Игнатович Федор (fb2)




ІГНАТОВИЧ Федір Киріякович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик, педагог. У чернецтві – Феофіл (1742).

З родини священика. Батько, Ігнатович К., – священик білоцерківської церкви Успіння

Богородиці.

Народився в 1726 р. в сотенному містечку Білоцерківці Миргородського полку Російської

імперії (нині – Великобагачанський район Полтавської області України).

Помер 27 вересня 1788 р. в Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України). Похований в місцевому Борисоглібському соборі.

Закінчив Київську духовну академію (1738-1742).

Був учителем (1742-1748), префектом (1748-1751), ректором (1751-1765) Казанської семінарії,

ігуменом підмосковного Саввіно-Сторожевського монастиря (1765-1770), єпископом

Чернігівським і Новгород-Сіверським (1770-1788).

Серед друзів та близьких знайомих І. – Л. Конашевич, В. Садковський та ін.


***

ПРАВДОЛЮБЦІ НАСИТЯТЬСЯ

, з життєвого кредо Ф. Ігнатовича

Блаженні охочі до правди – вони нею наситяться.

ГОНІННЯ ДРАТУЮТЬ УМИ, з указу Катерини II в 1767 р.

У такій великій державі... було б дуже шкідливим для спокою та безпеки громадян забороняти чи

не дозволяти різні віри. Гоніння людські уми дратує, а дозвіл вірити, згідно свого закону,

пом’якшує найтвердіші серця й відводить від закоренілої впертості, гасить суперечки, супротивні

спокою держави, єдності громадян.


КОЛЕГІУМ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ, з розпорядження Ф. Ігнатовича в кінці 1784 р.

Чернігівський училищний колегіанський будинок досі іменувався і іменується колегією

Чернігівською училищною, а в указі Святійшего Синоду, який відбувся 1784 р. травня 10, і мав

стосунок до училищ чернігівських... між іншим, ...училище йменується Чернігівською семінарією.

Віднині не колегією, а Чернігівським училищним семінарським будинком найменувати і в справах

теж вживати.

...На печатці колишнє зображення відмінити, ...семінарський будинок училища вирізати і ...з

училищним підписом.


НЕ РАЗ ПРИЙМАВ САНОВНИХ ОСІБ, з статті Г. Половцова «Ігнатович Феофіл»

У 1751 р. призначений ректором і першим в казанській семінарії вчителем богословського класу із

зведенням в сан архімандрита Зілантового Успенського монастиря. Не зважаючи на безліч турбот

в семінарії, він умів знайти час і засоби відновити, прикрасити і забезпечити потрібним майже

зруйновану пожежею обитель.

У вересні 1765 р. переведений до Саввінового Сторожевського монастиря. ...У 1781 р. приймав у

ньому государя спадкоємця з дружиною.

У січні 1782 р. Ф. відкрив Чернігівське намісництво, яке встановило межі і Чернігівської єпархії з

виділенням з неї самостійної Новгород-Сіверської єпархії...

За нього в Чернігівській єпархії пройшла знаменита катерининська секуляризація нерухомого

церковного майна, причому довелося багато монастирів закрити і храми їх перетворити на

парафіяльні церкви.

У січні 1787 р. він зустрічав в Чернігові государиню імператрицю і виклопотав грошову допомогу

архієрейському будинку, Спаському собору і Єлецькому монастирю.

ПРОХАТИ НЕ СТАВ, з статті «Історія існування Чернігівського колегіуму» на

old.orthodox.com.ua

Бачачи тисняву приміщень училища і пов’язані з цим незручності, як для учнів, так і для

викладачів, чернігівські ієрархи кілька разів намагалися виправити цю ситуацію, просячи у

Синоду дозволу перевести колегіум з Борисоглібського до П’ятницький монастиря, проте їх

прохання не дали бажаних результатів.

Єпископ Феофіл (Ігнатович), врахувавши невдачі своїх попередників, не став звертатися до

Синоду за допомогою і сам на гроші архієрейського будинку купив будинок для колегіуму...

Це був 5-кімнатний кам’яний корпус і два флігелі – дерев’яний і кам’яний з 2-ма кімнатами.

Після відповідного ремонту «за добрістю Божою, новокуплений Чернігівський будинок заради

училищної колегії, з іншими його прибудовами переважно закінчений і вже відкрився на

суспільну користь юнацтва і учення», – писав преосв. Феофіл (Ігнатович).

У 1784 р. архієп. Феофіл влаштував усередині цих будівель храм для вихованців – на честь Різдва

Христового.

З перенесенням колегіуму з Борисоглібського монастиря в окрему будівлю, училищне начальство

починає звертати особливу увагу на дисципліну, з’являються списки учнів кожного відділення, за

якими вони перевіряються в класах. Мало-помалу посилюється інспекторський нагляд, а

дисциплінарні стягнення урізноманітнюються. Так, за неуспішність в науках сікли різками, за

провину в поведінці, окрім різок, били «києм» (палицею) і батогом. Загальним повчальним

заходом вважалося «суботнє шмагання», – тобто, загальна прочуханка різками всіх учнів класу у

суботу після уроків, не як покарання, а «пам’яті ради і страху Божого».

На той час матеріальний стан цього учбового закладу