КОСТЕНЕЦЬКИЙ Василь Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий. Сформував одну з перших в Російській імперії роту кінної артилерії (1796).
З дворянської родини. Батько, Костенецький Г., – бунчужний; племінник, Костенецький Я., –
мемуарист, журналіст.
Народився в 1769 р. в с. Вирівці Конотопського повіту Чернігівської губернії Російської імперії
(нині – Конотопський район Сумської області України).
Помер 6 липня 1831 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Куликовому цвинтарі. Могила не збереглася.
Закінчив Артилерійський й інженерний благородний кадетський корпус (1779-1786).
Служив штик-юнкером (1786-1788), поручиком (1788-1796) 2-го канонерського полку,
командиром роти кінної артилерії (1796-1798), командиром 5-ї і 3-ї пішої рот лейб-гвардії
артилерійського полку (1798-1800), лейб-гвардії кінно-артилерійської роти (1800-1801),
командиром 2-ї й 4-ї резервних артилерійських бригад (1811-1812), командиром артилерії 6-го
піхотного корпусу (1812), зведеної бригади Лібавського і Софійського полків (1812),
командуючим артилерією загону генерала Ф. Вінцінгерода (1813-1814), артилерією 3-го корпусу
(1814-1817), начальником артилерії 4-го корпусу (1817-1819).
Брав участь у бойових діях під Очаковом (1788), Аустерліцем, Гейльсбергом і Фрідландом (1805-
1807), Смоленськом, Бородіно, Тарутино, Малоярославцем, Красним (1812), Калищем, Лютценом,
Бауценом, Дрезденом, Альтенбургом, Ноллендорфе, Кульме, Лейпцигом (1813), Страсбургом,
Петерсвальде, Ножане, Бар-сюр-Обе, Лабрюсселем, Арсі-сюр-Обе, Фер-Шампенуазом, Парижем
(1814).
Зазнав контузії руки та шиї під Петерсвальде, правої ноги – під Дрезденом, лівої ноги – під
Парижем.
Генерал-лейтенант (1826).
Кавалер російських орденів св. Георгія 4-го ступеня, св. Георгія 3-го ступеня, св. Ганни 3-го та 2-
го та 1-го ступеня, св. Володимира 4-го, 3-го та 2-го ступенів, св. Івана Єрусалимського, прусських
– «Пур ле Меріт», Червоного Орла 2-го ступеня, австрійського – Леопольда 2-го ступеня.
Чотири (!) рази нагороджений золотими шпагами «За хоробрість» з діамантами.
Портрет нашого земляка експонується у Військовій галереї Зимового палацу в Санкт-Петербурзі
(РФ).
Усі папери, а також безцінна колекція зброї нашого земляка загинули під час пожежі у його
будинку в с. Вирівка.
Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Карамзін, М. Кутузов, О. Кутайсов, Г. Потьомкін, О. і
П. Аплечеєви, Д. Столипін, М. Сеславін, Ф. Вінцінгерод, Д. Друковцев, Д. Дохтуров та ін.
***
ДО БОЮ
, з професійного кредо В. Костенецького
Швидше б до бою. До бою!
ДОВІДКУ НАДАТИ, з рішення Малоруської колегії
За указом Її Імператорської Величності (Катерини II – авт.) в Малоруській колегії заслухано
прохання бунчужного товариша Григорія Костенецького, який пише, що хоче відправити він сина
свого, десятирічного Василя Костенецького, в Санктпетербург для влаштування його там на
навчання або службу. І оскільки з предків Костенецький шляхетної породи, дід і батько його були
бунчужними товаришами і за службу їх нагородили селами... у прилуцькому й ніжинському
полках, якими він, Костенецький, нині володіє, прохати про надання свідоцтва його шляхетному
за породою синові.
Безумовно: оскільки за довідкою …прохача Костенецького предки мали малоруські чини, і він,
прохач, за спадщиною має в своєму володінні предкам його від малоруських гетьманів надані
села, то й дати про це синові прохача Василю Костенецькому з колегії свідоцтво, яке за підписом...
ЗАВДАВАВ ВОРОГОВІ ВЕЛИКОЇ ШКОДИ, з рапорту М. Кутузова
Усі авангардні справи (Костенецький В. Г. – авт.), і в цю битву, командуючи всіма батареями, хорошими своїми розпорядженнями влаштовував їх на вигідних місцях і, діючи з відмінною
безстрашністю, завдавав ворогові великої шкоди.
ЛИЦАРСЬКА ЧЕСНІСТЬ, зі спогадів О. Михайловського-Данилевського
Лицарська чесність, невимовна хоробрість в бою, ніякими небезпеками несхитна наявність духу і
дійсна християнська чеснота складали відмітні властивості Костенецького, одного з доблесних
чоловіків нашого Дванадцятого року.
ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ, з статті «Генерал-лейтенант В. Г. Костенецький» на ruscadet.ru
Саме так, з легкої руки Цесаревича Костянтина Павловича, шанобливо називали цього генерала
всі, хто хоч раз бачив його в бою.
