ЛОСЕНКО Антон (Андрій) Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, педагог. Фундатор історичного живопису на теренах Російської імперії.
З козацько-селянської родини. Батько, Лосенко П., – козак.
Народився 30 липня (10 серпня) 1737 р. в м. Глухові Чернігівського полку Російської імперії (нині
– районний центр Сумської області України).
Помер 23 листопада (4 грудня) 1773 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі.
Навчався в придворній капелі (1744-1746), художній майстерні І. Аргунова (1753-1758),
Імператорській академії мистецтв (1758-1760), стажувався у Франції (1760-1765), Італії (1766-1769).
Служив співаком у придворній капелі (1746-1753), працював викладачем (1770-1772), директором
(1772-1773) Імператорської академії мистецтв.
Академік Імператорської академії мистецтв (1770).
Пензлю нашого земляка належать десятки картин, малюнків, етюдів, серед яких вирізняються:
«Чудовий улов риби» (1762), «Апостол Андрій Первозваний», «Смерть Адоніса» (обидві – 1764),
«Авраам приносить у жертву сина свого Ісака» (1765), «Авель», «Каїн» (обидві – 1768), «Зевс і
Фетида» (1769), «Володимир і Рогнеда» (1770), «Прощання Гектора з Андромахою» (1773),
портрети Д. Левицького, В. Степанова (1759), П. Шувалова, О. Сумарокова, Я. Шумського (усі –
1760), Ф. Волкова (1763).
Зберігаються полотна Л. в Харківському художньому музеї, Московській державній
Третьяковській галереї, Санкт-Петербурзькому державному Руському музеї, приватних колекціях.
Л. – автор підручника «Стисле пояснення пропорції людини...» (1772).
Особисте життя Л. не було встеленим трояндами. Він рано залишився без батьків, ріс сиротою.
Гнітила його і адміністративні посади, що цілком зрозуміло, коли зважити на безкінечні
придворні й академічні інтриги. Саме вони, за свідченнями сучасників, й звели художника
передчасно в могилу.
Серед друзів та близьких знайомих Л. – І. Аргунов, В. Баженов, І. Бецький, Л. Ж. Ле-Лоррен, В.
Майков, І. Саблуков, Ж. Л. Де-Вельї, К. Розумовський, К. Головачевский, Л. Ж. Ф. Лагрен, П.
Соколов, Ж. Рету, Г. Угрюмов, Ж.-М. В’єн та ін.
***
СВЯТА ВІРА,
з життєвого кредо А. Лосенка
Без Бога не зможете творити анітрохи.
ПОТЯГ ЗА СОБОЮ ХУДОЖНИКІВ ЦІЛОЇ ІМПЕРІЇ, з дослідження Д. Антоновича
«Українське малярство»
Для історії не тільки українського малярства, але й малярства цілої Російської держави знаменною
є дата 1753 року, коли цариця Єлизавета видала указ, щоб трьох хлопців із придворної капели, віддати в науку малярства. …Ці хлопці були: Кирило Головачевський, Іван Саблучок та Антін
Лосенко. Всі троє виявили значні успіхи, вступили до Академії й пізніше стали її професорами.
Найскромніший між ними своїм талантом Кирило Головачевський залишився в Петербурзі, був
сумлінним портретистом і прожив свій довгий вік біля Академії, де був інспектором класів.
Другий – Іван Саблучок (його прізвище часто переробляли на московський лад – Саблуков), скінчивши Академію, енергійно домагався повороту в Україну, за якою, як видно, дуже тужив у
Петербурзі, й свого домігся, бо справді в 1767 р. переїхав до Харкова й тут під назвою «додаткові
класи» заснував академію мистецтва, яка процвітала три десятиліття й була закрита в 1798 р. Від
самого Саблучка до нас дійшов тільки один портрет пана Юр’єва, який свідчить, що Саблучок був
видатним майстром портрету.
…Антін Лосенко після школи в Аргунова та в Академії спочатку працював як типовий майстер
доби рококо: такий його портрет пастелями Хлюстіної (нарум’янена голівка з пудрованим
волоссям і віночком на голові), такий його «interieur» в характері Шардена «в майстерні». Обидві
ці речі свідчать про Лосенка як про дуже видатного майстра доби рококо.
Але Лосенко за визначні успіхи в Академії дістав закордонну подорож і двічі їздив до Парижу.
Там, у Парижі, він попав у центр класичного малярства, захопився ним, наскрізь пройнявся й,
повернувшись до Петербурга, могутнім поривом потягнув усе малярство цілої Російської імперії
на нові шляхи класичного малярства.
Ґрунт для того в Московщині не був відповідним, і не зразу послідовники нового малярства
здобулися на видатніші досягнення, але сам Лосенко в своїй експансивності скоро перегорів і в 36
років, вже як директор Академії, зійшов у могилу.
«ПОСТАЧАЛИ» ІНТЕЛІГЕНЦІЮ ДО
