ЧЕКАНОВСЬКИЙ Олександр Лаврентійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Географ, геолог. Фундатор геології Східносибірського регіону Російської імперії. Дав перші
достовірні відомості з геології району р. Нижня Тунгуска, нижньої течії Лени і Оленьока; уперше
описав палеозойські породи району Братськ – Падун, особливі вивержені гірські породи –
сибірські траппи; відкрив палеолітичні поселення на схід від Уралу, а також родовище вугілля і
графіту в басейні Нижньої Тунгуски.
З дворянської родини. Батько, Чекановський Л., – орендар невеликого маєтку.
Народився 12 (24) лютого 1833 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Тернопільської області України).
Звів рахунки з життям 18 (30) жовтня 1876 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі.
Закінчив медичний факультет Київського університету св. Володимира (1858).
Працював телеграфістом фірми «Сіменс і Гальське», хранителем мінералогічного музею
Петербурзької Академії наук (1876).
Кавалер малої золотої медалі Російського географічного товариства (1874), «Золотої медалі
першого класу» Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1879).
Досліджував Приморський хребет, Середньосибірське плоскогір’я, річки Нижня Тунгуска,
Оленьок, пониззя річки Лена (1869-1875).
Здійснив три експедиції (1873; 1874; 1875).
Колекції, зібрані в Усть-Балєє, лягли в основу відомої праці про юрську флору, написану
професором Цюріхського університету Геєром.
Друкувався в «Вістях Імператорського Російського Географічного товариства».
Перу Ч. належать розвідки «Геологічне дослідження в Іркутській губернії» (1874), «Додаткові
відомості до карти річки Нижньої Тунгуски», «Попередній звіт про Ленсько-Оленекську подорож»
(обидві – 1876), «Щоденник експедиції річками Нижня Тунгуска, Оленьоку і Лена в 1873—1875
роках» (1896), «Географічна карта Іркутської губернії».
З владою порозуміння не знаходив. За участь у польському повстанні (1863-1864) був
заарештований і позбавлений дворянського званні. Утік з київської в’язниці. Після затримання
його засудили до безстрокового заслання до Сибіру і відправили туди пішим етапом. Через 15
років – амністували, звільнили з-під нагляду поліції і повернули дворянське звання та майно
(1875).
Ім’я нашого земляка уже понад століття вибите на фронтоні Іркутського краєзнавчого музею.
Його також носять селище неподалік від Братська, невеликий гірський хребет в Якутії, рослини –
полин, аконіт, борець, модрина і декілька видів викопної флори.
У бібліотеці Іркутського обласного краєзнавчого музею відбулося засідання, присвячене 170-
річчю з дня народження Ч. (2003).
Серед друзів та близьких знайомих Ч. – С. Вронський, Ф. Шмідт, З. Венгловський, С. Обручев, Б.
Дибовський, Ф. Міллер, І. Черський, В. Годлевський та ін.
***
СУХОДОЛОМ ЧИ ВОДОЮ,
з життєвого кредо О. Чекановського
У будь-який момент я готовий відправитися в подорож – суходолом чи водою.
СОРОМНО ЗА ЖАЛЮГІДНІ НАДГРОБКИ, з опису О. Чекановським могили подружжя
Прончищевих
Сто тридцять років пройшло з того часу, коли в цьому далекому і дикому краю на березі
Льодовитого океану закінчив своє життя офіцер російського флоту Прончищев... Молода дружина
Прончищева всюди безстрашно слідувала за своїм чоловіком: після його смерті вона згаснула
буквально через декілька днів, її поховали поряд з ним.
...Два жалюгідні, почорнілі, надгробки, порослі лишаями, височіють …на береговому яру.
Напівгнилі дошки розсіяні безладно зимовими заметілями, [надгробки] провалилися, осіли.
Малий, непоказний, обтріпаний вітрами, але хрест, який ще не погнив, без щаблини стоїть
самотній, мов стовп на могилі самовбивці. Сліди напису на ньому ще видніються, та й переказ на
вустах жителів. Це могила нещасливого Прончищева і його безстрашної дружини (перша жінка-
дослідниця Арктики в Європі – авт.).
НАЙБАГАТШЕ НАДБАННЯ НАУКИ, з оцінки досліджень О. Чекановського Ф. Шмідтом
Найбагатші (результати – авт.) зі всіх, які колись були зроблені в Сибіру. Багаті за своїм змістом
звіти експедиції, перекладені різними мовами, стали надбанням науки, а складені Чекановським
карти значно змінили і доповнили карту азіатської Росії.
