САВИЧ Олексій Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Астроном, геодезист. В астрономії існує науковий термін «формула Савича» (для обчислення
заломлення світла в земній атмосфері).
З дворянської родини.
Народився 18 (30) березня 1811 р. в с. Пушкарівці Сумського повіту Сумської губернії Російської
імперії (нині – Сумський район Сумської області України).
Помер 15 (27) серпня 1883 р. в с. Благодаті Тульської губернії Російської імперії (нині –
Новодєрєвеньківський район Орловської області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1824-1829), стажувався в
професорському інституті при Дерптському університеті (1833-1836).
Працював астрономом Дерптської обсерваторії (1833-1839), викладачем Петербурзького
університету (1839-1880), офіцерських класів при Петербурзькому морському кадетському
корпусі (1841-1883), Московського межового інституту (1845), Петербурзького головного
педагогічного інституту (1849-1859), академії Генерального штабу (1854-1883).
Член петербурзької академії наук (1862).
Член Російського географічного товариства (1846).
Член Московського товариства дослідників природи (1869).
Почесний член Санкт-Петербурзького університету (1879).
Лауреат Демидівської премії (1845).
Кавалер орденів св. Станіслава IV ступеня (1838), св. Станіслава I ступеня (1864).
Кавалер золотої медалі Датського королівського товариства.
Друкувався в журналах в «Нотатки Імператорської академії наук», «Melanges mathematiques et
astronomiques tirees du Bulletin de l’Acad. Imperiale», «Meomires de l’Acad. Imper.», «Astronomical Journal», «Astronomische Nachrichten».
Виконав нівелювання між Чорним та Каспійськими морями (1836-1838), беззаперечно довівши,
що Каспійське море розташоване 21,3 м нижче Чорного.
Спільно з колегами вперше в Російській імперії визначив силу тяжіння вздовж дуги меридіану від
Торніо до Ізмаїлу з допомогою зворотних маятників (1865-1868).
Перу нашого земляка належать книги: «Використання практичної астрономії під час
географічного визначення місць» (1845; 1869 -1871), «Застосування теорії вірогідностей при
обчисленні спостережень» (1857), яка і понині залишається кращим посібником з предмету.
С. – автор двотомного «Курсу астрономії» (1874-1883), «Основи математичної географії та
космографії», «Початкові основи диференційного та інтегрального обчислень», низка учбових
посібників, багатьох наукових праць з визначення орбіт планет, їх супутників, комет, нотаток і
мемуарів.
Всього перу нашого земляка належить понад 100 наукових робіт.
Зусиллями С. при Санкт-Петербурзькому університетові була споруджена учбова астрономічна
обсерваторія.
У свою чергу, відомий вчений В. Вітковський свою книгу «Практична геодезія» присвятив світлій
пам’яті О. М. Савича.
Серед друзів та близьких знайомих С. – В. Вітковський, В. Струве, Х. Петерс, П. Смислов, Д.
Дубяго, С. Глазенап, Р. Ленц, М. Ковальський та ін.
***
НЕУЦТВО – НЕ АРГУМЕНТ,
з наукового кредо О. Савича
Незнання не доказ, неуцтво – не аргумент.
НЕВТОМНИЙ АВТОР ВІДКРИТТІВ І ВИНАХОДІВ, з книги Г. Логінової і В. Селіханович
«Олексій Миколайович Савич»
Здійснював визначення величини стиснення земного еліпсоїда обертання, результати якого за його
розрахунками складали від 1/296 до 1/309 (в даний час для еліпсоїда Красовського стиснення
прийняте рівним 1/298,3).
У геодезії придумав спосіб визначення площі країни за картою в проекції К. Ф. Гауса за
допомогою планіметра.
Склав правила для обчислення рефракції, створюваної земною атмосферою, і вивів формули її
залежності від щільності і температури повітря.
Визначив орбіти супутників планет і комет. Запропонував свій метод визначення орбіт планет і
комет за трьома спостереженнями, удосконаливши метод Г. Ф. Гауса, і розробив прийом
обчислення кометних орбіт з великим ексцентриситетом.
ВІД ПРОПОЗИЦІЇ ВІДМОВИВСЯ, з книги В. Алєксєєва «Спогади»
Сам я все більше і більше замислювався над питанням, як же я, людина, повна егоїстичних звичок, можу встановити мир серед людей, які ворогують на ґрунті цього ж самого егоїзму.
Всі студенти мого часу ділилися на дві групи: більшість, заможні, вели життя ледаче, лекції
відвідували неакуратно, вечорами влаштовували гулянки, грали в карти. Інша ж частина, менша за
