КОНДРАТЮК Юрій Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Піонер ракетної техніки, ввинахідник. Справжнє прізвище – Шаргей Олександр Гнатович.
Фундатор світової космонавтики. В космонавтиці існує науковий термін «петля Кондратюка»
(траєкторія польоту до Місяця).
З міщанської родини.
Народився 9 (21) червня 1897 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Здогадувано загинув у січні 1942 р. під Калугою СРСР (нині – адміністративний центр
однойменної області РФ).
Навчався в 2-й Полтавській гімназії (1910-1916), на механічному відділенні Петроградського
політехнічного інституту (1916), в школі прапорщиків при одному з Петербурзьких юнкерських
училищ (1916-1917).
Служив у царській армії (1917-1918), двічі мобілізувався до білих (1918-1919), проте обидва рази
дезертирував, втративши, врешті-решт, усі документи. Розуміючи, що йому, як колишньому
царському офіцеру й, до того ж, ще й «біляку», загрожує після перемоги більшовиків у
громадянській війні, певний час жив на напівлегальному становищі (1919-1921). Нарешті мачуха
спромоглася роздобути пасербу документи Юрія Васильовича Кондратюка. За свідченнями
близьких, Ш. все життя вважав свій хрест надто обтяжливим, проте саме під цим прізвищем він
став знаменитим й увійшов в історію.
Працював змащувальником, причіплювачем вагонів, помічником машиніста, механіком елеватору
в Південній Україні, на Кубані, Північному Кавказі (1921-1927), інженером Новосибірського
«Хлібопродукту» (1927-1930), за вироком суду – в Новосибірському спеціалізованому
конструкторському бюро № 14 (1931-1932), проектувальником Кримської вітроелектростанції
(1933-1938), малих дослідних вітрових електростанцій (1938-1941), служив в роті зв’язку 2-го
стрілецького полку Дивізії народного ополчення Київського району Москви (1941-1942).
Як вчений-теоретик дебютував рукописом «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1918-1919).
Потім настала черга нині всесвітньо відомої праці «Завоювання міжпланетних просторів», яку Ш.
видав власним коштом (1929).
Наш земляк, незалежно від К. Ціолковського, вивів детальну формулу польоту ракети у
міжзоряному просторі. Зокрема, запропонував використати для постачання супутників на
навколоземній орбіті ракетно-артилерійські системи (ідея реалізована в російській транспортній
системі «Прогрес»), дослідив проблему теплового захисту космічних апаратів при їхньому русі в
атмосфері, розглянув можливість використання сонячної енергії для забезпечення бортових
систем космічних апаратів, а також можливість розміщення на навколоземній орбіті великих
дзеркал для освітлення поверхні Землі.
Саме ідеї Ш. використали американці при реалізації проекту «Apollo».
Чимало на рахунку нашого земляка і винаходів в інших галузях. Він, наприклад, отримав
авторське свідоцтво і патент з царини устаткування шахт, на пристрій для запобігання вибуху
мучного пилу, ківш для зерна, пульт для автоматичного управління роботою елеватору.
Що стосується особистого життя, то особливо вдалим воно не було. У матері Ш., Людмили
Шаргей, незабаром після народження сина трапився психічний розлад і понад 10 років вона
провела в лікарні для душевнохворих, де й померла (1910).
Батько, Гнат Шаргей, після того, як захворіла дружина, залишив не тільки сім’ю, а й рідне місто. В
Петербурзі він вдруге одружився, але жив недовго і помер в один рік з матір’ю Олександра.
За радянської влади його заарештовували за шкідництво й дали три роки таборів ((1930-1933).
Реабілітували в 1970 р.
З жінками теж не склалося. Ще в юності кохав він В. Гартман, проте їхати на її батьківщину в
Німеччину відмовився; О. Лашинська обрала іншого; О. Горчакова не забажала розлучитися з
чоловіком, хоча й мала почуття до нашого земляка; як було б з Г. Плетньовою, передбачити
неможливо, адже з фронту Ш. не повернувся.
Навіть квартири чи кімнатки в комуналці своєї наш земляк ніколи не мав.
Пам’ятник Ш. (як Кондратюку) встановлено у Полтаві, його бюст прикрашає космодром
Канаверал у Флориді, а ім’я – зал слави Космічного музею НАСА (США).
Ім’я Ш. присвоєно Полтавському технічному університету, київській і московській вулицям, одному з Місячних кратерів та астероїду.
На будинку в м. Санкт-Петербург, де жив вчений-самородок, встановлено меморіальну дошку зі
схемою