ЛИТОВЧЕНКО Олександр Дмитрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник.
З міщанської родини.
Народився в 1835 р. в м. Кременчуці Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний
центр Полтавської області України).
Помер 16 (28) червня 1890 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Навчався в Петербурзькій імператорській академії мистецтв (до 1863).
Академік Петербурзької імператорської академії мистецтв (1868).
Один з засновників Петербурзької художньої артілі.
Кавалер двох малих срібних (1855; 1857), двох великих срібних (1857; 1858) і малої золотої (1861)
медалей Петербурзької імператорської академії мистецтв.
Учасник низки виставок Петербурзької імператорської академії мистецтв і Товариства
передвижників, Усесвітніх виставок в Парижі (1867; 1878), Всеросійської виставки в Москві
(1882).
Посмертна виставка художника була влаштована при XX виставці передвижників (1892).
Серед найвідоміших доробків нашого земляка – «Харон перевозить душі померлих»,
«Сокольничий», «Цар Іван Грізний показує свої скарби Англійському послові Горсею»,
«Цілування Іуди», «Бог приборкує обурення ізраїльтян проти Мойсея», «Олімпійські ігри», «Цар
Петро і царевич Іван, яких мати показує стрільцям», «Тамара», «Бояриня Морозова», «Цар
Олексій Михайлович і Никон, архієпископ Новгородський, біля труни чудотворця Пилипа, митр.
Московського», «Офелія», «Христос в Гефсиманському саду», «Сідло, прикрашене
коштовностями», «Сокольничі царя Олексія Михайловича», «Ставка програна».
Його пензлю також належать портрети С. Андрєєвського і В. Вельямінова-Зернова, М. Дурново,
М. Трахтенберг, В. Швартц, малюнки олівцем «Портрет панянки», «Голова лицаря».
Л. – автор образу в храмі св. Миколая на Севастопольському військовому цвинтарі, 7 релігійних
картин в храмі Христа Спасителя в Москві.
Нині полотна нашого земляка зберігаються в музеї імператора Олександра III, Третяковській
галереї (обидва – РФ), приватних зібраннях.
Серед друзів та близьких знайомих Л. – І. Крамськой, Г. Мясоєдов, О. Корзухін, Ф. Журавльов, К.
Лемох, В. Крейтан, М. Пєсков, К. Маковський, Б. Веніг, В. Перов, В. Стасов та ін.
***
ЗМАЛКУ ПОРПАВСЯ З ФАРБАМИ,
з життєвого кредо О. Литовченка
Потяг до живопису я відчув дуже рано і, незважаючи на несприятливі умови життя в глухому
провінційному містечку, незабаром набув навиків у малюванні й постійно порпався з фарбами.
ВРАЖАЮЧА ДОПИТЛИВІСТЬ, зі спогадів П. Польового
Він був простою, наївною російською людиною, дещо вдатним до похваляння і перебільшення (як
і всі істинні росіяни), але надзвичайно добродушним і симпатичним. Особливо приємно вражала
мене в Литовченкові його допитливість, його бажання дізнатися якомога більше про улюблену
російську старизну, його жадність в збиранні і накопиченні про неї відомостей і всякого роду
матеріалів. Ледь, бувало, побачить нові фотографії, нові книги з археології, зараз же вхопиться за
них, попросить дати йому на певний термін – і все випитує мене, і витягує на світло невідоме йому
і пристрасно улюблене.
ОДИН З ПІОНЕРІВ РОСІЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА, з рецензії в журналі «Всесвітня
ілюстрація» за 1890 р.
Литовченко не вніс до російської школи живопису нічого нового ні в сенсі напряму, ні в сенсі
художніх прийомів. Малюнок його був правильний і навіть дещо академічний, колорит приємний,
манера, що називається, соковита, композиція суха і нерізноманітна.
Проте, не залишивши в російському живописі значного сліду після себе, Литовченко не будете
забутий, завдяки саме тій ролі, яку він грав при заснуванні Товариства пересувних виставок.
За останні тридцять років Товариство є найвидатнішою подією історії живопису в Росії. Воно,
поза сумнівом, пожвавило російську школу...
Литовченко служив цій справі щиро і гаряче; хоча з його протесту, в сенсі особистої художньої
діяльності, не вийшло нічого, – він був, як засновник (sic!) Товариства, одним з головних піонерів
російського мистецтва.
ЧУДОВИЙ ТЕХНІК, з статті М. С-ва «Литовченко Олександр Дмитрович»
Це був чудовий малювальник і чудовий технік, але не відрізнявся багатством і винахідливістю
фантазії, унаслідок чого його картини відносно слабкі композиційно.
ДО АКАДЕМІЇ СТАВИВСЯ ЖОВЧНО, з замітки Г. Половцова
