КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Зарудный Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Homeyeri (Naumannia Archid fur Oruithol,

Styttgart, 1852).

З того часу в літературі з орнітофауни Західної Європи з’являлися неодноразово відомості про

качку, що цікавила нас, за екземплярами, здобутими в різних місцях...

Що ж стосується Російської імперії, то в ній ця качка мало кому відома. У 1909 році мені

пощастило вбити два екземпляри (селезня і какчу) цієї покручі, і я вважаю корисним опублікувати

їх опис.


ПРИСЯГАЮСЬ: КОГОСЬ ЗАСТРЕЛЮ, зі спогадів М. Зарудного

Я чую вигуки «урус, урус!» і бачу п’ять чоловік афганської прислуги: один з них кричить

мені: «боро!» (геть, геть!) – і прицілюється з гвинтівки, а інші, зробивши злобливі очі,

лайливо лають Росію і Персію.

Тоді я знімаю з плечей рушницю і, присягнувшись, що когось застрелю, якщо не припинять лайку, підходжу до огорожі і питаю про причину подібного ставлення. «Маємо хукму (наказ) від сагіба

Тренча (англійський консул) не пускати росіян до колодязів і гнати їх пострілами», – відповідає

один з нахаб.

«Боро!» «Спробуйте зробити це», – заперечую я і, попросивши передати містерові Тренчу деякі

епітети, наказую розв’ючити частину каравану.


МАЙЖЕ ЕКСКУРСІЯ, із звіту М. Зарудного Імператорському російському географічному

товариству

У 1896 році Товариство знайшло можливим видати мені 1800 руб. і відкритого листа, забезпечити

інструментами, необхідними для метеорологічних спостережень і визначення висот, а також

виклопотати відрядження на 8 міс. і 10 днів із збереженням утримання, яке я одержую за місцем

служби в Псковському Кадетському корпусі.

...Оскільки денні переходи робилися невеликі, а в’ючні віслюки йдуть не особливо швидким

алюром, то я мав можливість пройти майже всю дорогу пішки, тобто обернути її в суцільну

екскурсію.


СИМВОЛ ЩАСТЯ ІСНУЄ НАСПРАВДІ, з нарису О. Ковшаря «Синій птах»

...Оспіваний Метерлінком як символ щастя, в реальному світі він представлений досить великим

ліловим дроздом. Це, за влучним виразом відомого орнітолога М. Зарудного, «красива, жвава і

розумна істота», за розфарбуванням і розміром більше нагадує чорного дрозда, але при гарному

висвітленні в ній відчутно помітний яскравий лілово-синій колір пір’я.

Населяє цей птах гори Південної і Середньої Азії. В Казахстані живе тільки в Тянь-Шані, не

проникаючи на схід за межі Заілійського Алатау. Живе він берегами річок у середньому поясі гір, вибираючи тіснини, скелі і водоспади. Гнізда свої, масивні чашкоподібні спорудження з моху і

корінців, сині птахи влаштовують на виступах скель над водою, так що вони бувають добре видні, але недоступні.

Харчуються тваринною їжею, проте охоче поїдають і ягоди.

На зиму відлітають далі на південь.

Голос синього птаха дуже сильний: пронизливий сигнал тривоги чутно крізь ревіння і гуркіт будь-

якого водоспаду.

Пісня складається з окремих мелодійних посвистів різної тональності, за тембром кращі зразки

нагадують художній свисту людини.


КНИГА ЗАРУДНОГО – КРАЩЕ, ЩО НА СЬОГОДНІ Є, з розвідки Л. Зикової «Фауністичні

дослідження в кінці XIX – почату XX ст.»

Найважливішими роботами цього періоду варто визнати відоме зведення М. Зарудного «Птахи

Псковської губернії», яке побачила світ в 1910 р., і велику серію робіт В. Біанкі.

Книга М. Зарудного – це краще, що ми маємо по птахах Псковської області дотепер. Вона

узагальнює дані попередніх дослідників – К. Дерюгіна, Є. Ісполатова та ін. – і чудова тим, що в ній

можна знайти дуже багатий оригінальний матеріал з біології окремих видів птахів, що

зустрічаються на Північному Заході.


ВСІ МИ – ЧАСТИНА ЦІЛОГО, з дослідження С. Полозова «Фасціатус, яструбиний орел»

Гніздування цього виду в межах колишнього СРСР завжди залишалося під сумнівом. Існував

лише один безперечний факт: 1892 року чудовий орнітолог і дослідник Закаспійського краю

Микола Олексійович Зарудний знайшов у Центральному Копетдазі гніздо яструбиного орла.

Компетентність цього вченого ні в кого не викликає сумнівів, проте з давніх часів одиничність

опису неминуче породжувала скептицизм – чи продовжує фасциатус гніздитися тут зараз? Адже

сильно постраждали від впливу людини за сто років (моя розповідь торкається початку 80-х років) унікальні ліси Копетдагу, що радикально змінило всі природні співтовариства.

Отож, цей вид хвилював багатьох...

…Не дивно, що навіть коротка зустріч справила на мене найсильніше враження. Друга зустріч

його ще