«Гімн бороді» – сатиричний вірш М. В. Ломоносова, спрямований проти консервативно
налаштованого духівництва. Написаний на рубежі 1756-1757 рр.
Приводом для його появи, найімовірніше, стала заборона Св. Синоду на публікацію перекладу
поеми англійського поета Олександра Попа «Досвід про людину», виконаного в 1756 р. Миколою
Микитовичем Поповським.
За деякими відомостями, безпосереднім адресатом «Гімну бороді» був архієпископ Санкт-
Петербурзький Сильвестр (Кулябка Семен Петрович).
Внаслідок широкого поширення «Гімну» у списках Св. Синод 1757 р. звернувся до імператриці
Єлизаветі Петрівни, домагаючись видання указу, який би велів «такі звабні й лайливі пасквілі
винищити і привселюдно спалити», а їх автора для «напучення і виправлення» передати духовній
владі.
Домогтися цього не вдалося, найшвидше, завдяки заступництву фаворита імператриці І. І.
Шувалова, який у всьому сприяв Ломоносову.
З полемікою навколо «Гімну бороді» пов’язана поява ще декількох творів Ломоносова. У
відповідь на критику на свою адресу він написав епіграми «О страх! о жах! грім! ти смикнув за
штани...» і «Зубницmкому», а також (з великою часткою ймовірності) вірш «Гімн бороді за суд».
…Особливого розголосу набула епіграма, звернена до якогось Христофора Зубницького з
Холмогор, чиє прізвище стояло під листом, до якого була прикладена пародія «Перевдягнена
борода, або Гімн п’яній голові»: вона містила образливий натяк на селянське походження
Ломоносова.
Останній несправедливо порахував автором поета В. К. Тредіаковського, свого давнього
літературного супротивника… Проте авторство «Переодягненої бороди», найімовірніше,
належало Сильвестрові (Кулябці).
РОЗСУДЛИВИЙ ЕКОНОМ І ДОТЕПНИЙ АРХІТЕКТОР, з нотаток Л. Сизинцевої «З
неопублікованого»
Допомогу в освіті «простого підлого народу» міг надати властям тільки освічений священик, і
тому в тому ж указі пропонувалася «удосконалити навчання духовних чинів шляхом заснування
семінарій».
Саме це й стало головною турботою владики Сильвестра (Кулябки), який в останніх числах січня
1746 р. першим досяг Костромських кордонів. Його попередник, Симон Тодорський, за сім місяців
свого правління... жодного разу в єпархії не побував.
Головним діянням преосвященного Сильвестра стало створення Костромської «школи для
навчання священицьких дітей», указ про створення якої він підписав в червні 1746 р., тобто через
півроку після прибуття. Труднощі виникали і зі збором хліба на їх харчування, і з набором учнів, з
яких ніхто не хотів записуватися добровільно. Понад те, коли спеціальні посильні стали
об’їжджати парафії і брати дітей в учення силою, батьки ховали їх, «кажучи, що вони втекли», а
спійманого «проводжали до Костроми, як небіжчика, з плачем і криком», а сам учень тікав додому
за першої нагоди. М. Я. Дієв, випускник і історик Костромської семінарії, пояснював це тим, що
неуспішних погрожували відправити на військову службу.
В кінці квітня 1850 р. преосвященного Сильвестра перевели в іншу єпархію, і розбіглися навіть ті
учні, яких вдалося зібрати.
Проте семінарія була не єдиною турботою владики. На плечі преосвященного лягли турботи про
пристосування Іпатіївського монастиря під архіпастирську резиденцію, налагодження роботи
духовної консисторії. У цих заняттях владика показав себе як «розсудливий економ і дотепний
архітектор» . Під його наглядом над кам’яними економськими і казначейськими келіями
надбудували дерев’яні покої. Третій дерев’яний поверх, зведений ним над кам’яними
економськими і казначейськими келіями, був обштукатурений всередині і зовні, що на ті часи
вважалося незвичайним. Стіни були покриті рустом і виглядали кам’яними, а в центрі підносився
дерев’яний бельведер.
Практично всі почини преосвященного Сильвестра були продовжені його наступниками.
КЛЮЧІ ВІД РАЮ, з повісті Г. Вовка «Мед з каменю»
Підійшли до дерев’яної будівлі й почали підніматися по дубових скрипучих сходах. Гриць не
відчуває ноші, душа співає жайворонком.
Префект академії Сильвестр Кулябка був здивований щедрістю скромно одягнених гостей.
Перший з них мало не пробив підлоги двопудовою бочкою меду, другий ледве розтулив закляклі
пальці від торби з маслом і м’ясом.
– З Чорнух? Земляк?
Він молодо підвівся.