Страсберг Ли (fb2)





СТРАСБЕРГ Лі


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Актор, режисер, продюсер, педагог. Засновник легендарної акторської школи, т. зв. Театрального

інституту Лі Страсберга (1969).

З міщанської родини. Батько, Меєр Б., – крамар; донька, Страсберг С. – актриса; син, Страсберг

Д., – викладач акторської майстерності.

Народився 17 листопада 1901 р. в м. Буданові Австро-Угорської імперії (нині – Теребовлянський

район Тернопільської області України).

Помер 17 лютого 1982 р. в м. Нью-Йору (США). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Театрі-студії «Американський лабораторний театр».

Був актором низки невеликих нью-йоркських театрів (1925-1931), помічником режисера «Гілд-

театру», одним з фундаторів «Груп-театр» (1931-1937), режисером низки бродвеївських театрів

(1937-1948), режисером (1948-1951), керівником (1951-1966) нью-йоркської Школи акторської

майстерності «Actors Studio», керівником лос-анжелеської «Actors Studio West» (1966-1969),

фундатором у керівником Театрального інституту Лі Страсберга (1969-1982).

Лауреат Пулітцерівської премії (1933).

Як актор дебютував у ролі Х. Рота в другій частині трилогії Ф. Копполи «Хрещений батько»

(1974).

Знявся також у стрічках «Перевал Кассандра» (1976), «Правосуддя» (1979), «Гарно піти» (1980).

Автор низки статей про театральне мистецтво.

До США емігрував дитиною разом з батьками (1908).

Пам’ятник С. встановлено на території Театрального інституту його імені; на його честь випущена

поштова марка.

До 100-річчя нашого земляка друзі а шанувальники поставили п’єсу «Імена», в якій колись

маестро грав головну роль, а також провели в найбільшому кінотеатрі Нью-Йорка пройшов вечір

пам’яті (2001).

Серед друзів та близьких знайомих С. – Е. Казан, М. Монро, М. Рурк, С. Адлер, Р. Болеславський,

М. Успенська, Ч. Кроуфорд, Х. Клермен, А. Пачіно, Ф. Корсаро та ін.


***

КЕРУВАТИ ЕМОЦІЯМИ

, з творчого кредо Л. Страсберга

До системи Станіславського в світовій практиці не існувало жодної техніки, яка дозволяла

керувати емоціями і творити свідомо.


МИСТЕЦТВУ, МОВ БОГОВІ, з оцінки творчості Л. Страсберга С. Керкленд

Лі Страсберг служив Мистецтву так само ревно, як стародавні святі – Богові.


НЕ ЛИШЕ ГРА, з оцінки Л. Страсбергом А. Пачіно

Актор не подання, а переживання, який не стільки грає своїх персонажів, скільки стає ними.


ВЛАСНИЙ МЕТОД, з статті «Лі Страсберг» на kvanza.com

Лі Страсберг розробив власний метод акторської гри під впливом системи Станіславського:

актори мали керуватися не лише вимогами тексту п’єси чи прагненням до драматичного ефекту,

але й власними відчуттями. Багато критиків вважали, що це приводить до порушення дисципліни

в грі акторів ...Проте з його вихованців вийшли багато видатних діячів театру і кіно: Марлон

Брандо, Ганна Бенкрофт, Джулі Харріс, Морін Степлтон, Джералдін Пейдж, Кім Стенлі, Пол

Ньюман, Аль Пачіно, Мерілін Монро, Джейн Фонда, Дастін Хоффман, Роберт де Ніро, Міккі Рурк

та інші.

Лі Страсберг, близький друг своєї учениці Мерілін Монро, якому легендарна актриса заповіла

значну частину своєї спадщини.


ДЛЯ ПОТРЕБ КІНОІНДУСТРІЇ, з кореспонденції К.С. в «POSTUP-ПОСТУПі»

Станіславський у 50-ті роки примудрився опинитися в гущі кінопроцесу. Його «система», чи по-

американськи – «метод», була використана Голлівудом. Відтоді як Лі Страсберг пристосував її

для потреб кіноіндустрії, всі суперзірки Америки …грають почасти «за Станіславським».

Звичайно, глядач ніяк не пов’язує «Хрещеного батька» і знамените «Не вірю!». Проте насправді

метод «вживання» у роль виявився надзвичайно вигідним для кіно – з його технікою великих

планів, внутрішніх монологів та інших прийомів, недоступних на сцені. Докладний вдумливий

психологізм стали цінним не стільки для театру (там ефектніше виглядають саме брехтівські

«штучки»), скільки для кіно.


НАЙКРАЩА УЧЕНИЦЯ, з статті Л. Коверзнєвої «Героїня самогубства»

Мерілін Монро хотіла серйозних ролей, проте режисери бачили передовсім секс-символ, ніхто й

не намагався розгледіти в ній актрису. Страшенно шкода, що репертуар стрічок за її участю не

вирізняється різноманітністю образів. Про це можна судити навіть з назв фільмів, у яких вона

знімалася: «Любовне гніздечко», «Давай одружимося», «Ми не одружені», «Можна входити без

стуку», «Джентльмени віддають перевагу блондинкам», «Як вийти заміж за мільйонера».

Проте й у цих ролях Монро проявила себе максимально. Адже неспроста дуже знаменитий

режисер Лі Страсберг, на курсах якого вона навчалася, вважав її своєю найкращою ученицею.

Проте довести, що вона дещо більше, аніж просто «красуня Мерілін», продюсерам Монро так і не

вдалося. Марні спроби підтвердити власну компетентність могло б якоюсь мірою компенсувати

влаштоване особисте життя