наш».
ТВАРЮКУ ЛАНЧІ ПРОІГНОРУВАВ, з листа Ж.-Ф. Шампольона братові в 1826 р.
Пан Італінський, як би не нашіптував йому щодня ця тварюка Ланчі, виявив до мене ті ж добрі
відчуття, що й амонсеньор Май, продемонстрував той же запал до Єгипту, до єгипетської мови.
ОГОЛОСИЛИ ПЕРСОНОЮ НОН-ГРАТА, з дослідження Л. Гальберштадта «Східне питання»
12 грудня 1804 р. був підписаний рескрипт на ім’я А. Я. Італінського з повелінням розпочати
переговори про відновлення союзу 1798 р., хоча до закінчення його терміну залишалися ще два
роки. З інструкції, поміченої 13 грудня, видно, що метою цього передчасного відновлення було:
«відвернути Туреччину від зближення з Францією» і «зобов’язати її до вступу до коаліції, яку
Росія могла б утворити спільно з Англією і іншими державами проти Франції».
...Наш посланник самостійно зажадав закриття проток для військових суден інших держав, окрім
Росії: як він пояснив, він однаково остерігався і французьких і англійських вимог про відкриття
проток.
Починаючи з квітня 1806 р., Порта почала ухилятися від головного пункту договору 11 вересня –
про пропуск наших судів через протоки. Діючи під впливом французького посланника Рюффена,
раїс-еффенді Вассіф прохав Італінського припинити відправку військових суден з Чорного моря
до Середземного.
Усе літо продовжувалися переговори. В кінці липня стали виникати серйозні тертя із-за проходу
кожного окремого судна. Нарешті сам султан наказав Вассіфу зажадати від Італінського
припинення посилки військових судів через протоки.
...У Петербурзі, проте, вважали за можливе, що Порта ще поступиться і в питанні про протоки.
Але коливання Туреччини скоро зникли, і 11 грудня Італінському було оголошено, аби посольство
в триденний термін залишило Константинополь.
НА КОРИСТЬ РОСІЇ, з статті «Бухарестський мир» на emc.komi.com
Мирну угоду з Туреччиною, яка завершила російсько-турецьку війну 1806-1812 рр., з боку Росії
підписали: посланник в Константинополі Італінський А. Я ., начальник штабу молдавської армії
генерал Сабанєєв І. В. і дійсний статський радник Фонтон І. П.
З турецького боку – заступник великого візиря Ессеїд Саїд Магоммед Галіб-ефенді, дійсний суддя
армії оттоманською муфті-заді Ібрагім Салім-ефенді і дійсний енічерілерікіатібі Абдул Гамід.
Згідно з угодою, до Росії відходила Бессарабія з фортецями Хотин, Бендери, Аккерман, Килія і
Ізмаїл. Кордон встановлювався по р. Прут до з’єднання її з Дунаєм, а потім по Килійському руслу
до Чорного моря. Молдавія і Валахія поверталися Туреччині.
За Росією залишалися всі області Закавказзя до Арпачая, Аджарських гір і Чорного моря;
Туреччині поверталася лише Анапа. Тоюто, Росія одержувала 200 км. Кавказького узбережжя
Чорного моря.
ВІДСОТКИ – КИЇВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ, з статті П. Кудрявцева «Освітні мандрівки вихованців
Київської академії за кордон у XVIII ст.»
Італінський звертає на себе увагу тим, що мав дуже різносторонні здібності, широкі наукові
інтереси, різнорідні знання; привертає увагу і блискуча кар’єра його.
Медик за освітою, дипломат за службовим становищем, він знався на археології та був неабиякий
філолог. Відсотки з капіталу в 10.000 неаполітанських дукатів він заповів на подорожні витрати
для закордонних мандрівок тим вихованцям Київської академії, що більше за інших виявляли
успіхи з математики та з фізичних наук.
ЄДИНИЙ АРХЕОЛОГ, з листа О. Тургенєва В. Жуковському від 28 березня 1837 р.
Може знайдеться у Вас і «Пісня про полк Ігорів» ...з позначками олівцем Італінського. Я позичив
її Пушкіну для його видання цієї пісні. Будь ласка, пошукайте. Пропаде, і ніхто не дізнається, що
рука єдиного російського археолога пояснювала співака якнайдавнішого; та й пояснення зі
східних мов важливі.
Я просив про це кн. Одоєвського і Краєвського і повторю моє прохання...
ПРАВО НА ПАМ’ЯТЬ, з розвідки І. Крачковського «Один з перших дослідників східних
елементів в «Слові про полк Ігорів»
У його біографії немало загадкових моментів, а його фігура об’єднала настільки різноманітні
сфери діяльності і дані в настільки різнорідних сферах, що іноді стаєш в безвихідь. Але Росія
XVIII-XIX ст. висунула багато таких щедро обдарованих фігур, які з гідністю і честю
представляли її на Заході.
Російські сходознавці ніколи не забували