І Постовський не закричав назустріч (та він і не умів). Постовський сильно понизив тон.
Постовський розгублено сказав:
– Добре. Добре, доповім. За годину викличу до телефону...
ПІД КОМАНДИРОМ УБИЛО КОНЯ, з роману В. Пікуля «Честь маю!»
Микола Миколайович Мартос керував боєм, який вже не раз переходив в рукопашні сутички, коли
побачив Самсонова і весь його штаб верхи на конях – вони поспішали до нього. Підскакавши
ближче, Самсонов нагаєм вказав удалечінь:
– Що це за колона... онде? Німці?
– Так. Полонені. Женемо до тилу, щоб не заважали.
– Багато набрали?
– Налічили до тисячі, потім плюнули. Ніколи.
Самсонов ...сказав Мартосу:
– Ви один врятуєте честь армії.
Самсонов ...поводився сміливцем, але, здається, і сам розумів, що трагедія ...визначилася.
– Це... кінець! – раптом сказав він Мартосу.
...Мартос залишився з двома козаками, коней ...вели в повідку. Прожектор висвітив їх, почулася
німецька мова. Мартос схопився на коня, але кінь був відразу убитий. Мартос впав, застрягши
ногою в стремені.
...Комусинський і Грюнфлісський ліси стали безіменною братською могилою для залишків
розбитої армії. Тут, в непролазній болотяній гущавині (якщо вірити документам), потрапили в
оточення близько 30 тисяч осіб, котрі вже розстріляли патрони, і близько 200 гармат з прислугою, яка розстріляла набої.
У ПОЛОНІ, з книги К. Залесського «Хто був хто в Першій світовій війні»
У ніч з 15 (28) на 16 (29) серпня 1914 р., генерала Мартоса захопила в полон німецька кавалерія, що вийшла в тил російським військам. Після недовгого перебування в таборі військовополонених
в Бад-Кальберн ...переведений до табору Бланкенбург під Берліном, де мав випадок поскаржитися
принцові Максу Баденському на погане поводження з росіянами.
Відразу після Лютневої революції, коли передбачався обмін полоненими з числа поранених і
інвалідів, Мартос замість відправки до Данії, потрапив до казематів фортеці Кюстрін, де, як він
сам пише, мало не загинув. На початку 1918 р. відправлений до Радянської Росії.
Тут його помістили до госпіталю в Мценську. У серпні 1918 р. перевели до госпіталю в Москві.
Тут він дізнався, що його дружина убита під час повстання в Ярославлі, а два молодші сини
загинули на фронті.
Син генерала Благовіщенського (колишнього командира 6-го корпусу в 2-ій армії), який служив в
Червоній армії, сприяв відправці Мартоса до Києва. Де за гетьмана П. Скоропадського він його
кинули до Лук’янівської в’язниці, оскільки гетьманська поліція вважала, що більшовики
випустили генерала виключно тому, що він погодився виконувати їх завдання.
...Після недовгого перебування на квартирі у свого брата в Києві Мартос з старшим сином виїхав
до Севастополя.
ЗВИНУВАТИЛИ У ЗЛОЧИНІ ПЕРЕД ЛЮДСТВОМ, бувальщина
Німці судили бойового російського генерала за злочин перед людством. Чому саме за цією
статтею?
Справа в тому, що 15-й армійський корпус, яким командував М. Мартос, розстріляв з гармат
німецьке містечко Нейденбург.
Чи була в цьому необхідність? Ось відповідь генерала:
– Інакше було не можна. Німці викинули на кірху білий прапор, а коли ми увійшли до міста, з
кожного вікна посипалися кулі... Майже усюди засіли ландштурмовики, озброєні чим доведеться, навіть мисливськими рушницями, а прусські мегери поливали солдатів з вікон кип’ячем... На
війні як на війні, говорять наші союзники-французи, і вони мають рацію: щадити супротивника –
не шкодувати себе...
