ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ, з книги О. Левченка «Україна в долі і творчості класика
єврейської літератури, нобелівського лауреата Ш. Й. Агнона»
Агнон – письменник традиційний і модерний одночасно, революційний і буденний, милосердний
та іронічний, інколи гострий та саркастичний. Він – суто єврейський письменник, але його яскрава
і самобутня творчість має загальнолюдське значення...
Через усе своє творче життя нобелівський лауреат Агнон проніс невичерпну любов до місця свого
народження і молодості, до людей Західної України, постійно оспівував дві свої обітовані землі –
український Бучач і Єрусалим.
КЛЮЧІВ ВІД ЩАСТЯ НЕ ІСНУЄ, з дослідження Н. Степули «Таємниці творчості Йосифа
Агнона»
Твори ці сучасні, час і простір, відбитий у них, духовні світи людей, котрі живуть на сторінках –
суголосні часам нинішнім і духовним світам теперішнім. І проблеми, з якими в тому просторі і в
тих часах стикаються ті люди – так само сучасні. Життя в одному світі, під одним небом, на одній
землі мусить бути і цікавим, і проблемним, і сумним, і кумедним, і страшним, і неповторним. Як
життя в однім маленькім місті. Де на вузьких вуличках іноді непросто розминутися...
…Персонажі Агнонових книг – здебільшого самотні люди. Самотні, мов діти, котрі заблудилися у
великому місті, шукають дорогу додому й не можуть її віднайти. А, допоки шукають, світ
безнастанно змінюється, у ньому зникають часи – то час дитинства зник назавжди, то час любові
втрачений, то пропала дорога, якою треба було йти, то нема вже самого міста, яке шукаєш.
Він передбачив у своїх книгах непросте майбутнє для героїв цих книг, як і – для героїв книг
майбутніх. Для землі, котру любив усім серцем. Передбачив і брак оптимізму на цій дорогій землі
для його єдиновірців. Передбачив нову війну.
…Агнон писав і про себе. Про світ – як вир загаченої води, про тих, хто шукає вічність у собі, а
себе – на провінційних перехрестях, де вічність теж іноді зупиняється. Про червоний мох, – «ніби
янгол смерті витер до нього свій ніж». Про тіні людей, котрі виходять на стерту підошвами
бруківку прадавнього Бучача, щоб розповісти про себе бодай вітрові, якщо люди не хочуть їх
вислухати.
…Агнон відкриває у своїх творах світи самотніх людей, котрі намагаються віднайти свій дім, свою
дорогу, своє щастя, – але увійти до тих світів так само неможливо, як увійти до замкненого
будинку, через вікна якого видно і чути, що там сміються або плачуть, радіють, співають чи
б’ються.
Але – нема ключів, аби туди зайти...
