КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Радченко Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РАДЧЕНКО Іван Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний діяч. Фундатор торф’яної промисловості Російської імперії і СРСР.

З міщанської родини. Батько, Радченко І., – власник лісопилки; син, Радченко О., – інженер-

механік (загинув на фронті – 1942).

Народився 10 (22) жовтня 1874 р. в м. Конотопі Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Загинув 1 травня 1942 р. в Соль-Ілецькому концтаборі Оренбурзької області СРСР (нині –

районний центр Оренбурзької області РФ).

Навчався в Конотопському міському реальному училищі.

Працював учнем на лісопильному заводі і прикажчиком лісорозробок (1890-1897), торфмейстером

на будівництві торфоелектростанції Богородському повіті Московської губернії (1912-1917),

головою Богородської повітової Ради (1917), заступником голови ВРНХ РРФСР (1918-1931),

заступником наркома зовнішньої торгівлі РРФСР (1921-1922), заступником начальника

будівництва «Середволгобуд» (1932-1934), начальник управління «Торфозаводбуд» (1934-1937).

Фундатор науково-дослідного інституту «Інсторф» (1926).

Член колегії Наркомзовнішторгу, заступник наркома, голова Цукротресту (1921-1922).

Член Президії і заступник голови ВРНХ РРФСР, член Ради ВРНХ СРСР (1923-1931).

Спеціалізувався з ролі торфу в енергетичному балансі Європейської частини СРСР

З владою, якого б кольору вона не була, порозуміння не знаходив. Уперше заарештований за

революційну діяльність і засланий до Сибіру (1902).

Удруге заарештований за звинуваченням в участі в «антирадянській організації правих» і

засуджений до 25 років ув’язнення (1937). За офіційною інформацією, помер, відбуваючи

покарання в Соль-Ілецькому концтаборі.

Посмертно реабілітований (1954).

Була репресована (вислана до м. Володимира) і дружина Р.

Ім’я нашого земляка носять Всеросійський науково-дослідний інститут торф’яної промисловості;

селище міського типу в Конаківському районі Тверської області РФ (1964); тут також діє науковий

центр «Радченко-торф» з дослідним машинобудівним заводом; тут розташований єдиний у світі

музей торфу, біля якого встановлено бюст Р.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Кржижанівський, О. Вінтер, В. Кірпічніков, Р. Классон,

В. Старков, Г. Красін, І. Губкін, М. Сільвін, К. Августинас, М. Карпов, В. Доктуровський та ін.


***

БЕЗ ПЛЯМ,

з життєвого кредо І. Радченка

Життя не має бути заплямованим жодною очорняючою смугою.

ДОБРОМИСНИЙ НАПІВКУПЕЦЬ, з автобіографії І. Радченка

Батьки мої походили з середовища напівкупецького-напівкозацького. Батько мав невелику

лісопилку, мати займалася домашнім господарством.

Жили бідно, родина була по-старому релігійна і добромисна.


ПЕРПЕКТИВИ Є, із звіту І. Радченка влітку 1917 р.

Болото Петровсько-Шатурське обстежив. Розташовано його незручно – між землями селян

чотирьох сіл, які використовують його для «худобопасовиська».

У майбутньому перспективна розробка Петровсько-Кобелєвського болота.


ПОЧИНАЛИ З НАМЕТІВ, зі спогадів Р. Классона

Московська електрична станція працювала виключно на нафті, і коли 1911 року я одержав звістку,

що в 75 верстах від Москви продається велике торф’яне болото, вирішив спробувати привернути

іноземний капітал до споруди районної електричної станції на торфі.

...Перші службовці і робочі розміщувалися в тимчасових спорудах, переважно в наметах. Місце

справді було диким. Там, де зараз стоїть станція, біля озера бродило стадо лосів. Доступ до місця

спорудження був настільки важкий, що доводилося ...рубати дерева, кидати їх у воду, на дерева

класти вузькоколійні рейки, засипати їх землею.

...З торфом ніхто з нас не був знайомий. Ми запросили завідувача торф’яними розробками І. І.

Радченка і вперше з великим інтересом зайнялися вивченням торф’яного господарства, котре

дісталося при покупці маєтку.

Облаштовувалося селище при електростанції, будувалися бараки для робочих, будинки для

службовців. ...У 1912 році в одному з них поселилася сім’я завідувача торф’яним господарством І.

І. Радченка. Аліса Іванівна, дружина Радченка, зайнялася просвітницькою діяльністю. Спочатку

вона запрошувала до свого сина дітей робочих, влаштовувала для них свята, ставила спектаклі,

малювала, співала, учила шити і займатися городом. Коли діти підросли, Аліса Іванівна стала

створювати групи «грамотіїв».


ЯКЕСЬ СОЦІАЛІСТИЧНЕ МІСТЕЧКО, з статті Г. Гловелі «Тріумвіри більшовігенції»

Проект назвали «Електропередача». Технічним директором призначили випускника

Петербурзького політеху Олександра Вінтера. Свого часу виключений з Київського політеху за

розповсюдження першотравневих прокламацій і висланий до Баку під нагляд поліції, він був

залучений Классоном і Красіним до енергетичного господарства нафтопромислів, за 5 років

пройшов шлях від практиканта до начальника електростанції...

Комерційний директор Буссе посміхався: навколо Классона і Кржижанівського збиралося «прямо

якесь соціалістичне містечко»: були підключені товариші Кржижанівського (і Ульянова-Леніна)

ще по «Петербурзькому Союзу боротьби за звільнення робочого класу», а зараз досвідчені

інженери Василь Старков і Іван Радченко...

...У серпні 1915 р. «Електропередача» і реконструйована Классоном перша Московська ГЕС на

Раушській набережній, сполучені високовольтною лінією електропередач, об’єдналися в одну

мережу – «з’явилася енергетична система Москви».

...З свого боку, голова богородської Ради Іван Радченко і Олександр Вінтер обґрунтували проект

нової підмосковної ТЕС на торфі Шатурських боліт, проте не дочекалися грошей, доки в кінці

1917-го не одержали підтримку Леніна.


ДИРЕКЦІЯ ЗАСОРОМИЛАСЯ, з нотаток А. Радченко в щоденнику в листопаді 1914 р.

Ось вже шість тижнів, як я займаюся з хлоп’ятами. Цього року у мене сорок осіб, віком 6-14 років.

З молодшими займаюся 2-3 години, із старшими 3-4 години. Окрім цього, є дошкільна група.

І ось, дивлячись на мій подвиг, дирекція, нарешті, засоромилася і вирішила надати нам

приміщення і вчительку.


УЧЕННЯ – ЧИСТЕ, А ПРО ДІЙСНІТЬ – ПОМОВЧИМО, з листа дружини міського

архітектора до А. Радченко в грудні 1917 р.

Моя відповідь на твій гімн своїй партії: мені не подобається її нетерпимість, яка властива взагалі

партіям, а особливо твоїй. Але ж і більшовики люди, а не надлюди, і як такі можуть помилитися, і

точно так, як в будь-якому людському середовищі, серед них є і світлі особи, і «середні», і навіть

низькі, не говорячи вже про темних осіб, що примазалися до партії. Що саме учення ваше чисте і

чудове – з цим я згодна. Ну, а про способи проведення його в життя «умовчуємо».

Про що? Про те, що арештована мама як дружина колишнього адмірала (давно померлого), родина

виселена в темний сирий підвал, де від гострого суглобового ревматизму померла донька.

А що ж пані? А вона до 75 років «продовжує роботу серед дітей бідноти свого району..., донині

безкоштовно працює з найбільш бездоглядними дітьми..., репетируючи школярів і всіляко

сприяючи їх розвитку.


ЧЕКАЮ РЕАКЦІЇ, записка В. Леніна В. Смольянінову від 29 травня 1921 р.

Прочитайте; прискорте справу в РПО. Пошліть цього листа особисто І. І. Радченкові (Глав-торф),

щоб він повернув мені з відгуком

29/V. Ленін.


ВЖИЙТЕ ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ, записка В. Леніна І. Радченкові від 27 жовтня 1921 р.

Тов. Мартенс прислав мені підписаний Вами договір з американською компанією (Хаммер і

Мішелл). Мені здається, що цей договір має величезне значення, як початок торгівлі. Вжийте

потрійні запобіжні засоби і перевірте виконання. Мене повідомите, кого призначаєте виконавцем;

які товари готуєте; чи налягаєте особливо на артистичні і держсховкові тощо.


НАПЕРЕД ДЯКУЮ, з листа Н. Алілуєвої-Сталіної І. Радченкові від 9 серпня 1924 р.

Дорогий Іване Івановичу! Я до Вас звертаюся з великим проханням, якщо Вам не неприємно

давати мені рекомендацію для переходу з кандидатів у члени ВКП, то я дуже прошу Вас дати мені

рекомендацію. Я хотіла сьогодні зайти до Вас сама, але мені потрібно рівно о дев’ятій годині бути

в РНК і я не встигла б сама до дев’ятої повернутися.

Рекомендацію мою треба написати на окремому аркуші і найпростішу.

До Вас же я якось обов’язково зайду, але зараз сама ніяк не зможу. Пробачте, що турбую, і

наперед велике вам дякую.

Привіт Алісі Ів. і Альоші.


ДИВО-КОПАЛИНА, з кореспонденції О. та С. Кострикових «Hаш перший наукоград»

Селище Радченко. Зараз мало хто знає його незвичайну історію. Хіба що самі жителі, тай то не всі.

А історія дивовижна. Адже селище Радченко стало прообразом Обнінська, Дубни, Протвіно,

новосибірського Академмістечка та інших знаменитих центрів радянської науки. Почалася його

історія 80 років тому.

...Було утворено спеціальну установу – Головторф при ВРHХ РРФСР. Його очолив І. І. Радченко.

...Саме він і створив у середині 20-х років Торф’яну дослідну станцію (ТДС). Селище, назву для

якого вибрали найпростіше – ТДС, будували прямо в лісі.

Одночасно створювався Центральний HДІ торф’яної промисловості – Інсторф. Його

директором призначили І. І. Радченка.

У цехах і лабораторіях почалося інтенсивне життя. Створювалися машини і механізми для

видобутку, транспортування і переробки торфу. У філіалі Інсторфа займалися вивченням

«горючої землі», як називали цю корисну копалину в давнину.

Торф виявився не лише паливом, а й цінною сировиною для різних галузей господарства. Його

можна було використовувати в текстильній, паперовій, хімічній промисловості, при виробництві

будівельних матеріалів. З’ясувалося, що спеціально приготований торф при горінні дає майже

такий же ККД, як і нафтове паливо. При цьому він характеризується малою кількістю золи і сірки.

З торфу виробляли металургійний кокс. Торф’яний дьоготь містив цінні хімічні продукти, які

йшли у тому числі й на виробництво рідкого пального. З торфу виготовляли термоізоляційні

матеріали для будівництва, торф’яне клоччя, торф’яну повсть, торфофанеру тощо.

У сільському господарстві торф’яна підстилка уживалася в тваринництві – вона виявилася

гігроскопічнішою, ніж тирса чи солома, і стерильнішою. Використана підстилка йшла в

рослинництво як багате азотом добриво, поліпшуюче структуру ґрунту. У торф’яних стаканчиках

виганяли розсаду.

Виняткові якості використовувалися навіть у медицині. Багато фахівців відзначали, що в

грязелікуванні він кращий, ніж інші види мінеральної сировини, нетоксичний і не викликає

алергії. Зате довше тримає тепло і рівномірно його віддає.

І так далі – можливості торфу невичерпні...