ГОРБАЧЕВСЬКИЙ Іван (Ян)
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: угорсько-чеський.
Хімік, епідеміолог. Перший міністр охорони здоров’я Австро-Угорщини; автор першого у світі
підручника з медичної хімії; першим у світі здійснив аналіз питної води. В хімії існує науковий
термін «фермент Горбачевського» (ксантиноксидаза).
З родини священика.
Народився 5 травня 1854 р. в с. Зарубинцях Австрійської монархії (нині – Збаразький район
Тернопільської області України).
Помер 24 травня 1942 р. в м. Празі (Чеське королівство). Похований на цвинтарі святого Матвія.
Закінчив Тернопільську гімназію (1872), медичний факультет Віденського університету (1872-
1877).
Працював викладачем (1883-1902; 1903-1917), ректором (1902-1903) празького Карлового
університету, міністром охорони здоров’я Австро-Угорщини (1917-1918), викладачем
Українського вільного університету у Відні (1919-1921) та Празі (1921-1924), ректором
Українського вільного університету (з 1924).
Дійсний член академії наук УРСР (1925).
Почесний президент Українського лікарського товариства (з 1910).
Дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові (1899).
Член Найвищої Державної Санітарної Ради Чеського королівства (1906-1917).
Засновник і перший керівник празького Інституту лікарської біохімії.
Як вчений ще студентом дебютував науковим доробком про вестибулярний нерв.
Спеціалізувався з проблем біологічної хімії.
Першим у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцину, встановив шляхи утворення сечової
кислоти в організмах, запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших
речовинах.
Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків.
Г. – автор чотиритомного підручника з лікарської хімії, написаного чеською мовою (1904-1908).
Всього перу З. належить понад сорок наукових праць.
Ім’я нашого земляка носять Тернопільська медична академія, школа у с. Зарубинцях, вулиця у м.
Львів.
Меморіальна дошка Г. прикрашає празький Інституті лікарської біохімії.
ЮНЕСКО проголосила 2004 р. роком нашого земляка.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Габсбург, І. Пулюй, К. Кацл, Е. Людвіг та ін.
***
ІНТЕГРУВАТИСЯ У СВІТ
, з наукового кредо І. Горбачевського
Наша (українська – авт.) термінологія має бути, найперше, максимально наближеною до
термінології міжнародної.
ШИРИЛИСЯ ЕПІДЕМІЇ, з спогадів І. Горбачевського
З усіх австрійських країв була війною (першою світовою – авт.) знищена Східна Галичина, тоді
вже звільнена від російських армій, що в ній роками ґаздували мільйонові армії різних народів.
Цілі оселі знищені дотла, зрівняні з землею, знищені комунікації, знищили або забрали все, що
можна як-небудь потребувати, ширилися епідемії, страшно панували туберкульоз і венеричні
хвороби, лікарів і ліків, особливо на селах, не було, стан просто жахливий.
Знане це було міністерству з різних звітів, до того з початку вересня передала мені українська
парламентарна репрезентація у цій справі осібне меморандум зі жаданням негайної помочі.
ЧУДОВИЙ СИН ВЕЛИКОГО НАРОДУ, з промови К. Кацла над могилою І. Горбачевського
Далеко звідси, за карпатськими горами, була ваша колиска. Ви народилися українцем і були
чудовим сином цього великого народу.
За своїм науковим рівнем, ви могли б викладати у будь-якому університеті, та присвятили 35 років
нашому народові. Таке не забувається.
Ви були прекрасною людиною. Не любили багато виступати, але любили відкритість, прямоту і
простоту. Розуміли суспільну біду. При цьому були патріотом, яких так багато потребує
сучасність.
ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ БАГАТЬОМ АВСТРІЙЦЯМ, з оцінки діяльності І. Горбачевського Й.
Річе
Іван Горбачевський – світова величина, новатор медицини. Він все своє життя присвятив
дослідженням.
Він першим у світі здійснив аналіз питної води і цим врятував життя багатьом австрійцям.
У НАЙМИ ДО ЧУЖИХ, з кореспонденції П. Бубнія і Ю. Ковальківа «2004-й ЮНЕСКО
проголосила роком академіка Івана Горбачевського»
В умовах вікової бездержавності доля багатьох талановитих українців склалася так, що вони
здобували високе поцінування своєї праці у розвої науки і культури в інших країнах. «У найми до
чужих», за влучним висловом Івана Франка, змушений був піти і