Богданович Модест (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



БОГДАНОВИЧ Модест Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий історик.

З дворянської родини. Батько, Богданович І, та і дядько, Богданович Іп., – письменники.

Народився 26 серпня (7 вересня) 1805 р. в м. Сумах Слобідсько-Української губернії Російської

імперії (нині – адміністративний центр однойменної області України).

Помер 25 липня (6 серпня) 1882 р. в м. Оранієнбаумі Санкт-Петербурзької губернії Російської

імперії (нині – м. Ломоносов Ленінградської області РФ).

Випущений з Дворянського полку прапорщиком (1823), закінчив Військову академію (1833-1835).

Служив в 1-й гренадерській артилерійській роті (1823-1827), 24-й (пізніше – 13-й) артилерійській

бригаді (1827-1833), Генеральному штабі (1836-1838), ад’юнкт-професором (1838-1843),

професором (1843-1846) кафедри військової історії й стратегії Військової академії, офіційним

військовим історіографом Росії (з 1863), вчив військової історії великого князя Костянтина

Миколайовича (1846-47). Брав участь в боях під Вавром, Гроховим, Дембе-Вельке, Рагозіним, в

яких зазнав контузії, після чого потрапив до польського полону (1831).

Дійсний член Російського історичного товариства (1866).

Заслужений професор Академії Генерального штабу (1863).

Член Військової ради (1881).

Друкувався в журналах «Руський інвалід», «Військовий збірник», «Руська старовина», редагував

2-е видання «Військового енциклопедичного лексикону».

Перу Б. належать книги: «Похід 1796 р. Бонапарта в Італії» (1845), «Походи Суворова в Італії й

Швейцарії» (1846), «Нотатки стратегії. Правила ведення війни, виписані з тв. Наполеона,

ерцгерцога Карла, генерала Жоміні та ін. Військових письменників» (1847), «Історія військового

мистецтва і чудових походів від початку воєн до нинішнього часу» (1849-1853), тритомник

«Історія Вітчизняної війни 1812 р.» (1859-1860), двотомник «Історія війни 1813 р. за незалежність

Німеччини» (1863), двотомник «Історія війни 1814 р. у Франції і повалення Наполеона I» (1865),

шеститомник «Історія царювання імп. Олександра I і Росії в його часи» (1869-1871), чотиритомник

«Східна війна 1853-56 рр.» (1877), шеститомник «Історичний нарис діяльності військового

управління в перше 25-річчя царювання імператора Олександра II» (1879-1881).

Б. впорядкував російський Військово-науковий архів (1863-1868).

Трагічна доля спіткала сина нашого земляка Миколу – губернатора Уфимської губернії. Під час

щоденної прогулянки у парку його наздогнали дев’ять куль есерівського бойовика Є. Дулебова,

котрий зрештою-решт закінчив власне життя під чужим прізвищем в психіатричній лікарні.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Дубровін, С. Хрульов, М. Воронцов, М. Стасюлевич та

ін.


***

ВПЛИВ ПОСЛАБИВСЯ

, з наукового кредо М. Богдановича

Паризький мир ослабив віковий вплив Росії на справи Сходу.

ЯК РОСІЯНИ НІМЦЯМ СВОБОДУ ВИБОРЮВАЛИ, з книги М. Богдановича «Історія війни

1813 р. за незалежність Німеччини»

Під Кульмом у перший день – одні росіяни: спочатку 12000, потім 16000, причому вибуло з строю

7002 чоловіки.

При облозі фортець: Данцига –13000 росіян, Кюстрина – 4000 росіян, Глогау – 5000 росіян і 3000

прусаків.

Під Лейпцигом: росіян 127000, прусаків 71000, австрійців 89500, шведів 18000, разом на 160000

німців усіх найменувань 127000 росіян; з числа цих військ вибуло з ладу на 21000 росіян 21300

пруссаків і австрійців.

Але скільки ще було слов’ян в австрійських військах і яка, отже, буде слов’янська частка у великій

війні за звільнення, im grossen Befreingskriege? Що ж так багато говорять німці про заслуги,

зроблені ними слов’янському світу, і Росії особливо?! Порахувати не важко, тільки хто в кого

виявиться в боргу.

Під

Люценом руських

54000

прусаків

38000

Під

Бауценом руських

65000

прусаків

28000

Під

Кацбахом руських

56000

прусаків

38000


ПОХІД НА ТУРКІВ, з книги М. Богдановича «Східна війна 1853-1856 рр.»

Після переходу наших військ через Дунай, 11-го березня, й заняття Бабадагської області, вирішено

було відкрити кампанію 1854 року узяттям Силістрії.

Фортеця Силістрія, окрім Відіна, була єдиним надійним оплотом Туреччини на р. Нижній Дунай.

Важливість цієї фортеці в стратегічному відношенні ясно доведена війною 1828 і 29 років.

Турецький уряд, дуже добре розуміючи вплив, який може мати Силістрія на оборону держави,

прийняв останніми роками діяльні заходи до посилення цього пункту.

Замість фортеці, погано улаштованої… в 1828 і 29-м роках, ми нині знайшли сильний укріплений

табір, котрий складається з трьох оборонних ліній, з тимчасовими й навіть довготривалими

передовими укріпленнями, розташованими в вельми вигідних пунктах.

Передову оборонну лінію складають шість укріплень, що утворюють собою півколо, краї якого

прилягають до берега Дунаю. П’ять з цих укріплень розташовані на висотах, пануючих над усію

навколишньою місцевістю, а шосте – на низовинному березі Дунаю.

Ключем всієї передової лінії служить сильний форт Абдул-Меджід, котрий має у рові кам’яну

оборонну стінку, а всередині – двоповерхову склепінчасту казарму.

Після форту Абдул-Меджід, найбільше й сильне з передових укріплень є Арабський форт,

розташований на вершині довгастого узвишшя, що тягнеться на схід від висоти форту Абдул-

Меджід і відділяється від нього двома ярами. – Очевидно, укріплення це зімкнуте і має сильний

тимчасовий профіль із земляним бруствером в 12 футів заввишки і з ровом шириною до 3-х

сажнів.

Другу оборонну лінію Силістрії складають п’ять люнетів, розташованих на відстані від 30 до 100

сажнів попереду контр-ескарпа, перед 1-м, 2-м, 4-м, 5-м і 6-м полігонами. У кожному з них могло

поміститися від 6-ти до 8-ми гармат.

…За попереднім оглядом місцевості з лівого берега Дунаю, був підготовлений… генерал-

лейтенантом Бухмеєром, проект облоги Силістрії, яким передбачалося вести атаку з боку форту

Абдул-Меджід, і після взяття цього укріплення й сусіднього з ним люнету, атакувати 5-й полігон...

Хоча зі всіх передових укріплень форт Абдул-Меджід міг вчинити нам найсильніший опір, проте

на цьому пункті ми мали б, з самого початку облоги, вельми важливий зиск, позбавивши гарнізон

зв’язку з Шумлою, і змусивши його зняти табори, розташовані в ярах, з обох боків форту.

Разом з тим передбачалося обкласти фортецю і з другого боків, так що ворог повинен би був, після

перших днів облоги, абсолютно закритися у фортеці й в передових укріпленнях, де втрати його від

дії нашої артилерії, особливо з батарей лівого берега Дунаю, були б незрівнянно значнішими, ніж

в розкиданих таборах...

Із заняттям форту Абдул-Меджід і сусіднього люнету, ми абсолютно контролювали б навколишню

місцевість, і могли б діяти в тилу майже всіх передових укріплень, котрі складали першу оборонну

лінію.

План подальших облогових робіт проти фортеці, звичайно, краще визначився б після найближчої

рекогносцировки другої лінії укріплень і фортечних верків; проте 5-й полігон мав для нас важливу

перевагу перед іншими в тому відношенні, що наші батареї могли бути розташовані попереду

нього на узвишшях, на відстані від фортеці не далі 200 сажнів...

За цим проектом, час, потрібний на облогу, розраховувався в шість тижнів, відводячи два з

половиною тижні для атаки на форт Абдул-Меджід, і три з половиною – для штурму самої фортеці

зі всіма підготовчими роботами.

СТОЯТИ НА СМЕРТЬ, з книги М. Богдановича «Іван Іванович Лажечников. Декілька нотаток і

спогади»

Графу Остерману-Толстому треба було, маючи проти себе подвійні сили, особливо на початку

кампанії, відстояти честь російської зброї. Це справа, в армії Барклая, була майже одночасно з

дашковською в армії Багратіона, де, говорячи словами Єрмолова, «Раєвський, з малими силами, у

порівнянні з ворожими, виявив і розпорядливість, йому властиву, і хоробрість, що його вирізняла

серед інших: піднявши прапора, він очолив колону, ведучи за собою двох синів, з яких одному

виповнилося лише одинадцять років». (В бої під Парижем я бачив одного з них, пам’ятаю, в

єгерському мундирі, років чотирнадцяти чи п’ятнадцяти, і любувався, як цей стрункий, красивий

хлопчик весело роз’їжджав у свиті нашого дивізіонного генерала Паскевича ланцюгом стрільців).

Отож, говорю, потрібно було графу Остерману-Толстому вправною розпорядливістю і

безстрашністю, особливо на початку кампанії, відстояти честь російського війська, і він її

відстояв.

Коли в самому розпалі бою від підлеглих йому начальників прискакували до нього ад’ютанти з

повідомленням, що ряди наші рідіють все більше і більше і ледь тримаються під смертоносним

вогнем, і запитували, що він наказує діяти, він відповідав тільки:

– Стояти на смерть!

І стояли російські воїни, і вмирали, обгороджуючи своїми тілами безпеку руху цілої армії Барклая, якій треба було, чого б це не коштувало, з’єднатися з армією Багратіона.

Ця лаконічна відповідь, відома всій російській армії, на жаль, чомусь не потрапила до матеріалів

Погодіна. Втім, їй віддав належне, почесне місце військовий історик Богданович у своєму описі

«Вітчизняна війна». І він нагадав мені іншу відповідь графа. Коли в одному військовому

товаристві розповідали про якийсь героїчний вчинок, оповідач зауважив:

– Це подвиг, гідний римлянина!

Граф заперечив з невдоволенням:

– Чому ж не росіянина?


ПЕРЛИНУ АРХІТЕКТУРИ ЗНИЩИЛИ… ЯКІСНО, з кореспонденції К. Боянової «Чи був

пам’ятник?»

Архітектори й прокуратура опікуються долею старовинної садиби на Псьольській, 2. Будівля –

одноповерховий особняк – є пам’ятником архітектури. У 2000 році його …продали. Покупцем

стало ТОВ «Агроконтракт», яке згодом продало садибу ТОВ «Міжрегіональний центр фондових

технологій».

Перебудова будівлі почалася в 2004 році. В результаті пам’ятник зазнав переробок. Найзначніша

– зведення другого поверху.

На містобудівній раді в управлінні архітектури більшість сумських архітекторів погодилися, що

роботи виконані якісно. Проте пам’ятник архітектури, за їх словами, існувати перестав. На його

місці з’явився інший об’єкт.

За інформацією старшого прокурора відділу прокуратори Сумської області Володимира

Микитенко, за фактом реконструкції будинку на Псьольській, 2 порушена кримінальна справа.

Витяг з повідомлення, поширено обласною прокуратурою: «Автори» цього злочинного діяння –

службовi особи ТОВ «Мiжрегiональний центр фондових технологiй», якi без вiдповiдного дозволу

на виконання будiвельних робiт органу охорони культурної спадщини прибудували другий поверх

до використовуваного та купленого в 2001 роцi ТОВ «Агроконтракт» будинку, що по вул.

Псьольськiй, 2 обласного центру. При цьому грубо порушено вимоги щодо подальшого

використання приватизованого об’єкта, не укладено охоронного договору з вiдповiдним органом

культурної спадщини, як це передбачено чинним законодавством.

Йдеться про одну з найкрасивiших споруд Сум – садибу Богдановичiв, яка є пам’яткою

архiтектури мiсцевого значення (будинок належав вiдомому вiйськовому iсторикові ХIХ столiття

генерал-лейтенанту Модесту Богдановичу, автору багатьох наукових праць з вiйськової

iсторiографiї).

В прокуратурі переконані, що будівлі нанесені значні пошкодження, котрі знижують її історичну,

наукову й художню цінність.