КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Редкин Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РЕДКІН Петро Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Правознавець, історик філософії, педагог, державний діяч.

З поміщицької родини.

Народився 4 (16) жовтня 1808 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 7 (19) березня 1891 р. в м. Петербурзі Російської імперії нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Смоленському лютеранському цвинтарі.

Закінчив Роменське повітове училище (1820), Ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька

(1820-1826), навчався на етико-політичному відділенні Московського університету (1826-1828),

закінчив юридичний відділ Дерптського університету (1828-1830), стажувався за кордоном (1830-

1834).

Працював викладачем Московського (1835-1848), Петербурзького (1863-1873; 1876-1878)

університету, ректором Петербурзького університету (1873-1876), головою Департаменту наділів

(1878-1891).

Член Державної ради Російської імперії (1882).

Почесний член Петербурзької академії наук (1890).

Один з фундаторів і перший голова Петербурзького педагогічного товариства (1859-1874).

Фундатор Фребельовського товариства в Петербурзі (1871).

Спеціалізувався з проблем злочинів і покарання.

Друкувався в журналах «Юридичні нотатки», «Москвитянин», «Бібліотека для виховання».

Серед найвідоміших доробків – статті про філософські погляди Гегеля (1841), «Про незалежність

юстиції» (1860), книга «З лекцій професора Редкіна з історії філософії права»« (1889-1891).

Нащадки нашого земляка передали в подарунок бібліотеці Петербурзького університету зібрання

книг в 7156 томів (1901).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Даль, П. Калмиков, М. Крилов, К. Неволін, М.

Балугьянський, Я. і С. Баршеві, В. Кукольник, К. Ушинський, А. Коні, І. Давидов, Ю. Стенбок, І.

Орлай, І. Осінін та ін.


***

ВІЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПРАВА,

з професійного кредо П. Редкіна

Під незалежністю юстиції потрібно розуміти незалежність не лише судових місць, а й всього, що

стосується судової практики: незалежність суддів і адвокатів, незалежність закону або його

перевагу над всіма і кожним в державі, незалежність права, тобто вільний його розвиток в самому

народі.


ВІДКРИВ ОЧІ, зі спогадів П. Редкіна

Перебування в столиці відкрило для мене багато на той час невідомих і недоступних літературних

і навчальних посібників, а зближення з деякими студентами розширило коло моїх понять.


ХАБАРНИЦТВО ДОКОНАЛО, з листа П. Редкіна В. Далю від 18 квітня 1849 р.

Москва

Христос воскрес!

Твій лист довго блукав, поки потрапив до моїх рук. Провиною – свята і неправильна адреса.

...Запит твій багато мені приніс відради. Ти не забуваєш мене, піклуєшся про моє сьогодення і

майбутнє, віриш в незмінність моїх переконань і правил, вважаєш товариша твоєї юності гідним

зайняти твоє місце, словом, вчиняєш зі мною, як з одним з найближчих і кращих друзів, – і все це

так просто і делікатно.

Чим менш можу висловити перед тобою мою вдячність, тим більше відчуваю, що відтепер навік я

прив’язаний до тебе всіма силами моєї душі, який би, втім, не був результат нашого листування.

Я не можу не бути з тобою цілком відвертим. Незадовго перед моїм добровільним залишенням

посади в університеті, де хабарі, ганьба, інтриги восторжествували над правдою і прямотою, люди, які знали мене за моєю репутацією, запропонували мені місце інспектора класів

Олександрінського Сирітського Інституту... Довго я відмовлявся, нарешті погодився, особливо

переконаний графом Строгановим.

...Наскільки не складні мої заняття Інститутом, вони залишають ще досить вільного часу для

власних справ, як господарських, з управління Малоруським моїм маєтком, так і вчених і

літературних.

...Ще раз висловлюючи повну, щиру тобі вдячність, залишаюся незмінно товаришем

Петро Редкін.


НЕОДМІННО ВАС ВІДВІДАЮ, з листа І. Осініна П. Редкіну від 14 березня 1864 р.

Милостивий Государ

Петро Григорович!

Щиро прошу Вас вибачити, що я до цих пір ні усно ні письмово не дав Вам відповіді на Ваш запит

про статті пана Даля. Причина мого мовчання полягала в тому, що я розраховував на можливість

разом повідомити Вам щось конкретне з питання про те, чи будуть ці статті надруковані і чи

знадобиться продовження їх. Я сподівався притому знайти вільну годинку , аби зазирнути до Вас