БОГДАНОВИЧ Модест Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий історик.
З дворянської родини. Батько, Богданович І, та і дядько, Богданович Іп., – письменники.
Народився 26 серпня (7 вересня) 1805 р. в м. Сумах Слобідсько-Української губернії Російської
імперії (нині – адміністративний центр однойменної області України).
Помер 25 липня (6 серпня) 1882 р. в м. Оранієнбаумі Санкт-Петербурзької губернії Російської
імперії (нині – м. Ломоносов Ленінградської області РФ).
Випущений з Дворянського полку прапорщиком (1823), закінчив Військову академію (1833-1835).
Служив в 1-й гренадерській артилерійській роті (1823-1827), 24-й (пізніше – 13-й) артилерійській
бригаді (1827-1833), Генеральному штабі (1836-1838), ад’юнкт-професором (1838-1843),
професором (1843-1846) кафедри військової історії й стратегії Військової академії, офіційним
військовим історіографом Росії (з 1863), вчив військової історії великого князя Костянтина
Миколайовича (1846-47). Брав участь в боях під Вавром, Гроховим, Дембе-Вельке, Рагозіним, в
яких зазнав контузії, після чого потрапив до польського полону (1831).
Дійсний член Російського історичного товариства (1866).
Заслужений професор Академії Генерального штабу (1863).
Член Військової ради (1881).
Друкувався в журналах «Руський інвалід», «Військовий збірник», «Руська старовина», редагував
2-е видання «Військового енциклопедичного лексикону».
Перу Б. належать книги: «Похід 1796 р. Бонапарта в Італії» (1845), «Походи Суворова в Італії й
Швейцарії» (1846), «Нотатки стратегії. Правила ведення війни, виписані з тв. Наполеона,
ерцгерцога Карла, генерала Жоміні та ін. Військових письменників» (1847), «Історія військового
мистецтва і чудових походів від початку воєн до нинішнього часу» (1849-1853), тритомник
«Історія Вітчизняної війни 1812 р.» (1859-1860), двотомник «Історія війни 1813 р. за незалежність
Німеччини» (1863), двотомник «Історія війни 1814 р. у Франції і повалення Наполеона I» (1865),
шеститомник «Історія царювання імп. Олександра I і Росії в його часи» (1869-1871), чотиритомник
«Східна війна 1853-56 рр.» (1877), шеститомник «Історичний нарис діяльності військового
управління в перше 25-річчя царювання імператора Олександра II» (1879-1881).
Б. впорядкував російський Військово-науковий архів (1863-1868).
Трагічна доля спіткала сина нашого земляка Миколу – губернатора Уфимської губернії. Під час
щоденної прогулянки у парку його наздогнали дев’ять куль есерівського бойовика Є. Дулебова,
котрий зрештою-решт закінчив власне життя під чужим прізвищем в психіатричній лікарні.
Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Дубровін, С. Хрульов, М. Воронцов, М. Стасюлевич та
ін.
***
ВПЛИВ ПОСЛАБИВСЯ
, з наукового кредо М. Богдановича
Паризький мир ослабив віковий вплив Росії на справи Сходу.
ЯК РОСІЯНИ НІМЦЯМ СВОБОДУ ВИБОРЮВАЛИ, з книги М. Богдановича «Історія війни
1813 р. за незалежність Німеччини»
Під Кульмом у перший день – одні росіяни: спочатку 12000, потім 16000, причому вибуло з строю
7002 чоловіки.
При облозі фортець: Данцига –13000 росіян, Кюстрина – 4000 росіян, Глогау – 5000 росіян і 3000
прусаків.
Під Лейпцигом: росіян 127000, прусаків 71000, австрійців 89500, шведів 18000, разом на 160000
німців усіх найменувань 127000 росіян; з числа цих військ вибуло з ладу на 21000 росіян 21300
пруссаків і австрійців.
Але скільки ще було слов’ян в австрійських військах і яка, отже, буде слов’янська частка у великій
війні за звільнення, im grossen Befreingskriege? Що ж так багато говорять німці про заслуги,
зроблені ними слов’янському світу, і Росії особливо?! Порахувати не важко, тільки хто в кого
виявиться в боргу.
Під
Люценом руських
54000
прусаків
38000
Під
Бауценом руських
65000
прусаків
28000
Під
Кацбахом руських
56000
прусаків
38000
ПОХІД НА ТУРКІВ, з книги М. Богдановича «Східна війна 1853-1856 рр.»
Після переходу наших військ через Дунай, 11-го березня, й заняття Бабадагської області, вирішено
було відкрити кампанію 1854 року узяттям Силістрії.
Фортеця Силістрія, окрім Відіна, була єдиним надійним оплотом Туреччини на р. Нижній Дунай.
Важливість цієї фортеці в стратегічному відношенні ясно доведена війною 1828 і 29 років.
Турецький уряд, дуже добре розуміючи
