Хотовицкий Александр (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ХОТОВИЦЬКИЙ Олександр Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (1994).

З родини священика-викладача. Батько, Хотовицький О., – ректор Волинської духовної семінарії.

Народився 11 лютого 1872 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Тернопільської області України).

Розстріляний більшовиками восени 1937 р. Точні дата і місце поховання – не відомі (за однією з

версій, це – 19 серпня і московський Донський цвинтар).

Закінчив Волинську духовну семінарію, Петербурзьку духовну академію (1895).

Служив дяком (1895-1896), пресвітером (1896-1914) Нью-Йоркського храму святителя Миколая, настоятелем гельсінгфорських Успенського собору і Свято-Троїцької церкви (1914-1917), ключарем московських храмів Христа Спасителя (1917-1922) і Ризопокладання (1930-і).

Учасник Помісного Собору (1917-1918).

Друкувався в «Американському православному віснику», «Гельсінгфорському парафіяльному

аркушу».

Перу Х. належать брошура «Про молитву Ісусову. Оповідь про неї святих батьків Церкви і старечі

поради подвижників Божих», низка проповідей, праць богословського змісту, статей, присвячених

визначним подіям церковнопарафіяльного життя в Америці, а також віршів.

Уперше зазнав арешту за звинуваченням в порушенні декрету про відокремлення Церкви від

держави і школи від Церкви (1920).

Удруге – за викладання Закону Божого дітям (1921).

Утретє – «за намагання утримати в своїх руках церковні багатства і на ґрунті голоду звалити

радянську владу» (1922). За вироком суду одержав 10 років позбавлення волі з конфіскацією

майна і поразкою в правах на 5 років. Вийшов з ув’язнення за амністією (1923).

Учетверте заарештований як православний рецидивіст і на три роки відправлений в заслання до

Туруханського краю (1924).

Дні пам’яті К. – 21 листопада (4 грудня) і 25 січня (7 лютого).

Іменем нашого земляка названа одна з вулиць американського м. Джерсі-Сіті (2007).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – М. Зіоров, С. Страгородський, М. Арсеньєв, І.

Громогласов, Л. Анохін та ін.


***

НЕ МАРНУВАТИ ЧАС,

з життєвого кредо

О. Хотовицького

Не марнувати час, берегти його!

БЕРЕЖЕМО ЗОЛОТНИК, А ВТРАЧАЄМО ПУД, з виступу О. Хотовицького на Помісному

Соборі 1917-1918 рр.

Навіть ми, священики, знайомі із слов’янською мовою, часто зустрічаємося з такими місцями

слов’янського тексту, які нам абсолютно незрозумілі, і замість свідомої молитви даремно

струшуємо звуками в повітря. Взагалі закривати двері православ’я відмовою запровадження

російської мови в богослужіння із-за краси форми слов’янської мови недоцільно.

Приклади перекладу деяких книг за кордоном дали блискучі результати. З достойності

слов’янської мови ще не витікає заперечення перекладу книг, а рівно богослужінь і молитов

російською мовою, бо таким чином ми бережемо золотник, а втрачаємо пуд.


ВОГОНЬ ЖИТТЯ, з щоденника О. Хотовицького

«Друзі, я втратив день!», – вигукнув один з кращих імператорів давнини, озирнувшись на минулий

день і побачивши, що нічого не зробив він за цей день доброго.

«Друзі, я втратив рік!», – із сумом повинні були б вигукнути багато з нас, проводжаючи старий рік

в могилу вічності і озираючись на пройдений нами в минулому році життєвий терен. Що зробили

ми доброго?.. На жаль!

«Друзі, я втратив життя!», – гірко вигукнемо ми в ту хвилину, коли перед нами з’явиться вісник

нашої смерті, і ми тривожним поглядом окинемо всю смугу... нашого земного життя: марно

погублений час! Майже ніде, майже ні в чому – просвіту, добра, істини.

«Друзі, я все втратив!», – ридатиме дух наш, коли сувій часу буде закінчено, коли весь всесвіт

буде покликаний до відповіді за всі роки, дні і миті життя людського, за всі справи, слова і

найзаповітніші думки, і коли побачимо ми, жахаючись, що книга життя нашого – це суцільний

морок, суцільна ніч. Втрачено все, немає повернення! Немає пощади!

Поки що не згас вогонь вашого життя, будьте обачні, щоб жодна мить його не втрачалася марно...


ВКЛАДАЄМО В РУКИ НОЖА, з статті О. Хотовицького «Денатурат»

Не проходить тижня щоб денатурат не згубив в Гельсінгфорсі дві-три жертви з росіян. До чого

образливо – не висловити навіть!

Не проходить тижня, щоб хтось не прийшов до священика:

– Отче, дайте картку на безкоштовне місце на цвинтарі. Тут один недавно з Петрограду прибулий

помер.

– Чому помер?

– А від цієї «натуральної сволоти», пробачите за слово.

– Денатуратом отруївся?

– Так, так.

...Так багато стало цих самовбивць, що я заявив, що й відспівувати таких не можу. Справді, не

знаєш, чим і зупинити цю епідемію.

...Говорять, є на Сернесі кубла, де ведеться недозволена торгівля алкогольними напоями, і де для

наживи, разом з вином, сплавляють публіці, що захмеліла, і різні «натуральні» отрути.

Друзі! Якщо вам відомі такі випадки, такі кубла, не мовчіть, женіть це зло, викоріняйте його.

Інакше нові жертви неминучі. Міська адміністрація енергійно бореться з цим злом, допоможіть їй

всі, хто може. Якщо ви покриваєте мовчанням ці кубла, ви самі вкладаєте ніж в руки безвольних

алкоголіків!

ХТОСЬ ЗНАЙДЕ ЩАСТЯ, вірш О. Хотовицького «У новорічну ніч»

Уж скоро полночь… И волненье,

И страх царит в душе моей…

Один лишь миг, и Провиденье

Введет меня в круг новых дней.

Одна лишь грань, и в новолетье

Шагну я робкою стопой,

Мне жутко… Не могу глядеть я

За ходом стрелки часовой…

Сейчас последний миг промчится…

Что предстоит нам впереди?..

И в даль прозреть мой ум стремится,

И что-то шепчет: не гляди…

Найдем ли счастье или муку,

И горе-ль в Новый Год найдем, –

Мы под Твою смирились руку:

Ты, Боже, нашим будь Вождем!


Є ІСКРА БОЖА, з напучування М. Зіорова О. Хотовицькому

Твоя особлива порядність і вихованість, твій благородний ідеалізм, твоя релігійність відразу

розташували мене до тебе і примусили мене виокремити тебе з низки інших молодих людей, які

бували з тобою у мене в Петербурзі. Я побачив, що ти маєш ту іскру Божу, яка всяке служіння

робить воістину справою Божою і без якої всяке знання перетворюється на бездушне ремесло, яке

мертвить...

Перший досвід твій в проповідуванні міг переконати тебе, що означає це натхнення: ти сам бачив, як збиралися біля тебе люди, аби вислухати тебе, і з якою напруженою увагою вистоювали вони

не одну годину під час твоїх бесід. Чому ж ці люди слухали тебе, а не йшли до інших

проповідників? Ясно чому: та іскра Божа, яка горить в тобі, подібно до магніту, вабить до тебе

серця цих людей.


НАЛАШТОВАНИЙ АНТИРАДЯНСЬКИ, з оцінки діяльності О. Хотовицького начальником 6

відділу ОДПУ Є. Тучковим

Піп-проповідник з вищою освітою, дуже активний, різкий і користується впливом на тихоновців.

Налаштований антирадянськи.


ЗБИРАЛИСЯ НА КВАРТИРІ У ХОТОВИЦЬКОГО, з заключної частини звинувачувального

вироку від 27 листопада 1922 р.

Головними організаторами і керівниками цієї злочинної діяльності були в цьому районі голова

ради громад священик Хотовицький, настоятель Храму священик Арсеньєв, священик Зотиков, священик Громогласов, колишній присяжний повірений Каютов, колишній товариш міністра

Щепкін, торговець Головкін та інженер Анохін.

З появою декрету ВЦВК про вилучення церковних цінностей вони почали свою підготовчу

діяльність під керівництвом священика Хотовицького, який неодноразово і таємно збирав у себе

на квартирі зазначених вище осіб і спільно з ними виробляв заходи, які передбачалося вчинити з

метою здійснення злочинного наміру.


ВИННИМ СЕБЕ НЕ ВИЗНАВ, з добірки «Ключарі Храму Христа Спасителя» на інтернет-

порталі xxc.ru

Діяльну участь взяв о. Олександр в створенні єпархіального Православного товариства

взаємодопомоги, яке надавало матеріальну допомогу австрійським русинам, (русини – православні

українці, що жили на території Австро-Угорщини) македонським слов’янам, російським воїнам в

Маньчжурії і російським військовополоненим в японських таборах.

...У важкі роки о. Олександр був одним з найближчих помічників Патріарха Тихона. Він разом з

настоятелем Храму протоієреєм Миколою Арсеньєвим заснував Братерство Храму Христа

Спасителя і звернувся до віруючим з відозвою. Заклик було почуто: москвичі вступали в

Братерство і вносили посильні внески на утримання православної святині.

...Під час процесу, що продовжувався два тижні, о. Олександр звинуваченим і винним себе не

визнав. Обвинувач Я. Вишинський, що починав тоді свою кар’єру, вимагав страти 13

обвинувачених, серед яких були протоієреї Хотовицький і Арсеньєв.

...Після повернення з засилання о. Олександр став одним з найближчих помічників митрополита

Сергія (згодом Патріарха), з яким його зв’язували роки служіння у Фінляндії. У 1930-і роки –

протопресвітер (протопресвітер – вище звання білого духівництва).


УВІЧНИЛИ ПАМ’ЯТЬ, з кореспонденції «Одна з вулиць Джерсі-Сіті названа на честь

волинянина-новомученика» на інтернет-сайті Вашингтонської і Нью-Йоркської єпархії

Православної Церкви в Америці

2 грудня 2007 р. православна громадськість зібралася на урочисте встановлення шляхового

покажчика, який увіковічує пам’ять священомученика Олександра. Від імені адміністрації Джерсі-

Сіті до присутніх звернувся член міської ради Стівен Фьюлоп.

...Знаменно, що вулиця святого Олександра Хотовицького з’явилася напередодні дня його пам’яті, який відзначається 4 грудня за новим стилем.


ПАСТИРЮ ДОБРИЙ, МОЛИСЯ ПРО НАС, тропар священомученику протопресвітеру

Олександру

Лагідність і упокорювання здобувши, любов Христову парафіянам своїм показав ти в час

вогненних спокус Церкви Російської і як пастир добрий душу свою за Нього поклав ти, молися

про нас, священомученику Олександре, просвіти душі наші.