КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Коллонтай Гуго [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">...У Вищій Волинській гімназії та Кременецькому ліцеї, незалежно від волі їхніх організаторів,

відбувалося формування української національної ідеології. Саме Кременець став одним із

осередків т.з. «української школи» в польській літературі.

...У жовтні нинішнього року виповнилося 200 років із часу заснування Вищої Волинської гімназії.

Ця дата пройшла малопоміченою в Україні. Певно, про неї більше говорили в Польщі. А жаль.

Адже досвід цього навчального закладу для нас – унікальний і повчальний.


ОДИН ДИПЛОМАТ У ПОЛІ ВОЇН, з монографії О. Тихомирова «Зовнішньополітичний

механізм і організація дипломатичної служби Речі Посполитої та Великого князівства

Литовського в 1569—1795 рр.»

Велику увагу реформатори приділяли сфері зовнішньої політики. 19 грудня 1765 р. король

затвердив «Загальну інструкцію для послів і резидентів, що перебувають при іноземних дворах»,

підвищивши вимоги до діяльності посольств РП (від послів і резидентів була потрібна докладніша

і достовірніша інформація про ситуацію в країнах їх перебування).

Королівська рада, департамент закордонних справ ...поклали початок постійним дипломатичним

представництвам РП за кордоном. «Один з тих міністрів, хто любить свою батьківщину може

зробити більше для Речі Посполитої, ніж декілька десятків тисяч солдатів, оскільки він, уважно

стежачи за діяльністю двору, при якому акредитований, часто може своїм розумом попередити

незаконну узурпацію, народне кровопролиття, недозволенні прийоми в торгівлі і багато інших

випадків, які або ...шкідливі були б», – писав один з ідеологів реформ Г. Коллонтай,

обгрунтовувавши необхідність подібного кроку.

ЛІВИЙ РАДИКАЛІЗМ, з повісті М. Брандиса «Ад’ютант Бонапарта»

Історикам ще не вдалося документально довести зв’язки Сулковського з варшавським осереддям

радикальної політичної думки, з людьми, які групуються навколо підканцлера Гуго Коллонтая. Я

не виявив жодної ниточки таких зв’язків в чудовій і вичерпній праці Богуслава Лєснодорського

«Польські якобінці».

Можливо, просто молоденький офіцер був тоді ще дуже малозначною фігурою, щоб його

відзначили автори спогадів і листів, котрі відвідували клубні збори в радзивіллівському палаці.

Проте є деякі дані, котрі дозволяють стверджувати, що вже в перші роки Великого сейму Юзеф

Сулковський не поступався в соціальному радикалізмі найлівішим з прихильників Коллонтая.


ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ЧИ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДСТУПНИЦТВО, з статті О. Багана «Що дасть нам

силу?»

У недавній публікації на сторінках «Дня» (від 09.12.07) знані автори, професори Національного

університету «Острозька Академія» Ігор Пасічник і Петро Кралюк сформулювали низку дуже

важливих й актуальних проблем для національного і культурного самоусвідомлення українства.

...І. Пасічник і П. Кралюк через кілька риторичних запитань підводять до таких проникливих

висновків: 1) треба навчитися бачити Україну як середовище міжцивілізаційного діалогу і

збагачення у просторі цілої Середньо-Східної Європи; 2) треба позбутися російського

історіографічного контексту при розпрацюванні національної версії історії; 3) треба подолати

комплекс малоросійського скигління і плекання власної меншовартості через постійне

замилування чимось дрібним і трагічно-пораженським; 4) треба подолати класово-народницькі

стереотипи і нарешті побачити, що українська аристократія і шляхта, навіть коли вони частково й

полонізувалися чи русифікувалися, все-таки у певних історичних моментах і аспектах виконували

свою будівну, героїко-лицарську місію (приклад князя Василя Острозького); 5) треба

переосмислити роль і значення західних культурно-духовних та ідейних впливів на Україну і

припинити зображувати все західне («католицьке») в історії як відвічну загрозу «православній»

душі українця.

Однак автори поставили в статті кілька таких важливих питань, які залишилися до кінця

непроінтерпретованими. Перше – це наскільки ми можемо вважати учасниками національної

історії людей засимільйованих, таких, що об’єктивно служили чужій, часто ворожій до української

справи ідеології і держави? (приклади Г. Коллонтая, Т. Костюшка, до яких можна додати

українців за походженням російських державних і військових діячів (канцлера імперії –

О.Безбородька і генерала І. Паскевича).

Отже, чи можна всіх народжених в Україні видатних неукраїнців чи асимільованих українців