РЕДКІН Петро Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Правознавець, історик філософії, педагог, державний діяч.
З поміщицької родини.
Народився 4 (16) жовтня 1808 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Сумської області України).
Помер 7 (19) березня 1891 р. в м. Петербурзі Російської імперії нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Смоленському лютеранському цвинтарі.
Закінчив Роменське повітове училище (1820), Ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька
(1820-1826), навчався на етико-політичному відділенні Московського університету (1826-1828),
закінчив юридичний відділ Дерптського університету (1828-1830), стажувався за кордоном (1830-
1834).
Працював викладачем Московського (1835-1848), Петербурзького (1863-1873; 1876-1878)
університету, ректором Петербурзького університету (1873-1876), головою Департаменту наділів
(1878-1891).
Член Державної ради Російської імперії (1882).
Почесний член Петербурзької академії наук (1890).
Один з фундаторів і перший голова Петербурзького педагогічного товариства (1859-1874).
Фундатор Фребельовського товариства в Петербурзі (1871).
Спеціалізувався з проблем злочинів і покарання.
Друкувався в журналах «Юридичні нотатки», «Москвитянин», «Бібліотека для виховання».
Серед найвідоміших доробків – статті про філософські погляди Гегеля (1841), «Про незалежність
юстиції» (1860), книга «З лекцій професора Редкіна з історії філософії права»« (1889-1891).
Нащадки нашого земляка передали в подарунок бібліотеці Петербурзького університету зібрання
книг в 7156 томів (1901).
Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Даль, П. Калмиков, М. Крилов, К. Неволін, М.
Балугьянський, Я. і С. Баршеві, В. Кукольник, К. Ушинський, А. Коні, І. Давидов, Ю. Стенбок, І.
Орлай, І. Осінін та ін.
***
ВІЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПРАВА,
з професійного кредо П. Редкіна
Під незалежністю юстиції потрібно розуміти незалежність не лише судових місць, а й всього, що
стосується судової практики: незалежність суддів і адвокатів, незалежність закону або його
перевагу над всіма і кожним в державі, незалежність права, тобто вільний його розвиток в самому
народі.
ВІДКРИВ ОЧІ, зі спогадів П. Редкіна
Перебування в столиці відкрило для мене багато на той час невідомих і недоступних літературних
і навчальних посібників, а зближення з деякими студентами розширило коло моїх понять.
ХАБАРНИЦТВО ДОКОНАЛО, з листа П. Редкіна В. Далю від 18 квітня 1849 р.
Москва
Христос воскрес!
Твій лист довго блукав, поки потрапив до моїх рук. Провиною – свята і неправильна адреса.
...Запит твій багато мені приніс відради. Ти не забуваєш мене, піклуєшся про моє сьогодення і
майбутнє, віриш в незмінність моїх переконань і правил, вважаєш товариша твоєї юності гідним
зайняти твоє місце, словом, вчиняєш зі мною, як з одним з найближчих і кращих друзів, – і все це
так просто і делікатно.
Чим менш можу висловити перед тобою мою вдячність, тим більше відчуваю, що відтепер навік я
прив’язаний до тебе всіма силами моєї душі, який би, втім, не був результат нашого листування.
Я не можу не бути з тобою цілком відвертим. Незадовго перед моїм добровільним залишенням
посади в університеті, де хабарі, ганьба, інтриги восторжествували над правдою і прямотою, люди, які знали мене за моєю репутацією, запропонували мені місце інспектора класів
Олександрінського Сирітського Інституту... Довго я відмовлявся, нарешті погодився, особливо
переконаний графом Строгановим.
...Наскільки не складні мої заняття Інститутом, вони залишають ще досить вільного часу для
власних справ, як господарських, з управління Малоруським моїм маєтком, так і вчених і
літературних.
...Ще раз висловлюючи повну, щиру тобі вдячність, залишаюся незмінно товаришем
Петро Редкін.
НЕОДМІННО ВАС ВІДВІДАЮ, з листа І. Осініна П. Редкіну від 14 березня 1864 р.
Милостивий Государ
Петро Григорович!
Щиро прошу Вас вибачити, що я до цих пір ні усно ні письмово не дав Вам відповіді на Ваш запит
про статті пана Даля. Причина мого мовчання полягала в тому, що я розраховував на можливість
разом повідомити Вам щось конкретне з питання про те, чи будуть ці статті надруковані і чи
знадобиться продовження їх. Я сподівався притому знайти вільну годинку , аби зазирнути до Вас