З часом він вибився з бідності і навіть посідав досить важливі державні посади, зберігши при
цьому ідеали про високе призначення поезії.
Під час Вітчизняної війни створив декілька солдатських пісень, найкоротшою й найпростішою з
яких і була «Хоч Москва в руках французів».
КРІМ БРЕХНІ І ОБМАНУ, з книги М. Греча «Нотатки»
Вірші (Кованька І. – авт.) спричинили з самого початку гоніння на «Сина Вітчизни». Паркетні
розумники стверджували, що недобре хвастати так безсоромно і хвалитися нездійсненними
мріяннями.
Вони не бачили, що, не хвастаючи в щасті, потрібно підбадьорювати дух народу в біді – будь-
якими засобами, крім брехні і обману.
ОЧОЛЮВАВ РОЗВІДКУ ЗОЛОТА, з дослідження А. Митіна «Становлення
золотопромисловості в Коливано-Воскресенському гірничому окрузі на початку XIX століття»
На початку 1831 р. з Барнаула було відправлено два каравани з золотом і сріблом, видобутим 1830
року.
...З Уралу на Алтай були направлені експедиції під керівництвом гіттенфервальтера Кованько, шихтмейстерів Мордвинова і Фрезі і унтер-шихтмейстера Новикова для дослідження золотих
розсипів в окрузі.
На Великдень, 17 квітня 1831 р. міністр фінансів Єгор Канкрін підніс імператорові Миколі I золоту плитку вагою в 1 фунт 50 золотників, сплавлену з алтайського золота. Даний факт зіграв
певну роль в розвитку тут золотодобування.
Золота плитка Високим велінням була передана на зберігання в Музей гірського кадетського
корпусу.
ЕЗОП ЕЗОПОВИЧ, ТИ СЛУЖИВ У АРАКЧЕЄВА, з книги І. Свіязева «Спогади»
На початку 1825 року мене викликали…на службу в Новгородських військових поселеннях з
платнею 4000 на рік з квартирою й угіддями. Хоча платня 2000 рублів, яку я тоді одержував у
гірській службі, із-за дешевизни в Пермі не вважалася малою в порівнянні з окладами інших, при
всьому при тому без сторонніх підробітків мені було нелегко, незважаючи на скромний спосіб
життя. Тому я скористався названим викликом і просив у листі графу Аракчеєву «удостоїти мене
честі служити під утішним його керівництвом».
І вже незабаром отримав розпорядження міністра фінансів Канкріна гірському правлінню про
негайне моє відправлення у військові поселення; дано було й розпорядження про видачу прогонів, у відповідності до мого чину, на двох коней. Я просив на трьох, тому що мав необхідний для
служби запас книг і інструментів. Поки маститі члени правління радилися, чи законна моя вимога, з Петербурга прибули два гірські ревізори і, задовольнивши вказану вимогу, мене відправили.
…Згодом після цього з’явився друкований наказ, згідно з яким я призначався виконавцем робіт з
будівлі кам’яних будинків для роти імператорського австрійського полку, на трактовій дорозі, між
Новгородом і станцією Підбереззя, в шести верстах від моєї квартири.
…Після деяких моїх пояснень граф (Аракчеєв – авт.) нарешті сказав:
– Ну добре, ми зробимо ось як: дамо тобі 2400 рублів відкрито, а 1600 – інкогніто, і будемо знати
це ти, я та Петро Андрійович (Клейнміхель – авт.)!
…Повернувшись у Підбереззя, я написав начальнику штабу листа, в якому наголосив, що тільки
сподівання на достойне забезпечення свого існування схилило мене залишити гірську службу, і
тому я не бачу нічого кращого, як отримувати тільки явну платню. Наприкінці додав, що хоча
обіцянки його сіятельства графа для мене важливі, але майбутнє відоме лише Богу, натякаючи цим
на сумнівність секретної платні. На жаль, цим словам надали якийсь інший зміст, тому що в той
час поширювалися темні чутки про якесь таємне товариство.
Не виключено, саме тому мене, як людину підозрілу, звільнений розпорядженням наступного
змісту:
«Граф Аракчеєв дуже здивований (так починалось розпорядження), що молодий хлопчисько
Свіязєв не поважає того, що граф закликав його особисто до себе й рішуче оголосив власну волю
щодо призначення йому платні, на що він погодився, і після чого насмілився вдруге (?) перемінити
свою думку і писати до начальника штабу листа, …котрий доводить його молодість і
необґрунтованість претензій, внаслідок чого звільняє його з корпусу військових поселень і накаже
зробити розрахунок. Граф Аракчеєв.
Новгород, 25 листопада 1825 року».
…Запропонували мені знову повернутися в гірську службу зі збільшенням утримання. Справа по
моєму визначенню залежало від І. О. Кованько, давнього мого
