раз нагороджувався за бойові успіхи. Велика частина його служби пройшла на морі.
У подружжя Коробок народилося п’ятеро дітей: сини Григорій (помер в дитинстві) і Федір (помер
в 1873), дочки Марфа, Єлизавета і Ганна.
З трьох чоловіків дівчат найвідоміший Олександр Павлович Авінов, який оженився на Єлизаветі
Максимівні. У числі гардемаринів, котрі відмінно закінчили Морський кадетський корпус, молодий Авінов був направлений на стажування до Англії, плавав під керівництвом знаменитого
Нельсона і брав участь в Трафальгарській битві. Потім опинився у полоні в іспанців.
Повернувшись додому, зробив блискучу кар’єру бойового моряка й організатора Чорноморського
флоту. Друг і однокашник М. П. Лазарєва, його перший помічник і заступник, О. П. Авінов –
герой Наваріна, учасник десантних операцій на Кавказі, начальник штабу Чорноморського флоту і
командир Севастопольського порту, мав ряд російських та іноземних нагород, дослужився до
звання повного адмірала.
У 1849 р. після загибелі сина в Піреї, здоров’я Авінова різко погіршало, він став втрачати зір, змушений був подати у відставку і переїхав до Петербургу, де працював на посаді члена
Адміралтейської ради до своєї смерті в 1854 р. Похований разом з дружиною на цвинтарі
Воскресенського дівочого монастиря. Могила їхня під загальним пам’ятником збереглася і
знаходиться у хорошому стані.
Ганна Максимівна Коробка вийшла заміж за старшого брата М. П. Лазарєва – Андрія Петровича
Лазарєва, діяльність якого проходила, головним чином, в північних морях і на кораблях
Балтійського флоту. У 1822-1824 роках капітан-лейтенант Лазарєв як командир шлюпа «Ладога»
зробив кругосвітню подорож до берегів Камчатки, згодом ним описану. Менш вдалою була його
експедиція по вивченню островів Нової Землі: її довелося припинити через важкі льоди, проте
зібрані про маловідомі на той час острови відомості мали науковий інтерес.
А. П. Лазарєв неодноразово брав участь у військових кампаніях, уміло керував відповідальними
морськими операціями (зокрема, зняттям з мілини кораблів, викинутих на берег повінню 1824 р.), успішно виконував посаду командувача першою флотською дивізією, за що нагороджувався
орденами. Помер у званні віце-адмірала в 1849 р. і похований на цвинтарі в Кронштадті. Там же, за сімейними переказами, була похована і його дружина Ганна Максимівна. Могили їхні не
збереглися.
На третій дочці, Марфі Коробці був одружений віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов, біографію якого мені відновити поки не вдалося; відомо тільки, що він також був похований на
кронштадтському цвинтарі, який не зберігся, а дружина його, яка померла 1881 р., похована на
Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври, тобто там же, де в 1877 році була похована
вдова знаменитого адмірала Михайла Петровича Лазарєва Катерина Тимофіївна, вроджена Фан-
дер-Фліт. Могили адміральш поки що не розшукані.
Мати трьох дочок-адміральш, дружина адмірала М. П. Коробки, Марфа Опанасівна, овдовівши, постриглася в черниці і віддалилася в Горицький жіночий монастир Кирилівського повіту
Вологодської губернії, де вже перебувала її сестра черниця Ганна.
ДОНЬКИ БУЛИ ДОТЕПНИЦЯМИ І ПЛІТКАРКАМИ, з книги О. Боголюбова «Нотатки
моряка-художника»
Другою флотською дивізією командував віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов, у якого я
згодом був особистим ад’ютантом до його смерті. Дурасов був вельми поважною людиною, тоді
йому були років шістдесят, він був товаришем Михайла Андрійовича Лазарєва і Ф.
Беллінсгаузена. У битві біля Афонської гори 1807 року був сильно поранений в голову, так що
лежав три доби без ознак життя і його вже прирекли кинути за борт.
Він був людиною читаючою, освіченою, служив в Англії волонтером, а тому володів англійською
мовою, а також німецькою.
Дружина його, Марфа Максимівна, була дуже розумною світською жінкою, уроджена Коробка, донька колишнього головного командира Кронштадтського порту...
…У нього (Коробки М. П. – авт.) були три доньки. Перша вийшла за адмірала Авінова, друга за
Дурасова, третя за адмірала М. Лазарєва. Був також син, Федір Коробка, дуже манірний і
жіночного виховання, добре в’язав і вишивав.
Всі панянки були жвавими, розумними, дотепними. Славилися як матері-командирші і великі
пліткарки, що за такого світського виховання було дуже цікаво і повчально для всіх.
ГРІХ НЕ ПАМ’ЯТАТИ, з кореспонденції Н. Богомолової і Г. Макарової «Стало чистіше і