Лосенко Антон (fb2)




ЛОСЕНКО Антон (Андрій) Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник, педагог. Фундатор історичного живопису на теренах Російської імперії.

З козацько-селянської родини. Батько, Лосенко П., – козак.

Народився 30 липня (10 серпня) 1737 р. в м. Глухові Чернігівського полку Російської імперії (нині

– районний центр Сумської області України).

Помер 23 листопада (4 грудня) 1773 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі.

Навчався в придворній капелі (1744-1746), художній майстерні І. Аргунова (1753-1758),

Імператорській академії мистецтв (1758-1760), стажувався у Франції (1760-1765), Італії (1766-1769).

Служив співаком у придворній капелі (1746-1753), працював викладачем (1770-1772), директором

(1772-1773) Імператорської академії мистецтв.

Академік Імператорської академії мистецтв (1770).

Пензлю нашого земляка належать десятки картин, малюнків, етюдів, серед яких вирізняються:

«Чудовий улов риби» (1762), «Апостол Андрій Первозваний», «Смерть Адоніса» (обидві – 1764),

«Авраам приносить у жертву сина свого Ісака» (1765), «Авель», «Каїн» (обидві – 1768), «Зевс і

Фетида» (1769), «Володимир і Рогнеда» (1770), «Прощання Гектора з Андромахою» (1773),

портрети Д. Левицького, В. Степанова (1759), П. Шувалова, О. Сумарокова, Я. Шумського (усі –

1760), Ф. Волкова (1763).

Зберігаються полотна Л. в Харківському художньому музеї, Московській державній

Третьяковській галереї, Санкт-Петербурзькому державному Руському музеї, приватних колекціях.

Л. – автор підручника «Стисле пояснення пропорції людини...» (1772).

Особисте життя Л. не було встеленим трояндами. Він рано залишився без батьків, ріс сиротою.

Гнітила його і адміністративні посади, що цілком зрозуміло, коли зважити на безкінечні

придворні й академічні інтриги. Саме вони, за свідченнями сучасників, й звели художника

передчасно в могилу.

Серед друзів та близьких знайомих Л. – І. Аргунов, В. Баженов, І. Бецький, Л. Ж. Ле-Лоррен, В.

Майков, І. Саблуков, Ж. Л. Де-Вельї, К. Розумовський, К. Головачевский, Л. Ж. Ф. Лагрен, П.

Соколов, Ж. Рету, Г. Угрюмов, Ж.-М. В’єн та ін.


***

СВЯТА ВІРА,

з життєвого кредо А. Лосенка

Без Бога не зможете творити анітрохи.

ПОТЯГ ЗА СОБОЮ ХУДОЖНИКІВ ЦІЛОЇ ІМПЕРІЇ, з дослідження Д. Антоновича

«Українське малярство»

Для історії не тільки українського малярства, але й малярства цілої Російської держави знаменною

є дата 1753 року, коли цариця Єлизавета видала указ, щоб трьох хлопців із придворної капели, віддати в науку малярства. …Ці хлопці були: Кирило Головачевський, Іван Саблучок та Антін

Лосенко. Всі троє виявили значні успіхи, вступили до Академії й пізніше стали її професорами.

Найскромніший між ними своїм талантом Кирило Головачевський залишився в Петербурзі, був

сумлінним портретистом і прожив свій довгий вік біля Академії, де був інспектором класів.

Другий – Іван Саблучок (його прізвище часто переробляли на московський лад – Саблуков), скінчивши Академію, енергійно домагався повороту в Україну, за якою, як видно, дуже тужив у

Петербурзі, й свого домігся, бо справді в 1767 р. переїхав до Харкова й тут під назвою «додаткові

класи» заснував академію мистецтва, яка процвітала три десятиліття й була закрита в 1798 р. Від

самого Саблучка до нас дійшов тільки один портрет пана Юр’єва, який свідчить, що Саблучок був

видатним майстром портрету.

…Антін Лосенко після школи в Аргунова та в Академії спочатку працював як типовий майстер

доби рококо: такий його портрет пастелями Хлюстіної (нарум’янена голівка з пудрованим

волоссям і віночком на голові), такий його «interieur» в характері Шардена «в майстерні». Обидві

ці речі свідчать про Лосенка як про дуже видатного майстра доби рококо.

Але Лосенко за визначні успіхи в Академії дістав закордонну подорож і двічі їздив до Парижу.

Там, у Парижі, він попав у центр класичного малярства, захопився ним, наскрізь пройнявся й,

повернувшись до Петербурга, могутнім поривом потягнув усе малярство цілої Російської імперії

на нові шляхи класичного малярства.

Ґрунт для того в Московщині не був відповідним, і не зразу послідовники нового малярства

здобулися на видатніші досягнення, але сам Лосенко в своїй експансивності скоро перегорів і в 36

років, вже як директор Академії, зійшов у могилу.

«ПОСТАЧАЛИ» ІНТЕЛІГЕНЦІЮ ДО РОСІЇ, з книги О. Апанович «Українсько-російська

угода 1654 року. Міфи і реальність»

На початку XVIII ст. Петро І, який намагався підняти Московію до європейського рівня, залучав

багато українських діячів культури, іноді примусово їх переселяв. … Російський вчений І.

Посошков писав: «Великая нужда надлежит еще б Россию учением просветить».

Для Слов’яно-греко-латинської академії з 1701 р. по 1762 р. було запрошено або виїхало за

наказом Синоду із Києво-Могилянської академії 95 викладачів і студентів (піїтів,