Бречкевич Митрофан (fb2)





БРЕЧКЕВИЧ Митрофан Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Історик-медієвіст.

З родини священика.

Народився 4 червня 1870 р. в с. Бакотах Кременецького повіту Волинської губернії Російської

імперії (нині – Кременецький район Тернопільської області України).

Помер в 1963 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України).

Закінчив Волинську семінарію (1890), історико-філологічний факультет Юр’ївського університету

(1897-1901), слухав лекції в Берлінському університеті (1911-1913).

Працював вчителем зразкової церковнопарафіяльної школи при Волинській семінарії (1890-1891),

наглядачем Єлизаветградського духовного училища (1891-1897), вчителем Юр’ївського реального

училища (1904-1911), викладачем Юр’ївського (1906-1911), Казанського (1913-1923) університету,

Дніпропетровського інституту народної освіти (1923-1931), науковим співробітником

Севастопольського музейного об’єднання (1931-1938), викладачем Київського педагогічного

інституту (1938-1944), Київського університету (1944-1950).

Член Дніпропетровського наукового товариства.

Лауреат золотої медалі сенатора фон Брадке (1900).

Друкувався в журналах і вісниках «Збірник науково-літературного товариства Імператорського

Юр’ївського університету», «Записки Дніпропетровського інституту народної освіти».

Як вчений дебютував розвідкою «Досвід дослідження історії слов’янської держави в Східній

Померанії» (1899).

Потім настала черга наступних доробків: «Святополк – князь Поморський» (1902), «Нариси і

дослідження з соціальної і державної історії князівства Славія» (1910), «Перший похід Оттона в

Італію», «Вступ до соціальної історії князівства Славія або Західного Помор’я» (обидва – 1912),

«Грамота папи Інокентія II від 1140 року волинському єпископу Адальберту» (1913), «Північно-

східний археологічний інститут в Казані» (1919), «Підготовка російсько-турецької війни 1877-78

рр. і Казань» (1923), «Доба західноєвропейського феодалізму в новітніх працях радянських

істориків» (1927).

Перу нашого земляка також належать книги «Перші поморські монастирі» (1905), «Полабські

слов’яни» (1915),

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Грушевський, А. Ясинський, М. Крашениников, Є.

Шмурло, Д. Яворницький, М. Злотников, В. Пархоменко, О. Вальц, І. Стратонов, К. Харлампович,

М. Худяков, Б. Адлер, І. Покровський, С. Малов, І. Лаппо, І. Степанів, Ю. Коршун, П. Єфремов,

В. Смолін, С. Порфир’єв, Ю. Іванов, В. Сокіл та ін.


***

НОВИЙ ПОГЛЯД

, з професійного кредо М. Бречкевича

Медієвізм – це новий погляд на старі сюжети.


НІМЦІ ПОНЕВОЛИЛИ СЛОВ’ЯН ЩЕ В XII СТОЛІТТІ, з додатку М. Бречкевича до

магістерської дисертації «Вступ до соціальної історії князівства Славія або Західного Помор’я»

1. Поморське духівництво, яке тяглося до примноження свого майна, у справі прибирання до рук

сіл знайшло у поморських князів кипучу, майже самовіддану підтримку і не зустріло спротиву у

туземного населення.

5. Пануюча в історичній літературі думка про невільний стан поморського слов’янства не

підкріплена джерелами.

10. Думка істориків про щире проповідування і освічення поморського народу з 1140 року

іноземним духівництвом не підкріплена достатніми посиланнями на джерела.

13. У справі надбання сіл князь був знаряддям у руках церковних закладів, котрим потрібні були

як володіння, так і титул прав на них.

14. На підставі історичної літератури неможливо скласти правильну і відповідну уяву про

соціальний устрій Помор’я в XII ст.

ПЛЕКАЮ НАДІЮ ПОБАЧИТИСЯ, лист М. Бречкевича М. Грушевському від 17 червня 1929 р.

Дніпропетровськ.

Вельмишановний Михайле Сергійовичу!

Пробачте, що я спізнився з рецензією. Я гадав був надіслати її (та книжки) у травні місяці; але

випадково трапилося таке велике громадське та учбове навантаження, що я не міг встигнути.

Цими днями я виїжджаю до Києва, аби прийняти участь в справі обрання нових академіків; маю

надію побачитися з Вами й поговорити.

З щирою пошаною й привітом М. Бречкевич.


ЖИТТЯ – ЗАРАДИ НАУКИ, з оцінки діяльності М. Бречкевича А. Ясинським

Належить до числа тих молодих людей, які завдяки природній схильності і впливу

університетського оточення вирішили присвятити своє життя вивченню науки.


ГОЛОВНА ТЕНДЕНЦІЯ, з дослідження О. Москаленка «М. В. Бречкевич і його роботи з історії

поморських слов’ян»

Васильєв (Васильєв О. – рецензент – авт.) не відзначив головної тенденції в доробку («Перші

поморські монастирі» – авт.) Бречкевича, котра, щоправда, не дуже яскраво проявляється.

Бречкевич хотів показати на противагу деяким німецьким вченим, які підкреслювали мовби

благодійний вплив німецького духівництва на життя поморського слов’янства, що «монастирі

XXII століття, залишаючись весь час чужими для поморського населення і будучи

відокремленими від нього, були... передвісниками і піонерами