Подібна ж картина спостерігалася в Польщі, де тоді розташовувалася третина російської армії.
Багато офіцерів були пройняті волелюбними ідеями, пропагували їх серед товаришів і солдатів, одержували і поширювали видання Вільної російської друкарні, самі складали прокламації.
У другій половині 1861 р. окремі офіцерські гуртки (загальною чисельністю до 200-400 чоловік) об’єдналися в Комітет російських офіцерів в Польщі. Туди входили і російські, і польські офіцери.
Керівником і душею організації став підпоручик Андрій Потебня. Організація обстоювала ідею
російсько-польського революційного союзу.
НА ЗАГИБЕЛЬ, з книги О. Герцена «Минуле і думи»
Маю сказати, що найсимпатичніші і здоровіші духом люди з тих, що відвідували нас – офіцери.
Молоді люди з невійськових були здебільшого непрості, нервові, дуже поглинені справами своїх
літературних кіл і не виходили з них. Військові були скромнішими і простішими, вони відчували
за собою недостатнє виховання кадетських корпусів і, ніби знаючи свою погану репутацію, рвалися вперед і прагнули чомусь навчитися. ...Під гнітом деспотизму корпусів виховали в собі
сильну любов до незалежності. У офіцерському світі після Кримської війни починався серйозний
рух, воно рівне доводиться і страченими, як Сливицький, Арнгольдт... і убитими, як Потебня, і
засланцями на каторгу, як Красовський, Обручев й інші.
...Восени 1862 з’явився на декілька днів в Лондоні Потебня. Сумний, чистий – ...він приїздив
поговорити з нами від себе і від товаришів все-таки йти своєю дорогою. Частіше і частіше були
поляки з краю – їх мова була визначеніша і різкіша, вони йшли до вибуху – прямо і свідомо. Мені
з жахом увижалося, що вони йдуть в неминучу загибель.
– Смертельно шкода Потебню і його товаришів, – говорив я Бакуніну, – тим більше, що навряд чи
дорогою їм з поляками...
– Дорогою, дорогою! – заперечував Бакунін. – Не сидіти ж нам вічно склавши руки і
рефлектуючи. Історію потрібно приймати, як представляється, а то всякого разу будеш ...або
позаду, або попереду.
...У тому, що між офіцерами військ, розташованих в Польщі і Литві, товариство, до якого належав
Потебня, росло і міцніло, – в цьому сумніву не могло бути – але воно далеко не мало тієї сили, яку
йому навмисно додавали поляки і наївно Бакунін...
...Услід за ним виїхав і Потебня. Гнітючо сумно попрощався з ним – я жодної секунди не
сумнівався, що він йде прямо на загибель.
ЗАЛИШАЮСЯ ТУТ, з розвідки Раїси Д. «Вибір російського офіцера» на naiwen.livejournal.com Уже в квітні 1862 року копишіння в офіцерських гуртках вилилося в трагедію: за пропаганду
серед солдатів і спробу «підучити солдатів до бунту проти тягаря служби» арештували двоє
молоденьких офіцерів 4-го стрілецького батальйону 4-ої піхотної дивізії. Пропагандисти, мабуть, користувалися справжньою любов’ю в солдатському середовищі, тому що при звістці про їх арешт
спалахнув солдатський бунт і 60 чоловік солдатів спробувало відбити заарештованих силою зброї.
Відбувся військовий суд, за наслідками якого двоє православних офіцерів, – Арнгольдт і
Сливицький і один унтер-офіцер (католик) були засуджені до розстрілу, а молодий солдат Лев
Щур – до смерті забитий шпіцрутенами.
Розстріл російських офіцерів – перша політична страта в межах Імперії за царювання Олександра
II; та ще й в наелектризованій до краю Варшаві – з очевидністю справила враження, зворотне
очікуваному і сприяла прискоренню вибуху.
А відразу услід за цим розігралася ще одна трагедія: вранці в Саксонському саду серед численної
публіки, зокрема великої кількості військових, Андрій Потебня відкрито підійшов до намісника
Лідерса, який прогулювався, і вистрілив йому в голову. Потім продув ще димлячий пістолет, поклав його до кишені, спокійно пройшов між відпочиваючими, зайшов до кав’ярні, котра мала
крізний прохід, а звідти зник безслідно. Ніхто з публіки не зробив навіть спроби затримати
терориста.
Лідерс, на щастя, залишився живий, а Андрій Потебня сховався і перейшов на нелегальне
становище.
...За пропозиціями Потебні були сформульовані домовленості з наступних пунктів:
1) офіцерська організація, перебуваючи у взаємодії з партією «червоних», зберігає свою
організаційну самостійність
2) у разі повстання армійські революціонери не тільки не піднімуть зброї проти поляків, але й
допомагатимуть їм всіма доступними засобами
3) у повстанській армії спільними зусиллями буде створений російський
