...У квітні 1836 р. переміщений рядовим в Окремий Кавказький корпус, де був зарахований до
Кавказького саперного батальйону, який діяв в районі Баталпашинська. Прекрасні знання саперної
справи були відзначені генералом О. О. Вел’яміновим з переведенням у прапорщики, а потім
генералом Г. Х. Зассом при будівництві фортеці Махошевська Просіка на р. Лабі. Багато разів
бував у Вірменському аулі (Армавірі), проїжджаючи «Дорогою декабристів» з Міцного Окопу до
загону генерала Засса на Лабі і назад.
ПОДАРУЙ МЕНІ... ТРЬОХ НЕБІЖЧИКІВ, з книги М. Лорера «Нотатки декабриста»
Того ранку, сидячи в моїй крихітній землянці, я почув знайомі голоси моїх люб’язних товаришів і
через декілька секунд обіймав вже Наришкіна, Одоєвського, повернулися із загоном. Розмовам,
розпитуванням не було кінця, ми жартували, сміялися, раділи, мов діти. Бог привів товаришів
Чити і Петровського Заводу розділити зі мною працю кавказької війни.
...Товариш мій по Сибіру Ігельстром усе перебування своє на Кавказі провів в цьому полюванні за
людьми в ланцюзі... У білому кітелі, з дубельтівкою, вічно, бувало, тягається він кущами і
відшукує свої жертви.
Якось йому вдалося покласти на місці двох горців. Генерал Раєвський, роблячи подання про тих,
що відзначилися, велів написати в своєму донесенні, що рядовий саперної роти такий-то убив
п’ятьох горців. Як тільки Ігельстром дізнався про це, то відправився до генерала і пояснив йому
невірність чуток, котрі дійшли до нього, і що він, лише двох, не бере на себе того, чого не зробив.
Тоді Раєвський, засміявшись, сказав: «Будь ласка, подаруй мені цих трьох в рахунок
майбутнього».
Донесення пішло, і Ігельстрома перевели в офіцери.
ВИБІРКОВА ДЕСАКРАЛІЗАЦІЯ, з рецензії Б. Прокопенка на статтю М. Рахматуліна «Нове
періодичне видання з історії декабристського руху відбулося»
Хотілося б звернути увагу на те, що «десакралізація» має розповсюджуватися на всі без
виключення конкретні події.
Скажімо, коли автор по ходу викладу в один ряд ставить «участь в антиурядових виступах» в
Санкт-Петербурзі, Чернігівського піхотного полку, Полтавського піхотного полку, Литовського
піонерного батальйону, хіба немає елементів сакралізації, якщо весь виступ Полтавського полку
звівся до не підтриманих солдатами закликів членів Товариства сполучених слов’ян поручика Є.
Троцького і прапорщика С. Трусова, а Литовського батальйону – до вигуків введених в оману
солдатів «Ура імператорові Костянтину!»? Батальйон без подальших ексцесів втихомирили, а
командири два рот К. Г. Ігельстром та О. І. Вегелін названі в останньому біографічному довіднику
«Декабристи» організаторами виступу батальйону, безперешкодно арештовані.
Які ж це «виступи» в порівнянні з діями офіцерів і солдатів Чернігівського полку?
ЗАГАЛЬНЕ ДОБРО, з статуту Товариства військових друзів
Мета товариства – освіта для себе та інших, взаємна допомога і загальне добро, через освіту бути
потрібним іншим, зближення зі всяким своїм товаришем для розуміння рівня його розуму і
характеру.
ВІД ПРОСВІТНИЦТВА ДО ЗАКОЛОТУ, з розвідки Н. Макарової «Політичні таємні
товариства»
У 1823 році Ф. Лєхович вирішив реорганізувати бєлостоцьких «Одностайних братів» і на
загальних зборах організації дали назву «Зоряни». ...Давав зрозуміти, що вони в міру своїх
можливостей боротимуться за відновлення своєї країни – Польщі.
...Незабаром «Зоряни» налагодили тісні зв’язки з «Товариством військових друзів», яке виникло
улітку 1825 року в частинах Окремого Литовського Корпусу. Ініціаторами його створення були
колишній філомат М. Рукевич, а також офіцери литовського піонерського батальйону капітан К.
Ігельстром і поручик О. Вегелін.
«Товариство військових друзів» – просвітницька організація. Разом з тим присутній, хоча
спочатку і не переважав, і політичний момент. ...Непрямі дані свідчать про контакти організації з
Північним і Південним товариствами декабристів. ...Треба думати, «Товариство військових
друзів» перебувало під більшим впливом Південного товариства, ніж Північного.
«Військові друзі» ставили за мету розповсюдити свій вплив не лише на військових, а також і на
інші таємні організації колишньої Речі Посполитої. Керівництво товариства прагнуло мати
декілька ступенів-відгалужень. Найнижчий ступінь очолював
