Нарбут Георгий (fb2)





НАРБУТ Георгій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник-графік.

З поміщицької родини. Брат, Нарбут В., – письменник, критик.

Народився 14 (26) лютого 1886 р. на х. Нарбутівці Глухівського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Глухівський район Сумської області України).

Помер 23 травня 1920 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на

Байковому цвинтарі.

Закінчив Глухівську гімназію (1896-1906), навчався в Петербурзькому університеті (1906),

майстернях І. Білібіна (1906-1907), Є. Званцевої і М. Добужинського (1907-1909), Ш. Холлоші

(1909).

Працював канцелярським служителем департаменту герольдії Сенату (1915-1916). ректором

Української Академії мистецтв (1919-1920).

Лауреат Золотої медалі Лейпцігської міжнародної виставки друку і графіки (1914).

Член комітету об’єднання «Світ мистецтва» (1916).

Член підкомісії з укладення списків предметів мистецтва, які підлягають поверненню з РСФРР в

Україну (1918).

Активний учасник заснування Української Академії мистецтв (1917).

Доробки Н. експонувалися на міжнародних виставках в Брюсселі, Лейпцигу, Петербурзі, Празі, Римі.

Як художник дебютував ілюстраціями до «Пісень про Роялда» (1903)

Перу нашого земляка належить брошура «Герби гетьманів Малоросії» (1915).

Вперше його малюнки експонувалися на сільськогосподарській виставці в м. Глухів і були

удостоєні грамоти повітового земства (1904).

Потім настала черга ілюстрацій до «Руслана і Людмили» О. Пушкіна (1904), казок «Журавель і

Чапля», «Як гриби воювали», «Теремок», «Дерев’яний орел», «Ведмідь», «Як миші кота ховали», казок Андерсена (1906-1909), до байок І. Крилова (1911-1912), до «Статуту ордена св. Георгія»

(1913), до російського каталогу і альбому на Лейпцігській виставці (1914), книги Г. Лукомського

«Старовинні обійстя Харківської губернії» (1915), циклу алегоричних композицій на теми першої

світової війни (1914-1915), ескізів гривень, поштових марок, цінних паперів, військових мундирів

Української армії, нової геральдики Української Народної Республіки, Української держави, 15

композицій до «Української абетки» (1917-1918), ілюстрацій до «Енеїди» Котляревського,

обкладинок до журналів «Мистецтво», «Сонце праці», «Народне господарство України», «Зоря», книг, низки екслібрисів (1919).

Звична техніка Н. – акварель, туш. Роботи відрізняються чіткістю контурного малюнка і

декоративністю композицій, його манері притаманні тонка стилізація мотивів ампіру і

використання суцільних чорних силуетів.

Виконував замовлення багатьох петербурзьких і московських видавництв, серед яких товариства І.

Ситіна, Й. Кнебеля, М. Вольфа, «Освіта», «Шипшина», «Пантеон».

Наш земляк першим в Україні проголосив принцип архітектурної побудови книги як єдиного

цілісного мистецького організму.

Допомагав у збиранні матеріалів, що започаткували музей, який невдовзі перетворився у Музей

українських діячів науки та мистецтва.

Геральдичні матеріали Н. зберігаються в Гербовому музеї Санкт-Петербурзького відділення

Центрального державного історичного архіву РФ.

Значна частина творів Н. зберігається в Харківському художньому музеї.

До 120-річчя з дня народження видатного художника Національний банк України випустив в обіг

ювілейну двогривневу монету «Георгій Нарбут» (2006).

До цієї ж дати у м. Херсон була розгорнута виставка творів видатного графіка, доповнена показом

книг, журналів, обгорток з приватної колекції одесита Тараса Івановича Максимюка (2006).

Серед друзів та близьких знайомих Н. – Д. Митрохін, І. Білібін, Д. Щербаківський, О. Бенуа, М.

Добужинський, М. Реріх, В. Модзалевський, Г. Лукомський, М. Мурашко, Й. Кнебель, Ш.

Холлоші, Є. Лансере, К. Петров-Водкін, М. Грушевський, І. Стешенко, С. Тройницький, О.

Остроумова-Лебедєва, С. Тройницький, О. Шарлеман, М. Бурачек, В. Кричевський, М. Бойчук, Р.

Лісовський, Л. Лозовський, М. Кірнарський, А. Середа, П. Ковжун та ін.


***

УСІМ,

з творчого кредо Г. Нарбута

Сонцю, зіркам і місяцю, дітям всім у всій країні.

ТЯГЛО... ДО ВОРОГА, зізнання Г. Нарбута

Писання Олександра Бенуа про мистецтво тягли мене, мов якесь сяйво, з рідного кутка на

Глухівщині до Півночі, де великим ворогом Вкраїни був «город заложен».

СКІЛЬКИ ПОРОГІВ Я ОББИВ, зі спогадів Г. Нарбута

Без протекції, без листа від відомого вже майстра до видавця не сунься – майже ніколи нічого не

вийде.

Скільки я оббив порогів у Вольфа, Маркса й інших петербурзьких видавців! Відповідь одна:

– Роботи були б придатні, якби на нашу тему... Коли буде робота, напишемо... Залишіть адресу.

Потім чекаєш, чекаєш і ніколи ніяких пропозицій.

ДОПОМОЖІТЬ ЗАРОБИТИ БОДАЙ КОПІЙЧИНУ, з листів Г. Нарбута О. Бенуа

Вельмишановний Олександре Миколайовичу!

Насамперед приношу вибачення за те, що Вас турбую.

…У мене з батьком вийшли великі