Игнатович Федор (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ІГНАТОВИЧ Федір Киріякович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик, педагог. У чернецтві – Феофіл (1742).

З родини священика. Батько, Ігнатович К., – священик білоцерківської церкви Успіння

Богородиці.

Народився в 1726 р. в сотенному містечку Білоцерківці Миргородського полку Російської

імперії (нині – Великобагачанський район Полтавської області України).

Помер 27 вересня 1788 р. в Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України). Похований в місцевому Борисоглібському соборі.

Закінчив Київську духовну академію (1738-1742).

Був учителем (1742-1748), префектом (1748-1751), ректором (1751-1765) Казанської семінарії,

ігуменом підмосковного Саввіно-Сторожевського монастиря (1765-1770), єпископом

Чернігівським і Новгород-Сіверським (1770-1788).

Серед друзів та близьких знайомих І. – Л. Конашевич, В. Садковський та ін.


***

ПРАВДОЛЮБЦІ НАСИТЯТЬСЯ

, з життєвого кредо Ф. Ігнатовича

Блаженні охочі до правди – вони нею наситяться.

ГОНІННЯ ДРАТУЮТЬ УМИ, з указу Катерини II в 1767 р.

У такій великій державі... було б дуже шкідливим для спокою та безпеки громадян забороняти чи

не дозволяти різні віри. Гоніння людські уми дратує, а дозвіл вірити, згідно свого закону,

пом’якшує найтвердіші серця й відводить від закоренілої впертості, гасить суперечки, супротивні

спокою держави, єдності громадян.


КОЛЕГІУМ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ, з розпорядження Ф. Ігнатовича в кінці 1784 р.

Чернігівський училищний колегіанський будинок досі іменувався і іменується колегією

Чернігівською училищною, а в указі Святійшего Синоду, який відбувся 1784 р. травня 10, і мав

стосунок до училищ чернігівських... між іншим, ...училище йменується Чернігівською семінарією.

Віднині не колегією, а Чернігівським училищним семінарським будинком найменувати і в справах

теж вживати.

...На печатці колишнє зображення відмінити, ...семінарський будинок училища вирізати і ...з

училищним підписом.


НЕ РАЗ ПРИЙМАВ САНОВНИХ ОСІБ, з статті Г. Половцова «Ігнатович Феофіл»

У 1751 р. призначений ректором і першим в казанській семінарії вчителем богословського класу із

зведенням в сан архімандрита Зілантового Успенського монастиря. Не зважаючи на безліч турбот

в семінарії, він умів знайти час і засоби відновити, прикрасити і забезпечити потрібним майже

зруйновану пожежею обитель.

У вересні 1765 р. переведений до Саввінового Сторожевського монастиря. ...У 1781 р. приймав у

ньому государя спадкоємця з дружиною.

У січні 1782 р. Ф. відкрив Чернігівське намісництво, яке встановило межі і Чернігівської єпархії з

виділенням з неї самостійної Новгород-Сіверської єпархії...

За нього в Чернігівській єпархії пройшла знаменита катерининська секуляризація нерухомого

церковного майна, причому довелося багато монастирів закрити і храми їх перетворити на

парафіяльні церкви.

У січні 1787 р. він зустрічав в Чернігові государиню імператрицю і виклопотав грошову допомогу

архієрейському будинку, Спаському собору і Єлецькому монастирю.

ПРОХАТИ НЕ СТАВ, з статті «Історія існування Чернігівського колегіуму» на

old.orthodox.com.ua

Бачачи тисняву приміщень училища і пов’язані з цим незручності, як для учнів, так і для

викладачів, чернігівські ієрархи кілька разів намагалися виправити цю ситуацію, просячи у

Синоду дозволу перевести колегіум з Борисоглібського до П’ятницький монастиря, проте їх

прохання не дали бажаних результатів.

Єпископ Феофіл (Ігнатович), врахувавши невдачі своїх попередників, не став звертатися до

Синоду за допомогою і сам на гроші архієрейського будинку купив будинок для колегіуму...

Це був 5-кімнатний кам’яний корпус і два флігелі – дерев’яний і кам’яний з 2-ма кімнатами.

Після відповідного ремонту «за добрістю Божою, новокуплений Чернігівський будинок заради

училищної колегії, з іншими його прибудовами переважно закінчений і вже відкрився на

суспільну користь юнацтва і учення», – писав преосв. Феофіл (Ігнатович).

У 1784 р. архієп. Феофіл влаштував усередині цих будівель храм для вихованців – на честь Різдва

Христового.

З перенесенням колегіуму з Борисоглібського монастиря в окрему будівлю, училищне начальство

починає звертати особливу увагу на дисципліну, з’являються списки учнів кожного відділення, за

якими вони перевіряються в класах. Мало-помалу посилюється інспекторський нагляд, а

дисциплінарні стягнення урізноманітнюються. Так, за неуспішність в науках сікли різками, за

провину в поведінці, окрім різок, били «києм» (палицею) і батогом. Загальним повчальним

заходом вважалося «суботнє шмагання», – тобто, загальна прочуханка різками всіх учнів класу у

суботу після уроків, не як покарання, а «пам’яті ради і страху Божого».

На той час матеріальний стан цього учбового закладу доходить до межі. У 1785г. архієп. Феофіл

відправляє до Синоду довжелезне послання, в якому живо і яскраво зображає гірку долю семінарії,

і в тому ж 1785 р. Синод повідомив, що, починаючи з січня 1786 р. на її утримання щороку

виділятиме 2 тис. рублів.

Остаточна реорганізація учбового закладу в семінарію відбулася в 1786 р., коли одержали указ

Синоду, в якому було офіційно привласнено назву духовної семінарії, наказано запровадити

викладання богослов’я і головне керівництво семінарії передати ректорові.

Таким чином, ми бачимо, що в другому періоді продовжується становлення Чернігівського

колегіуму: відкривається новий філософський клас, вводяться нові дисципліни. Проте поступово,

зі всестанового, він перетворюється на вузько-духовно-становий учбовий заклад.


ВДАВСЯ ДО ПЕРЕТВОРЕНЬ, з розвідки Н. Ципляк «Чернігівська духовна семінарія на зламі

XVIII-XIX ст.»

Протягом XVIII ст. Чернігівській колегіум залишався провідним культурно-освітнім осередком

Північного Лівобережжя, проте поступово втрачав свій загальноосвітній характер,

перетворюючись у становий духовний навчальний заклад. Остаточно він трансформувався у

Чернігівську духовну семінарію у 80-х рр. XVIII ст. у зв’язку з проведенням в Російській імперії

шкільної реформи й створенням централізованої мережі світських навчальних закладів.

Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович у 1785 р. порушив клопотання перед Св. Синодом щодо

фінансування Чернігівської духовної семінарії. Цей не дивно, адже у зв’язку із секуляризацією

церковних володінь духовні школи значною мірою втратили джерела коштів. Клопотання Феофіла

не залишилось поза увагою, і наприкінці 1785 р. Св. Синод повідомив, що починаючи з січня 1786

р. на утримання Чернігівської семінарії буде виділятися 2 тис. крб. на рік.

Окрилений Феофіл одразу ж вдався до перетворень. Зокрема, він вирішив відкрити в семінарії

богословський клас, запровадити нові предмети, впорядкувати семінарське життя, дотримуючись

звичаїв Київської академії’. Ще у 1776 р. коштом архієрейського дому для потреб навчального закладу

було придбано садибу П. Полуботка. Вона складалася з п’ятикімнатного кам’яного будинку,

дерев’яного та кам’яного флігелів. У головному корпусі розміщувалась бібліотека, канцелярія та

правління, квартира помічника інспектора та спальня семінаристів. У 1784 р. завдяки зусиллям

Феофіла було засновано храм Різдва Христова, що розміщувався в одній з кімнат поряд з класами.


З’ЯВИЛАСЯ НОВА ДЗВІНИЦЯ, з «Путівника Черніговом»

На кошти архієрейського дому він (Ігнатович Ф. – авт.) придбав колишню садибу П. Полуботка.

Сюди в 1776 р. перенесли колегіум і за його наказом (Ігнатовича Ф. – авт. ) перейменували в

семінарію.

У 1771 р. Феофіл запровадив святкування пам’яті святих мучеників Михайла і боярина його

Феодора.

За часів його єпископства збудували дзвіницю Свято-Троїцького монастиря.


ПОДБАВ ПРО МОЩІ ПОПЕРЕДНИКА, з дослідження В. Шахбазової «Святитель Феодосій,

архієпископ Чернігівський»

У 1772 році, за благословенням Чернігівського єпископа Феофіла Ігнатовича, нетлінне тіло

святителя Феодосія переклали до нової дерев’яної раки.

У 1781 році владика Феофіл повідомив до Св. Синоду, що «в кафедральному Борисоглібському

монастирі, у великій церкві, є внизу в дерев’яній раці нетлінні мощі преосвященного Феодосія

Углицького, архієпископа Чернігівського, до яких є хід і ...зціляються одержимі біснуванням і

тілесними недугами багато людей різного віку, статі і стану».


ОСВЯТИВ СЛУЖБОВІ ПРИМІЩЕННЯ, з книги О. Рігельмана «Літописна оповідь про Малу

Росію та її народ і козаків узагалі»

Губернський прокурор оголосив указ 1781 року про запровадження в Малій Росії трьох

намісництв...

Після прочитання ж всього того, з колінопреклонінням відслужений був молебень..., при чому

пролунало сто пострілів з однієї гармати ...і цілу годину на трубах грали.

Освячували службові приміщення в Києві – митрополит Київський Гаврило Кременецький, а в

Чернігові і в Новгород-Сіверському – Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович.

У той день до будинку до обіднього столу були запрошені государевий намісник, архієрей з

архімандритами й іншим знатним духівництвом, губернатор, генералітет, віце-губернатор, всі

губернські члени, предводителі і все дворянство... Під час чаркування лунала гарматна стрілянина

і в продовженні того столу грала інструментальна музика.


РОДИЧ МАЙБУТНЬОГО ПІОНЕРА КОСМОНАВТИКИ, з книги В. Іващенка і А. Кравця

«Микола Кибальчич»

Дуже коротким було 27-річне життя М. І. Кибальчича, однак він залишив яскравий слід як в історії

революційного руху в Росії, так і в зародженні науки про ракетні польоти.

...З’явилися Кибальчичі спочатку в Стародубі, потім – у Мглині, Новгород-Сіверському,

Почарському, а потім і в інших містах.

Про протопопа Почарського Петра Кибальчича є запис від 9 травня 1742 року в щоденнику

українського мемуариста М. Д. Ханенка: «29 листопада 1784 року... Чернігівський архієрей

Феофіл (Ігнатович) віддав протопопу Почарському Никифору Кибальчичу розпорядження –

підготувати «достойне усне вітання» Катерині II для зустрічі її під час подорожі на південь».