якими вони перевіряються в класах. Мало-помалу посилюється інспекторський нагляд, а
дисциплінарні стягнення урізноманітнюються. Так, за неуспішність в науках сікли різками, за
провину в поведінці, окрім різок, били «києм» (палицею) і батогом. Загальним повчальним
заходом вважалося «суботнє шмагання», – тобто, загальна прочуханка різками всіх учнів класу у
суботу після уроків, не як покарання, а «пам’яті ради і страху Божого».
На той час матеріальний стан цього учбового закладу доходить до межі. У 1785г. архієп. Феофіл
відправляє до Синоду довжелезне послання, в якому живо і яскраво зображає гірку долю семінарії,
і в тому ж 1785 р. Синод повідомив, що, починаючи з січня 1786 р. на її утримання щороку
виділятиме 2 тис. рублів.
Остаточна реорганізація учбового закладу в семінарію відбулася в 1786 р., коли одержали указ
Синоду, в якому було офіційно привласнено назву духовної семінарії, наказано запровадити
викладання богослов’я і головне керівництво семінарії передати ректорові.
Таким чином, ми бачимо, що в другому періоді продовжується становлення Чернігівського
колегіуму: відкривається новий філософський клас, вводяться нові дисципліни. Проте поступово,
зі всестанового, він перетворюється на вузько-духовно-становий учбовий заклад.
ВДАВСЯ ДО ПЕРЕТВОРЕНЬ, з розвідки Н. Ципляк «Чернігівська духовна семінарія на зламі
XVIII-XIX ст.»
Протягом XVIII ст. Чернігівській колегіум залишався провідним культурно-освітнім осередком
Північного Лівобережжя, проте поступово втрачав свій загальноосвітній характер,
перетворюючись у становий духовний навчальний заклад. Остаточно він трансформувався у
Чернігівську духовну семінарію у 80-х рр. XVIII ст. у зв’язку з проведенням в Російській імперії
шкільної реформи й створенням централізованої мережі світських навчальних закладів.
Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович у 1785 р. порушив клопотання перед Св. Синодом щодо
фінансування Чернігівської духовної семінарії. Цей не дивно, адже у зв’язку із секуляризацією
церковних володінь духовні школи значною мірою втратили джерела коштів. Клопотання Феофіла
не залишилось поза увагою, і наприкінці 1785 р. Св. Синод повідомив, що починаючи з січня 1786
р. на утримання Чернігівської семінарії буде виділятися 2 тис. крб. на рік.
Окрилений Феофіл одразу ж вдався до перетворень. Зокрема, він вирішив відкрити в семінарії
богословський клас, запровадити нові предмети, впорядкувати семінарське життя, дотримуючись
звичаїв Київської академії’. Ще у 1776 р. коштом архієрейського дому для потреб навчального закладу
було придбано садибу П. Полуботка. Вона складалася з п’ятикімнатного кам’яного будинку,
дерев’яного та кам’яного флігелів. У головному корпусі розміщувалась бібліотека, канцелярія та
правління, квартира помічника інспектора та спальня семінаристів. У 1784 р. завдяки зусиллям
Феофіла було засновано храм Різдва Христова, що розміщувався в одній з кімнат поряд з класами.
З’ЯВИЛАСЯ НОВА ДЗВІНИЦЯ, з «Путівника Черніговом»
На кошти архієрейського дому він (Ігнатович Ф. – авт.) придбав колишню садибу П. Полуботка.
Сюди в 1776 р. перенесли колегіум і за його наказом (Ігнатовича Ф. – авт. ) перейменували в
семінарію.
У 1771 р. Феофіл запровадив святкування пам’яті святих мучеників Михайла і боярина його
Феодора.
За часів його єпископства збудували дзвіницю Свято-Троїцького монастиря.
ПОДБАВ ПРО МОЩІ ПОПЕРЕДНИКА, з дослідження В. Шахбазової «Святитель Феодосій,
архієпископ Чернігівський»
У 1772 році, за благословенням Чернігівського єпископа Феофіла Ігнатовича, нетлінне тіло
святителя Феодосія переклали до нової дерев’яної раки.
У 1781 році владика Феофіл повідомив до Св. Синоду, що «в кафедральному Борисоглібському
монастирі, у великій церкві, є внизу в дерев’яній раці нетлінні мощі преосвященного Феодосія
Углицького, архієпископа Чернігівського, до яких є хід і ...зціляються одержимі біснуванням і
тілесними недугами багато людей різного віку, статі і стану».
ОСВЯТИВ СЛУЖБОВІ ПРИМІЩЕННЯ, з книги О. Рігельмана «Літописна оповідь про Малу
Росію та її народ і козаків узагалі»
Губернський прокурор оголосив указ 1781 року про запровадження в Малій Росії трьох
намісництв...
Після прочитання ж всього того, з колінопреклонінням відслужений був молебень..., при чому
пролунало сто пострілів з