перекази, які беруть початок від подій тих років.
Хиждеу було відомо, що існує інша, викладена вище, версія загибелі Куницького, оскільки
наприкінці розповіді він по суті справи коментує описувані події й дає примітну оцінку цьому
переказу, що свідчить про те, що «Куницького вбили татари, а не свої ж козаки, як це
стверджують деякі друковані джерела».
...Оповіді Болеслава Хиждеу передує епіграф з української народної пісні «Слава наша козацька
най марно не гине!» Хотілося б, щоб ці слова справдилися, нарешті, повною мірою й стосовно
славетного козацького гетьмана Степана Куницького.
ВІДОМА ЛИШЕ ФАБУЛА ПЕРЕКАЗІВ, з монографії В. Головіна «Твори Пушкіна, які до нас
не дійшли»
Невідомі нам також записи Пушкіним двох молдавських переказів: «Дука, молдавський переказ
XVII століття» й «Дафна і Дабіжа, молдавський переказ 1663 року».
За твердженням І. П. Ліпранді, у нього зберігалися копії пушкінських записів. Факт цей
підтвердила знахідка в 1961 р. опису бібліотеки Ліпранді.
Вважається, що копії пушкінських записів молдавських переказів буцімто надійшли до
Рум’янцівського музею, проте донині їхнє місцезнаходження невідоме. В даному випадку нам
відома фабула переказів, оскільки вони друкувалися в 1830 і в 1838 рр. Олександром і Болеславом
Хиждеу.
ВІДВІДУВАВ БРАТ, з історичного нарису О. Риндюка та Й. Гаврилюка «Новоселиця 1456-2001
роки»
З Новоселицею в ті часи пов’язана діяльність багатьох визначних письменників.
Зокрема, тут неодноразово побував молдавський письменник і фольклорист Олександр Хиждеу.
Він відвідував свого брата Болеслава Хиждеу – автора багатьох прозових творів, статей про
молдавський фольклор, перекладача, який певний час проживав у Новоселиці, працюючи
перекладачем на митниці. Власне тут у 1842 році вони в співавторстві написали «Три молдавські
легенди».
ПОВЕРНУВСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ, з статті О. Масана «Рід Хиждеу»
Засновником хотинської гілки роду був Іфрим (Єфрем) Гиждеу, який з 20-х років XVII ст. служив
у Хотині. ...За час служби придбав численні маєтки на Хотинщині.
...Сини Іфрима Гиждеу – Георгій і Мирон вступили до польського війська і брали участь у боях з
турками і татарами в Галичині, зокрема в обороні Львова влітку 1675 року.
Після Прутського походу турки створили Хотинську райю, яка стала власністю султана.
Молдавські бояри і монастирі позбулися їхніх сіл. Родина Гиждеу теж багато втратила, але не
втрачала надії повернути маєтки, покладаючись на промисел Божий.
...Нащадок молдавських бояр і польський офіцер, Г.-Л. Гиждеу висловив останню волю... Заповіт
просякнутий високим патріотичним й етичним духом, любов’ю до рідного краю, ностальгійним
сумом за землею «дідів наших» – Хотинщиною. Вмираючи, батько заповів синам «шаблі мої і
славу предків ваших» і настановляв їх: «Воюйте проклятого бісурмана, то будете
благословенними». Водночас під страхом вічного прокляття він заборонив нащадкам іти на поклін
до загарбників-турків.
Справді, нащадки Г.-Л. Гиждеу повернулися на Хотинщину, в с. Керстенці, лише на початку ХІХ
ст., коли з краю було вигнано турків.