставив для досліджень у комісію по опису губерній

Київського навчального округу торф, знайдений на околицях Олександрівки. Торф виявився

придатним для розробки, бо містив 81 відсоток горючих речовин. М. Грабовський клопотався

перед київським губерн-ським начальством, щоб розробляти родовище. На жаль, архіви не

зберегли документів, що свідчили б про реалізацію цього проекту.


ПОМІНЯВ ЛІТЕРАТУРУ НА ЦУКРОВАРІННЯ, з листа П. Куліша П. Плетньову від 4 грудня

1856 р.

Був я у Грабовського, який проміняв літературу на цукроваріння і будує будинок, з якого вийдуть

дуже живописні руїни.


РЕВІЗУВАВ СВОЇ ПАНСЛОВ’ЯНСЬКІ ІДЕЇ, з статті О. Браславця «Вікопомний рік! До 140-

річчя Польського повстання 1863 року»

Одним з осередків бурління польського духу став у 1830-1860-х рр. Київ, де значну кількість

мешканців становили поляки. Одним з центрів київського польського відродження стала садиба на

Андріївському узвозі, де нині стоїть будинок № 34, яка з 1850 р. належала відомому київському

письменнику і критику польсько-української школи Михайлові (Міхаю) Грабовському.

...З 1850 року М. Грабовський постійно жив у Києві, де він разом з сусідом Андрієм Муравйовим

займався облаштуванням та благоустроєм найдавнішої вулиці Києва. Однак 1862 року М.

Грабовський раптово відбув працювати директором училищ до Варшави.

Власне, цей від’їзд напередодні повстання викликає багато запитань – адже спочатку М.

Грабовський виступав за слов’янську єдність під скіпетром російського імператора, висловлював

ідеї про велике всеслов’янське значення Києва. Однак деякі київські джерела повідомляють, що в

останні роки перед від’їздом М. Грабовський начебто дуже сильно ревізував свої панслов’янські

ідеї й буцімто став одним з розробників й натхненників ідеології Січневого повстання 1863 року.

...Наскільки вишуканою може бути іронія історії! 1863 року долі мешканців Андріївського узвозу

– Михайла Грабовського та Андрія Муравйова – перетнулися ще раз, дещо в трагічному аспекті.

На придушення польського повстання, одним з ідеологів якого виступав М. Грабовський, було

кинуто російську армію, яку очолив Михайло Муравйов, рідний брат А. Муравйова.


ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ВАЛЬТЕР СКОТТ, з розвідки В. Панченка «Пантелеймон Куліш

в «Абботсфорді»

В очах Пантелеймона Олександровича Грабовський був «Вальтером Скоттом» – автором повістей, написаних на матеріалі української історії, авторитетним критиком.

...Олександрівські «труди і дні» П. Куліш вважав такою важливою віхою свого життя, що і в

листах, і в мемуарах приділяв їм винятково багато уваги.

...В Олександрівці він написав поему «Украйна» – принаймні, велику її частину («писав я її в

нього ( Грабовського – авт.) над кабінетом», – повідомить П. Куліш у листі до Ю.-І.

Крашевського).

...Як літературний критик, М. Грабовський був ідеологом слов’янського романтизму, орієнтував

письменників-сучасників на традиції народної творчості. Критерії, з якими він підходив до

художнього твору, передбачали проникнення в нього мотивів із народного життя, близькість до

народних оповідань.

...Погляди М. Грабовського на літературу багато значили для П. Куліша як письменника і критика.

Те, до чого він прагнув напівстихійно, тепер знаходило чіткі формулювання, вилаштовувалося в

систему. І ідея самобутності української літератури, і необхідність її орієнтації на фольклорні

основи та «поезію старовини», і принцип історичної та етнографічної достовірності художнього

твору. Назустріч цим поглядам Куліш ішов легко, бо вони відповідали його власним внутрішнім

установкам і здогадам. Складніше було Кулішу-історику. Спілкування з Грабовським змушувало

його серйозно осмислювати складну історію польсько-українських взаємин. Якщо до

Олександрівки П. Куліш прибув з «костомаро-шевченківськими» уявленнями про козаччину й

гайдамаків, то в «Абботсфорді» йому довелося зіткнутися з несподіваними для себе судженнями

про події ХVII – ХVIII століть.

...Грабовський вважав, що в часи Коліївщини в українців запанувала «течія варваризму», що

гайдамаччина була кроком назад, виявом стихії й розбійництва «низовиків». Полякам же М.

Грабовський відводив місію культуртрегерства, поділяючи думку, висловлену одним із його

приятелів: «Україна ваша, а ми культурні прибульці». В часах минулих він виділяв постать

Конашевича-Сагайдачного, який уособлював культурну силу, українську аристократію, яка

знаходила порозуміння з поляками і, загалом, правильно будувала систему слов’янських взаємин.

Дослідник життя і творчості П. Куліша Віктор Петров небезпідставно вважав, що «ідею польсько-

українського єднання, що завсіди вабила Куліша, виплекав він, треба думати, приятелюючи з

Грабовським».

ЗВЕЛИЧУВАВ ШЛЯХТУ, з «Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона»

Польському суспільству не подобалися українські симпатії Грабовського, як і взагалі вся

«українська школа», з її місцевим патріотизмом, проти якого повставали Міцкевич, Крашевський

та ін. У 1841 р. новий польський критик А. Тишинський вказав, що багато думок Грабовського, які

вважалися оригінальними, запозичені у Вільмена і Гізо. Це призвело до втрати популярності

Грабовського, особливо серед молоді.

...Усе більше зближуючись з українськими діячами, Грабовський проникається слов’янофільсько-

українськими ідеями про велике всеслов’янське значення Києва і висловлює переконання, що

«український люд» є окремою гілкою російського народу, котра зберегла в чистоті відвічні

племінні особливості і самобутність. ...Грабовський прагне стати апостолом слов’янського

єднання. Він хоче видавати в Києві газету «Slowianin» панслов’янського напряму і з цією метою

подає докладну програму майбутнього видання київському генерал-губернаторові. Вона стала

відомою польському суспільству і викликала загальне обурення; колишні друзі Грабовського від

нього відсахнулися.

Грабовський був переконаний, що всі звинувачення польських панів в пригнобленні українського

народу сильно перебільшені, і що насправді польські поміщики стали в Україні насаджувачами

вищої культури і створили її добробут.

...Критичні думки Грабовського ґрунтовні і влучні. Він перший визначив значення багатьох

польських письменників, перший сформулював безумовно принцип народності в літературі; ще

більше значення має Грабовський як діяч українського відродження.


ЧЕМНИЙ ГРАБОВСЬКИЙ, з сонета М. Зерова «Куліш»

Давно в труні Тарас і Костомара,

Грабовський чемний, лагідний Плетньов;

Сивіє розум і холоне кров;

Літа минулі, мов бліда примара.