ЛЕВІНЗОН Ісак Бер
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: єврейський.
Письменник, філолог, просвітитель, перекладач.
З родини комерсанта.
Народився 2 жовтня 1788 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Тернопільської області України).
Помер 1-го лютого 1860 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині – районний
центр Тернопільської області України). Похований на місцевому цвинтарі. На надгробку вибиті
слова, написані ним самим заздалегідь: «Не гострим мечем бився я з ворогами, панове, а словом.
Ним відстоював я перед лицем народів правду, справедливість – свідками тому «Zerubabel» і «Efes
Damim».
Під керівництвом батька, Левіна І., вивчив Талмуд, Біблію, польську і російську мови, екстерном
склав іспити на звання учителя в Тернопільському повітовому училищі.
Працював учителем в Бродівській єврейській школі, вихователем панських дітей.
Як літератор дебютував патріотичним віршем на вигнання французів з Росії (1800).
Потім настала черга наступних доробків: граматика російської мови «Jesode Leschon Russia»
(1820), «Teudah be-Israel» (1823), «Bet Jehudah, Maamar Korot ha-Dat bi-Jescburun» (1829), «Dibre Zaddikim» (1830), «Efes Damim» (1837), «Bet ha-Ozar» (1840), «Achiah ha-Schiloni» (опубл. 1863),
«Zerubabel» (опубл. після смерті).
Переклав «Luach ha-Meches»
Що стосується особистого життя Л, то воно не було рожевим: він, зовсім небагато проживши у
шлюбі, розлучився; у подальшому терпів нестатки; ще не старим тяжко захворів; його книгу
«Pittuche Chotam» заборонила цензура (1846).
Не простій долі нашого земляка присвятили свої розвідки Б. Натанзон «Ісак Бер Левінзон, його
життя і літературна діяльність: критико-біографічний нарис» (1897), С. Цінберг «Ісак Бер Левінзон
і його час» (1911).
Серед друзів та близьких знайомих Л. – Р. Кулішер, Н. Крохмал, С. Фінн, М. Страшун, С. Закс та
ін.
***
МАЮ ОБОВ’ЯЗОК,
з життєвого кредо І. Левінзона
Мій обов’язок – захищати єврейську релігію від всяких нападок.
НЕ ДОЗВОЛЯТИ РОЗКОШІ, програма реформування російського єврейства за І. Б. Левінзоном
1) заснувати школи для навчання хлопчиків і дівчаток не лише з релігійних і загальноосвітніх
предметів, а й, головним чином, ремеслам;
2) вибрати верховного рабина і при ньому заснувати консисторію для завідування всіма
духовними справами євреїв;
3) кожне місто повинно мати свого проповідника, не для схоластичних вправ, а для живої
проповіді з питань етики і реальних вимог життя;
4) наділити принаймні третину єврейського населення землею, щоб воно могло займатися
землеробством і скотарством;
5) євреї не повинні дозволяти собі ніякої розкоші ні у вбранні, ні в домашній обстановці, оскільки
це викликає заздрість і має погані наслідки.
ВИВЧАЙТЕ РЕМЕСЛА, з книги І. Б. Левінзона «Повчання Ізраїлю»
Вивчайте ремесла, збагачуйтеся знаннями, обробляйте землю так як до предки ваші, бо тільки
вона дає щастя і благоденствування людині!
НАСТАЛО ПРОЗРІННЯ, з листа М. Страшуна І. Б. Левінзону в 1834 р.
Лише ваша книга, яку я перечитував декілька разів, дала мені повну зрілість.
МОРОК НЕУЦТВА СПАВ, з листа С. Закса І. Б. Левінзону в 1841 р.
У дні моєї юності, коли я нидів в мороці неуцтва, яскравим світлом осяяв мене ваш твір; він
збудив у мені бажання знання і світла.
ЗАКЛИК ДО ПРОДУКТИВНОЇ ПРАЦІ, з статті О. Половцева «Мендельсон російських євреїв»
У цій книзі («Teudah be-Israel» – авт.), складовій епохи в історії освіти російського єврейства, Л., як він сам це підкреслює в подячному листі Миколі I, поставив собі «головною метою поліпшення
системи виховання і освіти єврейського юнацтва». «Шукаючи правди і світла», Л. висунув
наступні питання: 1) чи обов’язково євреєві вивчати староєврейську мову і її граматику? 2) чи
дозволено йому вивчати іноземні мови? 3) чи можна євреєві займатися світськими науками? 4)
якщо так, то яка в них користь? 5) чи спокутує ця користь ту шкоду, яку, на думку вельми
багатьох, ці науки наносять нашій вірі і традиціям?»
Даючи позитивну відповідь на ці питання, котрі більшості тодішніх ортодоксів здавалися украй
негожими і небезпечними, Л. виступив у всеозброєнні своєї богословської ерудиції. Всі свої
висновки і положення він забезпечує рясними цитатами з Талмуда, Мідрашим і середньовічної
богословської літератури; посиланнями на найбільших в ортодоксальному єврействі
