стає абсолютно невразливим для супротивників. Спокійно і упевнено він їх обеззброює їх же
зброєю.
Цитатами із стародавньої єврейської писемності Л. підкреслював, що заняття ремеслами і
землеробством завжди вважалося єврейськими авторитетами найблагороднішим заняттям;
указуючи як на слушний момент, що уряд дає євреям можливість повернутися до продуктивної
праці, відкриваючи перед ними замість посередництва і крамарювання доступ до нових галузей,
особливо до землеробства
Лише фанатики Південно-західного краю, що негативно відносилися до всякого знання, зустріли
книгу украй вороже, і презирлива кличка «Теудка», якою вони прозвали творця «Teudah be-Israel»,
стала у них прозивним ім’ям єретика і безбожника.
...Коли «Bet Jehudah, Maamar Korot ha-Dat bi-Jescburun» був посланий до Вільно, місцеві рабини
знайшли поставлені на чолі книги питання вельми небезпечними для релігії і за їх наполяганням
друкарня відмовилася випускати «єретичний» рукопис.
...У 1833 р. з огляду на те, що до уряду дійшли чутки, ніби в єврейських друкарнях часто
друкуються без жодного цензурного дозволу книги негожого змісту, Л., побоюючись за долю
єврейських книг взагалі, підготував проект (затверджений урядом в 1836 р.) про знищення
єврейських друкарень всюди, окрім міст, де є цензура, і про перегляд цензурою всіх єврейських
книг.
У 1834 р. Л. подав на високе ім’я доповідну записку про впорядкування виховання у євреїв і про
наділ євреїв землею; в той же час він розсилав відозви до різних єврейських громад, закликаючи
євреїв узятися за землеробство.
БЛИСКУЧИЙ ЗНАВЕЦЬ ЄВРЕЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ, з дослідження О. Рімана «Бердичів –
єврейська столиця України»
Серед росіян були різні люди – і блискучі знавці єврейської традиції з бездоганними моральними
якостями, і сумнівні «зацікавлювачі», котрі прагнули задовольнити особисті амбіції і усунути
незручних конкурентів. До перших належав письменник і педагог Ісак Бер Левінзон, який
працював у Бердичеві в 1820-1823 роках. Єврейський історик Ізраїль (Сергій) Цінберг в статті
«Ісак Бер Левінзон і його час» писав, що цей просвітитель вважав «обов’язком своєї совісті
захищати єврейську релігію від всяких нападок».
Коли 1833 року якийсь хрещений єврей з Вітебська, «переконавшись в істинах християнства і
бажаючи просвітити своїх побратимів, написав твір «Шлях до пізнання справжньої віри»,
Левінзон «не задумався відкрито виступити проти цієї книги, викриваючи автора... у неуцтві,
наклепі і зловмисному спотворенні фактів».
СВОЇ ВВАЖАЛИ ВІДСТУПНИКОМ, з статті С. Дубнової «Фенікс»
Виняткове цивільне становище російських євреїв підтримувало їхню внутрішню замкненість.
Раввінізм і хасидизм прагнули закупорити єврейське середовище від всякого доступу нових ідей.
Ці два супротивники, котрі сперечалися за владу над масою, входили в тісний союз завжди, коли
їм загрожувала небезпека від загального ворога – освіти. А нові розумові віяння вже проникали з
центрів Заходу в темне царство східного єврейства.
Ісак Бер Левінзон з Кременця став глашатаєм освіти серед російських євреїв. У своїх книгах, написаних єврейською мовою, він проповідував, що в хедерному вихованні необхідно надавати
перевагу вивченню Біблії і староєврейської мови перед вивченням Талмуда, що релігія зовсім не
забороняє вивчення іноземних мов і загальноосвітніх наук. Він... спростовував в книзі «Ефес
дамім» безглузду байку про вживання євреями християнської крові і взагалі працював для
поліпшення побуту своїх ...одноплемінників.
На жаль, лише небагато з тодішніх російських євреїв цінували діяльність Левінзона; вся ж маса
тих, хто оточував хасидів, вважала його відступником від релігії.
З КОГОРТИ ПРОСВІТИТЕЛІВ, з книги О. Солженіцина «Двісті років разом»
Єврейська маса в Росії перебувала ніби в колодках, у стані, з якого не могла вийти сама.
Але в її середовищі з’явилися і перші просвітителі, безсилі щось зрушити без підтримки
російських властей. Це, найперше, Ісак Бер Левінзон, учений, котрий... вважав не лише раввінат,
але й хасидів винуватцями багатьох народних бід.
Спираючись на Талмуд і літературу рабинів, він доводив у своїй книзі «Повчання Ізраїлю», що
євреєві ніяк не заборонено знати мови іноплемінників, а особливо держави, в якій він живе; що
ознайомлення з світськими науками не загрожує небезпекою релігійно-національному почуттю; і
що переважання
