Styttgart, 1852).
З того часу в літературі з орнітофауни Західної Європи з’являлися неодноразово відомості про
качку, що цікавила нас, за екземплярами, здобутими в різних місцях...
Що ж стосується Російської імперії, то в ній ця качка мало кому відома. У 1909 році мені
пощастило вбити два екземпляри (селезня і какчу) цієї покручі, і я вважаю корисним опублікувати
їх опис.
ПРИСЯГАЮСЬ: КОГОСЬ ЗАСТРЕЛЮ, зі спогадів М. Зарудного
Я чую вигуки «урус, урус!» і бачу п’ять чоловік афганської прислуги: один з них кричить
мені: «боро!» (геть, геть!) – і прицілюється з гвинтівки, а інші, зробивши злобливі очі,
лайливо лають Росію і Персію.
Тоді я знімаю з плечей рушницю і, присягнувшись, що когось застрелю, якщо не припинять лайку, підходжу до огорожі і питаю про причину подібного ставлення. «Маємо хукму (наказ) від сагіба
Тренча (англійський консул) не пускати росіян до колодязів і гнати їх пострілами», – відповідає
один з нахаб.
«Боро!» «Спробуйте зробити це», – заперечую я і, попросивши передати містерові Тренчу деякі
епітети, наказую розв’ючити частину каравану.
МАЙЖЕ ЕКСКУРСІЯ, із звіту М. Зарудного Імператорському російському географічному
товариству
У 1896 році Товариство знайшло можливим видати мені 1800 руб. і відкритого листа, забезпечити
інструментами, необхідними для метеорологічних спостережень і визначення висот, а також
виклопотати відрядження на 8 міс. і 10 днів із збереженням утримання, яке я одержую за місцем
служби в Псковському Кадетському корпусі.
...Оскільки денні переходи робилися невеликі, а в’ючні віслюки йдуть не особливо швидким
алюром, то я мав можливість пройти майже всю дорогу пішки, тобто обернути її в суцільну
екскурсію.
СИМВОЛ ЩАСТЯ ІСНУЄ НАСПРАВДІ, з нарису О. Ковшаря «Синій птах»
...Оспіваний Метерлінком як символ щастя, в реальному світі він представлений досить великим
ліловим дроздом. Це, за влучним виразом відомого орнітолога М. Зарудного, «красива, жвава і
розумна істота», за розфарбуванням і розміром більше нагадує чорного дрозда, але при гарному
висвітленні в ній відчутно помітний яскравий лілово-синій колір пір’я.
Населяє цей птах гори Південної і Середньої Азії. В Казахстані живе тільки в Тянь-Шані, не
проникаючи на схід за межі Заілійського Алатау. Живе він берегами річок у середньому поясі гір, вибираючи тіснини, скелі і водоспади. Гнізда свої, масивні чашкоподібні спорудження з моху і
корінців, сині птахи влаштовують на виступах скель над водою, так що вони бувають добре видні, але недоступні.
Харчуються тваринною їжею, проте охоче поїдають і ягоди.
На зиму відлітають далі на південь.
Голос синього птаха дуже сильний: пронизливий сигнал тривоги чутно крізь ревіння і гуркіт будь-
якого водоспаду.
Пісня складається з окремих мелодійних посвистів різної тональності, за тембром кращі зразки
нагадують художній свисту людини.
КНИГА ЗАРУДНОГО – КРАЩЕ, ЩО НА СЬОГОДНІ Є, з розвідки Л. Зикової «Фауністичні
дослідження в кінці XIX – почату XX ст.»
Найважливішими роботами цього періоду варто визнати відоме зведення М. Зарудного «Птахи
Псковської губернії», яке побачила світ в 1910 р., і велику серію робіт В. Біанкі.
Книга М. Зарудного – це краще, що ми маємо по птахах Псковської області дотепер. Вона
узагальнює дані попередніх дослідників – К. Дерюгіна, Є. Ісполатова та ін. – і чудова тим, що в ній
можна знайти дуже багатий оригінальний матеріал з біології окремих видів птахів, що
зустрічаються на Північному Заході.
ВСІ МИ – ЧАСТИНА ЦІЛОГО, з дослідження С. Полозова «Фасціатус, яструбиний орел»
Гніздування цього виду в межах колишнього СРСР завжди залишалося під сумнівом. Існував
лише один безперечний факт: 1892 року чудовий орнітолог і дослідник Закаспійського краю
Микола Олексійович Зарудний знайшов у Центральному Копетдазі гніздо яструбиного орла.
Компетентність цього вченого ні в кого не викликає сумнівів, проте з давніх часів одиничність
опису неминуче породжувала скептицизм – чи продовжує фасциатус гніздитися тут зараз? Адже
сильно постраждали від впливу людини за сто років (моя розповідь торкається початку 80-х років) унікальні ліси Копетдагу, що радикально змінило всі природні співтовариства.
Отож, цей вид хвилював багатьох...
…Не дивно, що навіть коротка зустріч справила на мене найсильніше враження. Друга зустріч
його ще