Кулик Григорий (fb2)




КУЛИК Григорій Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Маршал Радянського Союзу (1940).

З селянської родини.

Народився 28 жовтня (9 листопада) 1890 р. в с. Дудникові Полтавської губернії Російської імперії

(нині – с. Куликівка Полтавського району Полтавської області України).

Розстріляний 24 серпня 1950 р. в м. Москва (СРСР). За довідкою Головної військової прокуратури, похований в м. Куйбишеві (Самарі), що не підтверджується даними товариства «Меморіал»,

згідно з якими – похований на Донському цвинтарі в м. Москві.

Закінчив Вищі академічні курси вищого командного складу Робітничо-селянської Червоної армії

(1924), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1932).

Був солдатом, старшим фейерверкером 9-ї піхотної дивізії царської армії (1912-1917), командиром

червоногвардійського загону (1917-1918), начальником артилерії 5-ої (перейменована в 10-у)

Української армії (1918-1919), 14-ої армії (1919-1920), начальником артилерії 1-ї Кінної армії

(1920-1921), начальником артилерії Північно-кавказького військового округу, помічником

начальника артилерії РСЧА (1921-1925), заступником голови Військово-промислового комітету

ВРНХ (1925-1926), начальником Артилерійського Управління РСЧА (1926-1930), командиром

Московської Пролетарської дивізії (1930), командиром-комісаром 3-го стрілецького корпусу

(1932-1937), начальником Артилерийского управління РСЧА (1937-1939), заступником наркома

оборони СРСР і начальником Головного артилерійського управління (1939-1941), командуючим

54-ою армією (1941), уповноваженим Ставки Верховного Головнокомандування при 51-ій армії

Кримського фронту (1941-1942), командуючим 4-ою гвардійською армією (1942-1943), перебував

у розпорядженні Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР (1943-1946).

Під псевдонімом «генерал Купер» був головним військовим радником в Іспанії.

Герой Радянського Союзу (1940).

Депутат Верховної Ради СРСР 1-го созыва.

Заарештований за звинуваченнями «у зраді Батьківщини, у висловлюванні погроз на адресу

керівників ВКП(б) і радянського уряду і у ворожому зв’язку з учасниками антирадянської

військової змови» (1947). За вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР розстріляний

(1950).

Президія Верховної Ради СРСР задовольнила клопотання Верховного Суду СРСР про відновлення

К. у військовому званнях маршала Радянського Союзу і Героя Радянського Союзу і в правах на 4

ордени Леніна, 4 ордени Червоного Прапора, медаль «Золота Зірка», ювілейну медаль «ХХ років

РСЧА», медалі «За оборону Ленінграда» і «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній

війні 1941-1945 гг» (1957).

Що стосується особистого життя, то батько К. помер у рік його народження, а дружину, К.

Симонич, за наказом Л. Берії убили чекісти.

Село, в якому народився наш земляк, перейменовано в Куликівку (1941); у місцевому сквері

встановлено його бюст, а клубі – відповідний стенд.

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Будьонний, В. Гордов, Г. Жуков, Й. Сталін, В.

Молотов, І. Сєров, В. Крюков, Д. Павлов, К. Ворошилов, Б. Шапошников та ін.

***

ПОКАЗИ З МЕНЕ ВИБИЛИ, виступу Г. Кулика на суді 25 серпня 1950 р.

Мої свідчення, дані на попередньому слідстві, є помилковими і отриманими від мене незаконними

методами слідства, від яких я повністю відмовляюся.


НЕ БОЯВСЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, з оцінки Г. Кулика В. Грабіним

Моя оцінка діяльності ...Кулика ...не могла, природно, виходити за межі конкретної справи –

створення нових гармат. Треба віддати йому належне... На відміну від деяких своїх підлеглих, він

не боявся відповідальності й іноді, виходячи зі свого власного розуміння інтересів справи і

завдань підвищення обороноздатності країни, приймав рішення надризиковані.


НЕ НА СВОЄМУ МІСЦІ, з оцінки Г. Кулика О. Василевським

Кулик не зміг ні командувати армією, ні виконувати обов’язки представника Ставки. І

визначалося це не віком, а недостатньою підготовкою, особистими якостями.

Він просто опинився не на місці.


ВІДБИТОК ЧОБОТА НА СІДНИЦЯХ, з оцінки Г. Кулика Г. Жуковим

Що стосується Кулика, я не можу відзначити якусь корисну роботу з його боку. ...Вояка без

певного звання з відбитками на дупі сталінського чобота.

ВСУПЕРЕЧ НАКАЗУ СТАЛІНА, з інформаційних повідомлень ТАРС

16 лютого 1942 р. Спеціальне засідання Верховного Суду СРСР звинуватило Кулика Г. І. у

військовому посадовому злочині, а саме, в листопаді 1941 року будучи уповноваженим Ставки

Верховного Головнокомандування на Керченському напрямі, всупереч наказу Ставки, віддав

військам розпорядження залишити місто Керч.

Суд визнав Кулика винним і порушив клопотання перед Президією Верховної Ради СРСР про

позбавлення Кулика Г. І. звань маршала Радянського Союзу, Героя Радянського Союзу і усіх

урядових нагород.

Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 17 березня 1942 року Куликові Г. І.

присвоєно військове