створені винятково с и л о ю м о в и внаслідок забуття первісного значення слів і тотожності імен
при позначенні різних предметів: називаючи, наприклад, хмару і корову тим самим іменем go (за
спорідненням зовнішнього враження предметів), індус епохи Вед у поховальному гімні посилав
побажання, щоб душа покійного була перенесена хмарою до храму блаженних предків; але коли
пізніше затьмарилося значення терміна, тоді виник дивний звичай приводити до вмираючого
корову, тримаючись за яку, він думав полегшити душі перехід до вічного житла.
ПОВНІСТЮ ПОКЛАДАЮСЯ НА ВАШУ ТОЧНІСТЬ, з листа О. Потебні О. Котляревському
від 3 січня 1866 р.
Милостивий Государ, Олександр Олександрович!
Посилаю в Товариство ще дві статейки: Про переправу через воду як уявлення про одруження і
про Купальські вогні й споріднених з ними уявлення. Судячи з Вашого листа від 17 Листопада
1865 р., сподіваюся, що ці статті знайдуть місце в 2 т. Старовини. Прийміть на себе працю
поповнити деякі посилання…, яких у мене не трапилося під рукою, і віднесіть примітки й
доповнення, поміщені в кінці цієї статті, куди слід.
Абсолютно покладаюся на Вашу точність в читанні коректурних аркушів. Турбота моя про це
пояснюється тим, що статті мої з міфології …надруковані з грубими помилками, за які мені…
доведеться червоніти, якщо я ще зберіг цю дорогоцінну здатність.
…Посилання на Oricut 1865 р. в згаданій статті – друкарська помилка. Якщо не отримаєте від
видавців окремих відтисків моїх статей «про міфічне значення деяких обрядів» і «Про
повноголосся й звукові особливості російської говірки», то потрудіться сповістити. Я вишлю, як
тільки сам одержу.
Залишаюся з дійсною пошаною О. Потебня.
НЕ НАЗИВАЙТЕ ЦЕ НАУКОВОЮ ЗАСЛУГОЮ, з листа О. Котляревського О. Міллеру в 1866
р.
Вони були чесними діячами літератури, вони не змішували літератури з прагненнями
жандармської нишпорки; але навіщо виставляєте ви їх за людей науки, навіщо говорите про їхні
заслуги щодо науки; адже це суперечить правді та істині, оскільки їхні вчені вправи – це маячня,
благородна, поважна, але все-таки невігласька. Відніміть у покійного К. Аксакова його природну
громадянську чесність, від’єднайте громадянина-письменника від ученого – і останній виявиться
лише наївним дитям, якому невідомі навіть елементарні прийоми наукової праці; а Безсонов –
невже оцю доктрину, що дійшла до Геркулесових Стовпів нестями (безумства) Ви назвете
заслугою в науці? Ні, таких людей не можна називати діячами науки! …Яким недоладним іноді
буває Буслаєв, а в науці за ним залишиться ім’я, справжнє діло, а за слов’янофілами – нічого, крім
слави, що загинула з шумом; інша справа – царина літератури.
НЕПРАВДИВІ ПАТРІОТИ, з монографії М. Дмитренка «Олександр Котляревський – дослідник
міфу і фольклору»
Як не прикро констатувати, але наукові праці О. Котляревського в українській історіографії майже
не фігурують.
…О. Котляревський голосно заявив про себе в українському журналі «Основа», опублікувавши у
десятому числі за 1862 рік полемічну статтю «Чи були українці одвічними жителями Полянської
землі, чи прийшли з-за Карпат у ХІV столітті?»
Як відомо, в ті часи точилася запекла боротьба за українське слово, за самобутність українського
народу, його автохтонність на заселених землях. Представник великодержавної шовіністичної
концепції етногенезу М. Погодін вважав, що не українці, а росіяни проживали на території
Київської Русі, а українці з’явилися на Наддніпрянщині лише з ХІV століття. На основі багатьох
даних фольклору і давньої літератури М. Максимович спростовував цей антиукраїнський погляд.
До полеміки долучилися й М. Костомаров, П. Куліш, а згодом – у 1870–80-і роки – і М.
Драгоманов.
…О. Котляревський відстоював власну позицію: критикував і тих, і інших. «Офіційники» крізь
ідею народності намагалися «протягти» консервативні ідеали віри в царя-монарха, Вітчизну і
православ’я. Слов’янофіли сповідували прогресивні ідеї народництва і демократизму з ухилом до
панславізму (специфікою такого панславізму мало бути об’єднання всіх слов’ян під кермом
Московщини: Москва – своєрідний «третій Рим»), ідейну платформу слов’янофілів можна
висловити гаслом-тезою: самодержавство, православ’я, народність.
«Західники» ставили за мету перевиховання народу на основі загальнолюдського поступу і
розвитку західної
