БЕРЛИНСЬКИЙ Максим Федорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, археолог.
З родини священика.
Народився 6 (17) серпня 1764 р. в с. Новій Слободі Сумського полку Російської імперії (нині –
Путивльський район Сумської області України).
Помер 6 (18) січня 1848 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на
Байковому цвинтарі.
Закінчив Київську духовну академію (1776-1786), Петербурзьку вчительську гімназію (1786-1788).
Працював викладачем Санкт-Петербурзької учительської семінарії (1786-1788), вчителем,
інспектором Київського народного училища (1788-1834).
Член Московського товариства історії та старожитностей (1828).
Друкувався в альманахах і журналах «Вулик», «Молодик», «Український журнал».
Б. – автор «Історії російської для використання юнацтвом» (1800), «Історичного опису Малоросії
та міста Києва» (1804), «Стислий огляд м. Києва» (1820), «Історії міста Києва від заснування й до
нашого часу» (залишилася в рукописі).
Багатозначний факт: незважаючи на те, що міністр народної освіти дав вказівку виділити на
видання «Історичного опису Малоросії та міста Києва» 500 руб., Б. цих грошей так і не побачив.
Іменем Б. названа вулиця в м. Київ (1962).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – П. Завадовський, М. Максимович та ін.
***
РІДНА І СВОЯ,
з життєвого кредо М. Берлинського
Батьківщину люблять не за те, що вона велика й широка, а за те, що вона рідна і своя.
ДАНИНУ КИЄВУ ПЛАТИЛИ НАВІТЬ ГРЕКИ, з книги М. Берлинського «Історія міста Києва»
Олег, знищивши Аскольдових прибічників і всіх пам’ятників його князівства, серед яких були і
християнські храми, затвердив Києву бути столицею всього князівства. З цього часу слов’яни,
поляни в літописах руських і грецьких більше відомі під ім’ям русів.
Олег збільшив потім володіння молодого вихованця свого князя Ігоря підкоренням древлянських
земель на річках Прип’ять і Случ, також сіверян і радомичів відірвав від хозарської залежності…
Під час вправ його… угри або мадяри (угорці), вигнані з Дону і Кубані печенігами, пройшли повз
Київ з великою силою, не торкаючись міста, хіба що декілька днів простояли на горі біля Дніпра і
потім потяглися далі на захід для підкорення тих країн, де й живуть понині.
…Укладення з греками торгової угоди мало наслідком те, що громадяни стали заможнішими і
освіченішими, ніж раніше. …Обряди ідолопоклоніння змішались з варязькими… Давній
слов’янський звичай спалювати покійників замінили на поховання…
Ігор після вступу на престол мав зберегти важливість розповсюдженої влади приборканням
древлян, які забунтували, і залякуванням греків, які відмовилися було сплачувати данину. Другий
його похід на останніх був успішнішим першого, коли він задіяв не лише різних своїх слов’ян і
чудь, а й варязькі війська і печенігів, чим і заставив імператора зберігати святість угоди. З цього
часу печеніги впродовж 140 років були ворогами як київським, так і іншим удільним руським
князям.
ЙОГО БОЯЛИСЯ ЩЕ Й У 70-Х РОКАХ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ, з розвідки І. Чернякова
«Перший історик Києва – Максим Берлинський»
Випускники Київської академії працювали в багатьох адміністративних закладах Російської
імперії. Багато з них стали видатними державними та політичними діячами, провідними вченими в
Московському, Харківському та інших університетах. Серед них був і М. Ф. Берлинський. Після
закінчення Київської академії 22-річного Максима запрошують на викладацьку роботу в щойно
організовану Учительську семінарію в Санкт-Петербурзі.
…Але ..тягнуло до Києва, в якому він мріяв здійснити свою дитячу мрію – написати історію
Києва, який був колискою давньоруської держави Київської Русі й духовно-історичним центром
сучасної йому України.
…Він став відомою людиною не як видатний педагог, а як «перший історик» Києва, «патріарх
української археології». Ще в 1799 р. написав велику працю «Історія міста Києва», яка, на жаль, не
була надрукованою через заборону царської цензури. Вона пролежала в архівах 170 років і
випадково була знайдена київською дослідницею Л. А. Пономаренко в Ленінградському архіві в
1970 р.
Знайдений рукопис М. Ф. Берлинського «Історія міста Києва», що пролежав довгий час в архівах
царського цензорського комітету, й
