ПОЛЕТИКА Григорій Андрійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, перекладач, громадський діяч.
З військової родини. Батько, Полетика А., – значковий товариш Лубенського полку; брат,
Полетика І., – перший професор медицини Російської імперії; племінники Полетики М. і П. –
відповідно секретар імператриці Марії Федорівни та дипломат-сенатор.
Народився в 1725 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний центр
Сумської області України).
Помер 27 листопада (8 грудня) 1784 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ). Похований в Олександро-Невській лаврі.
Навчався в Києво-Могилянській академії (1737-1745), Петербурзькій академічній гімназії (з 1746).
Був перекладачем Російської академії наук (1746-1748), Св. Синоду (1748-1760), духовним
цензором Св. Синоду (1760-1764), головним інспектором Морського кадетського корпусу (1764-
1773).
Друкувався в журналі «Щомісячні твори».
Як літератор дебютував перекладом «Егшктіта, філософа-стоїка, Енхірідіона та Апофегми та
Кевіта Фівейського…» (1756).
Потім настала черга «Заперечення на постанову Малоросійської колегії пану депутату Д.
Наталіїну» (1851), уривків з «Риторики» та «Політики» Аристотеля (1757), «Спогадів про
Сократа» й «Апології Сократа» Ксенофонта (1762), «Словника на шести мовах: російською,
грецькою, латинською, французькою, німецькою й англійською» (1763).
Перу нашого земляка також належать наступні видання: «Збірник прав и привілеїв
малоросійського шляхетства», «Думка на читаний в 1768 р. в комісії «Проект прав благородних»,
«Записка про початок Київської Академії» «Записка, як Мала Росія в час володіння польського
поділеною була та про спосіб її управління».
Підготував до друку фундаментальну роботу «Про початок, відновлення й розповсюдження науки
та училищ в Росії та про нинішній їх стан» (1757). Відомий історичний авторитет того часу Г.
Міллер назвав цей твір найкращим, який колись надходив до редакції академічного журналу. І
справді: в основі оригінального наукового дослідження лежали виключно рукописні джерела –
літопис Нестора, Статечна книга, Малоросійський літопис, грамоти Єрусалимського патріарха
Феофана, царів Івана та Петра Олексійовичів, свідчення про Петра Могилу й П. Конашевича-
Сагайдачного. Проте уже заверстану публікацію на вимогу й з помітками М. Ломоносова зняли з
номера. Ось що заявив стовп російської науки: статтю «друкувати непристойно, оскільки в ній з
10-го століття… до 17-го ні про які школи в Росії не згадано; …а згадано лише про київські
школи, а не про московські».
На думку низки істориків (І. Борщака, В. Горленка, О. Лазаревського) П. разом з сином – автори
«Исторіи Русов или Малой Россіи».
Серед друзів та близьких знайомих П. – Г. Кониський, С. Тодорський, І. Ханенко, О. Судієнко, І.
Скоропадський, В. Тредіаковський, В. Лащевський, С. Младенович, І. Голеніщев-Кутузов, П.
Лівшин, А. Худорба, А. Гудович, В. Шишацький, А. Пригара, М. Щербатов та ін.
***
ПРИВІЛЕЇ МАЮТЬ ЗБЕРЕГТИСЯ
, з життєвого кредо Г. Полетики
Свободи та привілеї української шляхти, отримані від посполитих королів, мають зберегитися і за
Російської імперії.
ДАЛИ ОДКОША, з «Історії русів»
З Білорусії до Малоросії відряджається Меньшиков з його корпусом і козаками для випередження
армії короля шведського і знищення резиденції гетьманською міста Батурина, як сховища багатьох
національних запасів і арсеналів. Він поспішив туди в останніх числах жовтня і з відважним
наміром узяти його нападом, і для того повів заразом війська свої на міські укріплення.
Війська Мазепи, так звані сердюки, набрані з вольниці, а більше – з українських поляків і волохів,
що розквартирувалисяв місті, знали..., чого їм чекати від царських військ, і захищали місто і його
укріплення із зразковою хорабрістю і відвагою. Нападників кілька разів відкинули від міських
валів, рови міські наповнювалися трупами убитих з обох боків, але битва ще продовжувалася
поблизу міста у всіх місцях.
Наступила ніч, і темрява розвели тих, що бився, і росіяни відступили ...і перейшли річку Сейм для
зворотного походу.
УКРАЇНУ НАМАГАЮТЬСЯ ПРИНИЗИТИ, з записки Г. Полетики з приводу «Нового статуту»
Предлагаемые
