КУЛИК Григорій Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий діяч. Маршал Радянського Союзу (1940).
З селянської родини.
Народився 28 жовтня (9 листопада) 1890 р. в с. Дудникові Полтавської губернії Російської імперії
(нині – с. Куликівка Полтавського району Полтавської області України).
Розстріляний 24 серпня 1950 р. в м. Москва (СРСР). За довідкою Головної військової прокуратури, похований в м. Куйбишеві (Самарі), що не підтверджується даними товариства «Меморіал»,
згідно з якими – похований на Донському цвинтарі в м. Москві.
Закінчив Вищі академічні курси вищого командного складу Робітничо-селянської Червоної армії
(1924), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1932).
Був солдатом, старшим фейерверкером 9-ї піхотної дивізії царської армії (1912-1917), командиром
червоногвардійського загону (1917-1918), начальником артилерії 5-ої (перейменована в 10-у)
Української армії (1918-1919), 14-ої армії (1919-1920), начальником артилерії 1-ї Кінної армії
(1920-1921), начальником артилерії Північно-кавказького військового округу, помічником
начальника артилерії РСЧА (1921-1925), заступником голови Військово-промислового комітету
ВРНХ (1925-1926), начальником Артилерійського Управління РСЧА (1926-1930), командиром
Московської Пролетарської дивізії (1930), командиром-комісаром 3-го стрілецького корпусу
(1932-1937), начальником Артилерийского управління РСЧА (1937-1939), заступником наркома
оборони СРСР і начальником Головного артилерійського управління (1939-1941), командуючим
54-ою армією (1941), уповноваженим Ставки Верховного Головнокомандування при 51-ій армії
Кримського фронту (1941-1942), командуючим 4-ою гвардійською армією (1942-1943), перебував
у розпорядженні Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР (1943-1946).
Під псевдонімом «генерал Купер» був головним військовим радником в Іспанії.
Герой Радянського Союзу (1940).
Депутат Верховної Ради СРСР 1-го созыва.
Заарештований за звинуваченнями «у зраді Батьківщини, у висловлюванні погроз на адресу
керівників ВКП(б) і радянського уряду і у ворожому зв’язку з учасниками антирадянської
військової змови» (1947). За вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР розстріляний
(1950).
Президія Верховної Ради СРСР задовольнила клопотання Верховного Суду СРСР про відновлення
К. у військовому званнях маршала Радянського Союзу і Героя Радянського Союзу і в правах на 4
ордени Леніна, 4 ордени Червоного Прапора, медаль «Золота Зірка», ювілейну медаль «ХХ років
РСЧА», медалі «За оборону Ленінграда» і «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній
війні 1941-1945 гг» (1957).
Що стосується особистого життя, то батько К. помер у рік його народження, а дружину, К.
Симонич, за наказом Л. Берії убили чекісти.
Село, в якому народився наш земляк, перейменовано в Куликівку (1941); у місцевому сквері
встановлено його бюст, а клубі – відповідний стенд.
Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Будьонний, В. Гордов, Г. Жуков, Й. Сталін, В.
Молотов, І. Сєров, В. Крюков, Д. Павлов, К. Ворошилов, Б. Шапошников та ін.
***
ПОКАЗИ З МЕНЕ ВИБИЛИ, виступу Г. Кулика на суді 25 серпня 1950 р.
Мої свідчення, дані на попередньому слідстві, є помилковими і отриманими від мене незаконними
методами слідства, від яких я повністю відмовляюся.
НЕ БОЯВСЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, з оцінки Г. Кулика В. Грабіним
Моя оцінка діяльності ...Кулика ...не могла, природно, виходити за межі конкретної справи –
створення нових гармат. Треба віддати йому належне... На відміну від деяких своїх підлеглих, він
не боявся відповідальності й іноді, виходячи зі свого власного розуміння інтересів справи і
завдань підвищення обороноздатності країни, приймав рішення надризиковані.
НЕ НА СВОЄМУ МІСЦІ, з оцінки Г. Кулика О. Василевським
Кулик не зміг ні командувати армією, ні виконувати обов’язки представника Ставки. І
визначалося це не віком, а недостатньою підготовкою, особистими якостями.
Він просто опинився не на місці.
ВІДБИТОК ЧОБОТА НА СІДНИЦЯХ, з оцінки Г. Кулика Г. Жуковим
Що стосується Кулика, я не можу відзначити якусь корисну роботу з його боку. ...Вояка без
певного звання з відбитками на дупі сталінського чобота.
ВСУПЕРЕЧ НАКАЗУ СТАЛІНА, з інформаційних повідомлень ТАРС
16 лютого 1942 р. Спеціальне засідання Верховного Суду СРСР звинуватило Кулика Г. І. у
