Дунаевский Исаак (fb2)





ДУНАЄВСЬКИЙ Ісак Осипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Композитор.

З родини службовця. Батько, Дунаєвський Ц. – банківський чиновник.

Народився 18 (30) січня 1900 р. в м. Лохвиці Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Полтавської області України).

Помер 25 липня 1955 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчався в Харківських гімназії, музичному училищі і на юридичному факультеті університету

(1910-1919).

Працював музичним керівником Харківського драматичного театру (1919-1924), Московських

театру сатири (1926-1929), естрадного театру «Ермітаж» (1924-1926) і театру оперети (1929),

диригентом Ленінградського естрадно-музичного театру «Мюзик-хол» (1929-1934), керівником

ансамблю пісні і танцю Ленінградського Будинку піонерів (1937-1941), ансамблю пісні і

танцю залізничників (1941-1945).

Народний артист РРФСР (1950).

Двічі лауреат Державної премії (1941; 1951).

Як театральний композитор дебютував музикою до спектаклю «Одруження Фігаро» (1920).

Як диригент дебютував у опереті «Перикола» Ж. Оффенбаха (1921).

Наш земляк – автор 12 оперет, серед яких «Наречені» (1927), «Золота долина» (1937), «Вільний

вітер» (1947), «Син клоуна» (1950), «Біла акація» (1955).

Написав музику до 28 кінофільмів, серед яких «Веселі хлоп’ята» (1934), Воротар», «Цирк», «Діти

капітана Гранта» ( усі – 1936), «Волга-Волга» (1938), «Світлий шлях» (1940), «Весна» 1947),

«Кубанські козаки» (1951).

Він також автор музики до драматичних спектаклів, серед яких «Взяття Бастилії» Р. Ролана,

«Орленя» і «Романтики» Е. Ростана, «Одруження Фігаро» П. Бомарше, «Слуга двох панів» К.

Гольдоні.

Написав низку балетів.

Створив нові типи масової пісні – пісні-марші: «Марш веселих хлоп’ят», «Пісня про Каховку»,

«Спортивний марш», «Пісня про веселий вітер», «Марш ентузіастів» та пісні-вальси: «Вечір

вальсу», «Шкільний вальс», «Мовчання», «Не забувай».

Став наш земляк і героєм фейлетону-пасквілю «Сумний акт» (1951).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – В. Соловйов-Сєдой, Т. Шмига, Г. Полянський, М.

Свєтлов, І. Ахрон, М. Янковський, С. Богатирьов, В. Лєбєдєв-Кумач, С. Тимошенко, Г.

Олександров та ін.


***

ЗАКОХАНІСТЬ В КОМБАЙН – НЕПРИРОДНА,

з життєвого кредо І. Дунаєвського

Я не можу змусити себе написати балет, в якому жінка освідчується в коханні... комбайнові. Тому

всі ідіотські розмови про образи сучасників сковують музику, штовхають авторів на обман і

самообман.

НЕ ІСНУЄ НОТ ДЛЯ БУДІВНИКІВ КОМУНІЗМУ, з творчого кредо І. Дунаєвського

У музиці немає таких нот і прийомів, які призначені для будівників комунізму чи розпалювачів

війни. В музиці є лише емоційний образ.


БЛИСКУЧА УВЕРТЮРА, зі спогадів Д. Шостаковича

Коли я згадую музику до фільму «Діти капітана Гранта», я не можу не зазнавати жалю з приводу

того, що блискуча увертюра до картини, котра відкрила новий бік таланту композитора, не

спричинила за собою продовження роботи в цьому плані.

Ця увертюра – симфонічний твір великого напруження і темпераменту.


НЕЙМОВІРНИЙ СТУПІНЬ ОБДАРУВАННЯ, зі спогадів Л. Утьосова

Музику Дунаєвського люблять всі, проте той, хто не сидів з ним біля рояля, не може собі повністю

уявити весь ступінь обдарування цього справді чудового музиканта.


ОДНА З ВЕРШИН ТВОРЧОСТІ, зі спогадів М. Янковського

«Золота долина» мала успіх, у композитора вийшов твір, який в музичному відношенні став

однією з вершин творчості Дунаєвського, не зважаючи на великі недоліки в лібрето.


БЕЗ МУЗИКИ НЕ БУЛО Б ФІЛЬМУ, з статті «Дунаєвський Ісак Осипович» на peoples.ru

Мабуть, найнезвичайнішим прикладом активної дії музики Дунаєвського на літературну творчість

є той факт, що не роман Льва Кассіля «Воротар республіки» став основою сценарію, а сценарій

фільму і музика до нього спричинили за собою народження книги.

1938 рік відзначений роботою над музикою до фільму «Волга-Волга». Вона була для Дунаєвського

настільки ж цікавою і захоплюючою, наскільки відповідальною і складною. Дунаєвський став не

просто композитором, який написав музику до фільму, а одним з авторів кінокомедії. «Можна

сміливо сказати, що без цієї музики не було б фільму!» – стверджувала газета «Кіно». «Проте, –

зазначив Ісак Осипович, прочитавши цей утішний відгук, – без цього фільму не було б і музики!»

«Волга-Волга», мабуть, як жоден фільм Дунаєвського, пронизана піснями, симфонічними

картинами, куплетами, музичними епізодами, танцювальними ритмами. Головну пісню музичної

кінокомедії – «Пісню про Волгу» – можна назвати героїнею фільму. Її мелодія немов ввібрала

красу і широчінь величавої річки, як могутня хвиля переливається з екрану в душу людини,

наповнюючи її відчуттям безмежної радості, яка «до самого сонця летіла» і «до самого серця

дійшла».

Лунаючи щоразу в нових оркестрових варіаціях, музично розростаючись від кадру до кадру,