Дашинский Игнацы (fb2)


Настройки текста:




ДАШИНСЬКИЙ Ігнаци Фердинандович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Політик, громадський діяч. Псевдонім – Жегота.

З шляхтянської родини.

Народився 26 жовтня 1866 р. в м. Збаражі Брацлавського повіту Подільської губернії Російської

імперії (нині – районний центр Тернопільської області України).

Помер 31 жовтня 1936 р. в м. Бистрій (Польща).

Закінчив Дрогобицьку гімназію, навчався на юридичному факультеті Ягеллонського і

філософському – Львівського університетів.

Депутат австро-угорського рейсрату (1897-1901).

Один з фундаторів Робітничої партії (1890).

Один з керманичів Польської партії соціалістів.

Очолював Польську соціал-демократичну партію Галичини та Сілезії (з 1892), редагував газети

«Rabotnik», «Naprzód» (з 1892), був прем’єром першого уряду Польщі після відновлення

незалежності (1918), віце-маршалом (1922-1927), маршалом сейму (1928-1930).

Співавтор «Книги спогадів про ППС» (1923), автор мемуарів «Pamiatniki» (1925).

З владою порозуміння не знаходив: зазнав політичних утисків як в Польщі, так і в Росії;

заарештовувався в Кракові (1890) і Києві (1896).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – І. Франко, Р. Баранецький, А. Мельник, Д.

Кржичковський, В. Адлер, І. Мошинський, Ю. Пілсудський, Г. Павлик та ін.


***

СПОЛУЧЕНІ ПОСУДИНИ

, з політичного кредо І. Дашинського

Існування незалежної України сприяє утвердженню незалежної Польщі, так само як існування

незалежної Польщі сприяє утвердженню незалежної України.


БРАТАННЯ, зі спогадів І. Дашинського

Скоро в нашому гуртку наступила дивна зміна. Отож, ми познайомилися із українцями, які чудово

співали русинські пісні, а самі були вихідцями переважно з селянських або попівських родин.

Певного дня наступило братання народів...

Ми обнімались і цілувались, а опісля українці заспівали так, що аж душа росла.

...Я познайомився з тодішнім найголовнішим українським соціалістом Іваном Франком.

Мешкав він у недалеких Нагуєвичах у свого вітчима, якого я відвідав. Спав у нього у хлопській

хаті, працював при жнивах або ходив з ним на риби. Усі наші прогульки були повні розмов про

соціалізм, притім я був захоплений бистротою ума і дотепністю цього рудого хлопського сина,

нащадка німецьких колонізаторів.

Відсидів він уже своїх дев’ять місяців в’язниці у Львові і був під смішним наглядом жандармерії.

З цілою повагою доносили жандарми до староства: «Франко оре», або «Франко жне збіжжя», чи

«копає криницю». Про це, що Франко ночами пише свої статті, поезії, повісті, жандарми не

доносили. Але надзір був, і баста!


ДОПОЗИЧАВСЯ… ДО ШЛЮБУ, з листа І. Дашинського І. Франкові від 4 лютого 1884 р.

Перед кількома днями прийшов до мене п. Мельник з Волі Якубової і попросив, щоб я позичив

«Молот». По кількох днях знову прибігає до мене і каже, що хоче ся на ґвалт женити, але з ніким

іншим, іно з Анною Павлик, – так му ся дуже сподобала стаття єї, в «Молоті» уміщена.


СТВОРЕНО КОАЛІЦІЙНИЙ УРЯД, з телеграми Ф. Дзержинського В. Леніну в серпні 1920 р.

За останніми відомостями з Варшави, в Польщі відбулася зміна уряду. Створено коаліційний уряд,

причому повнота влади належить четвірці у складі Вітоса, Дашинського, Сапеги, Грабського.

...Капітали з Варшави евакуйовані, буржуазія виїжджає масами до Познані; за відомостями, уряд

теж припускає туди евакуюватися.

Армія, окрім познанців, розвалюється, дезертирство жахливе. Найважливішим завданням вважаємо

організацію польської Червоної армії, сподіваємося за достатньої організованості створити швидко

пролетарську армію.

Дзержинський.


ПАХНЕ НАЦІОНАЛІЗМОМ, з статті Г. Плеханова «Про вибори до Думи (відповідь товаришу

С.)»

Тов. Дашинський, – член Польської соціалістичної партії, – дуже помилився, коли написав в

одному закордонному польському органі, що я надзвичайно песимістично дивлюся на майбуття

нашого визвольного руху і лише тому я прийшов до свого опортуністичного погляду на нашу

участь у виборах. Що стосується опортунізму, то я із самого початку «бернштейніади» звик

ставитися до нього інакше, ніж тов. Дашинський. А що стосується песимістичного погляду на

російський рух, то песимізм, який завжди виявляла в цьому відношенні Польська соціалістична

партія, здавався і здається мені не тільки необґрунтованим, але й не цілком вільним від

націоналізму.

Тисну руку.

Ваш Г. Плеханов.


ПЕКЛО, з реферату О. Божко «Галицьке намісництво»

Промислу, де міг би знайти працю надлишок сільського населення, не було. Єдиною відносно

великою галуззю промисловості в Галичині залишалися відкриті в останній чверті XIX ст. джерела

нафти на Підкарпатті з осередком у Бориславі. Але й тут кількість працівників у 1890-х pp.

досягла заледве три тисячі осіб, з яких велику частину становили поляки, спроваджувані сюди з

заходу. А на кваліфікованих роботах працювали мазури, переважно з Ясельського повіту.

У нафтовому промислі умови праці стали нестерпними і, як писав польський діяч Ігнаци

Дашинський, Борислав представляв собою «галицьке пекло ... образ нужди, визиску і беззаконня».


ОЧОЛИВ ПЕРШИЙ УРЯД НЕЗАЛЕЖНОЇ ПОЛЬЩІ, з розвідки «Відновлення державної

незалежності Польщі. Ю. Пілсудський» на djerelo.com

Наприкінці XVIII ст. поляки втратили державну незалежність унаслідок трьох поділів (1772, 1793,

1795). Австрія, Прусія та Росія стерла з політичної карти Європи Польську державу.

…Склалися два політичні табори, які боролися за відновлення польської державності.

Перший, під керівництвом лідера Польської соціалістичної партії Юзефа Пілсудського, закликав

стати на бік австро-німецького блоку.

Другий, на чолі із засновником Національно-демократичної партії Романом Дмовським, став на

бік країн Антанти і, відповідно, орієнтувався на Петербург.

…Німеччина 5 листопада 1916 р. дозволяє проголосити Акт створення Польської держави й

організувати польський дорадчий орган при австрійській владі – Тимчасову державну раду.

Після перемоги лютневої революції у Росії Тимчасовий уряд визнав право поляків на власну

державу. …У листопаді 1918 р. відбулася революція в Німеччині, яка прискорила розв’язання

«польського питання».

Після звільнення Польщі від окупації у ніч з 6 на 7 листопада у м. Любліні лівими партіями був

утворений перший уряд незалежної Польщі на чолі з галицьким політиком соціал-демократом

Ігнаци Дашинським. 10 листопада Варшава урочисто зустрічала звільненого революцією з

ув’язнення Ю. Пілсудського. 11 листопада Польщу проголошено республікою, на чолі якої став

Ю. Пілсудський. Він проголосив себе «тимчасовим начальником держави». Було сформовано

новий польський уряд на чолі з Є. Морачевським.


НЕ СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА, А ЗАХІДНА УКРАЇНА, з рецензії А. Портнова на збірник

«Тигель народів» за редакцією К. Ясевича

Як твердить Ясевич, терміни «Західна Білорусь» і «Західна Україна» буцімто спродуковані

совєтською пропагандою для означення «інкорпорованих польських земель», тому їх, як такі, що

«містять історичний фальш», слід писати у лапках або з додатком «так звана». Мусимо нагадати

шановному авторові хоча б про Західноукраїнську Народну Республіку 1918 р., а також про те, що

1924 р. у Вільні білоруською мовою вийшов громадсько-політичний і літературно-мистецький

збірник «Заходняя Беларусь», що, як бачимо, уневажнює тезу про совєтські коріння цих назв.

Тут доречно зауважити, що польсько-українська термінологічна дискусія має давню історію і, що

важливо, суть її не зводиться до власне термінологічних проблем. За міжвоєнних часів одним із

знакових проявів антиукраїнськості польської влади було використання замість терміна «українці»

– «русини», а замість «Східна Галичина» – «Східна Малопольща».

Іван Кедрін наводить у своїх спогадах за 1928 р. приклад роздратованої реакції голови польського

сейму Ігнаци Дашинського на вживання одним з українських послів вислову «Західна Україна» й

пояснення польського посадовця, що «Західна Україна розташована за Збручем».

На нашу думку, нині українські історики можуть спокійніше ставитися до поняття «креси»,

прагнучи зрозуміти його значення для польської історичної свідомості й відходячи від винятково

етноцентричного погляду на історію, з польського ж боку варто визнати легітимність назви

«Західна Україна», яка не є твором комуністичної пропаганди, й водночас звернути увагу на

витоки дотепер досить популярного терміна «Східна Малопольща».


ВИКЛЮЧИЛИ З ГІМНАЗІЇ, з повісті-есе Р. Горака «Тричі мені являлася любов»

На початку 1882 року Гнат Дашинський за дорученням таємного гуртка виступив перед учнями

гімназії з рефератом про революційні події 1863 року. А згодом станіславська цісарсько-

королівська прокуратура від своїх агентів отримала донесення, що серед молоді діє «таємне

товариство з соціалістичними цілями». Серед молоді були проведені арешти, а про існування

таємного товариства було повідомлено намісництво.

Таємне товариство було розкрито, члени його понесли «заслужену кару». Гната Дашинського

виключили з гімназії. Для того, щоб можна було продовжувати навчання, він у 1882 році виїхав до

Дрогобича з наміром вступити в тутешню гімназію. Як і слід було чекати, в Дрогобичі Гнат

Дашинський познайомився з Іваном Франком.

…З учасниками того таємного гуртка, який існував у Станіславі, Франко познайомився трошки

пізніше, ніж з Гнатом Дашинським, – у 1883 році. У своїх «Нарисах історії українсько-руської

літератури», які вийшли у Львові в 1910 році, він про це писав: «З університету познайомився я

також з двома станіславськими учениками: Дзвонковським та Феліксом Дашинським [старшим

братом Ігнаци Дашинського), якого брата Жегату (Ignaсу), пізнішого проводиря галицько-

польської соціал-демократичної партії, я ще у 1881 (насправді у 1882 p. – Р. Г.) пізнав у Дрогобичі, як ученика гімназіального. Дзвонковський ввів мене в дім Броніслава Дескура, де під проводом

старого і дуже симпатичного господаря відбувалися оживлені розмови молодіжі, що шукала нових

доріг для суспільно-політичної праці.


ОБ’ЄДНАВЧИЙ МОТИВ, з статті О. Ляшева «Україна – Польща: спільність долі»

Відновлення польської та української державності наприкінці XX ст. ознаменувалося докорінною

зміною польсько-українських стосунків. 1990 р. польський сенат засудив операцію «Вісла».

Першою державою, яка вже другого дня після проведення 1 грудня 1991 р. референдуму на

підтримку Акту проголошення незалежності України та проведення перших в історії України

всенародних виборів Президента визнала незалежність України, була Республіка Польща. У травні

1992 р. між Україною і Польщею було підписано Договір про добросусідство, дружні відносини та

співпрацю. Нарешті на офіційному рівні, у спільній декларації Президента України і Президента

Республіки Польща у червні 1996 р., було засвідчено те, про що ще на початку століття казав І.

Дашинський: «Існування незалежної України сприяє утвердженню незалежної Польщі, так само як

існування незалежної Польщі сприяє утвердженню незалежної України».

Підбиваючи підсумок, можна сказати таке. Навіть такий побіжний огляд тисячолітньої українсько-

польської історії дає можливість помітити, що червоною ниткою через неї проходить саме

об’єднавчий мотив. Лише разом і в мирі один з одним ми могли існувати. Варто ж було в стосунки

між українцями та поляками вкрапитися ворожнечі, як відразу обидва народи опинялися в ролі

поневолених народів. Україна і Польща – це не лише сусідні країни, а два народи, яким сама

історія вже декілька разів давала зрозуміти спільність їхньої долі.