КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Бречкевич Митрофан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

його роботи з історії

поморських слов’ян»

Васильєв (Васильєв О. – рецензент – авт.) не відзначив головної тенденції в доробку («Перші

поморські монастирі» – авт.) Бречкевича, котра, щоправда, не дуже яскраво проявляється.

Бречкевич хотів показати на противагу деяким німецьким вченим, які підкреслювали мовби

благодійний вплив німецького духівництва на життя поморського слов’янства, що «монастирі

XXII століття, залишаючись весь час чужими для поморського населення і будучи

відокремленими від нього, були... передвісниками і піонерами онімечення Помор’я».


НА ВИСНОВКИ ВПЛИВАЛИ ПОМИЛКОВІ КОНЦЕПЦІЇ, з розвідки Л. Лаптєвої «М. В.

Бречкевич як представник позитивізму в російському слов’янознавстві першої чверті XX ст.»

Бречкевич не бачить можливості створення якоїсь спільної історії слов’ян і вважає, що для «більш

довершенішого» наукового осягнення слов’янських «гілок» потрібно вивчати історію кожного

слов’янського народу та співставляти її з розвитком інших слов’янських народів.

...Точка зору Бречкевича відносно вільного становища слов’ян до прийняття ними християнства і

початку онімечення суперечила думці багатьох його попередників з вивчення проблеми, головним

чином – німецьких істориків. Не зустріла вона співчуття і в сучасників.

...Суперечка між Бречкевичем і прихильниками альтернативної думки з даної проблеми йшла по

суті не в соціальному, а в національно-конфесіональному річищі. Німецькі та деякі інші історики

висловлювали свої розмірковування про наявність кріпосної залежності у поморських слов’ян, в

першу чергу, для того, аби довести, що німецьке завоювання, не позбавивши слов’ян «свободи»,

принесло їм «світло християнства» і взагалі високу культуру. Бречкевич же намагається відстояти

думку про німецькі завоювання як акт, котрий призвів, врешті-решт, до покріпачення слов’ян

німцями. Таким чином, на висновки обох сторін впливали апріорні, тенденційні концепції.


З ПІДОЗРІЛИМ ДУШКОМ, з монографії А. Сальникової «Від конфронтації до вимушеної

співпраці: університетська людина і влада в 1917-1922 роках»

Найпоказовішою рисою, яка характеризує відносини Казанського університету з новою владою,

принаймні, на початковому етапі, була виняткова непослідовність...

На це звертав увагу професор М. В. Бречкевич, виступаючи в засіданні Ради 26 червня 1918 року:

«При одному тимчасовому в.о. ректора Рада прийняла досить різку резолюцію про невизнання

сталої в Росії влади, і в.о. ректора турбувався про її публікацію в газетах. При іншому

тимчасовому в.о. ректора Рада, через місяць, ухвалює звернутися до тієї ж самої влади за засобами

і делегувати з цією метою когось з свого середовища».

...Можливо, далеко не всі професори і викладачі були прямими прихильниками Комітету членів

установчих зборів (білогвардійський уряд в Самарі – авт.), проте в умовах, що склалися, відчуття

корпоративної солідарності запанувало над індивідуальними пристрастями і симпатіями. 21

серпня 1918 року професори Фірсов, Парфент’єв, Бречкевич і Богородицький виступили в газеті

«Народна армія» із статтею «Народне військо». У ній вони закликали підтримати армію Комітету,

оскільки її «підтримує весь народ, який прагне до відтворення єдиної вільної Росії».

Цей «гріх» Радянська влада не забула професорам Казанського університету до кінця їх життя. За

словами Б. Ф. Адлера, М. В. Бречкевича радянське керівництво пізніше вважало «правим» з

підозрілим духом».


ГРА В УКРАЇНІЗАЦІЮ, з статті «Суперечливість політики «українізації» та її впливу на

розвиток українознавства» на ualogos.kiev.ua

У 1926 р. дніпропетровська науково-дослідна кафедра українознавства, поряд із секціями

загальної історії, історії робітничого та селянського руху, поповнилась секціями української

історії, історії української літератури та мови. Д. Яворницький як керівник кафедри і вчений

продовжував роботу над історією запорозького козацтва... До складу кафедри входили проф. М.

Бречкевич, проф. М. Злотников, проф. В. Пархоменко; П. Єфремов, В. Єфстафієв, аспіранти.

На кафедрі вивчалась творча спадщина М. Драгоманова, І. Франка. Місце українства у світовій

історії репрезентували розвідки М. Бречкевича. Секція історії України левову частку наукової

роботи спрямовувала в русло дослідження Катеринославщини з часів заселення території;

початків козаччини, економічного життя та соціальних відносин Запорозької Січі та