ГРИБОВСЬКИЙ Адріян Мойсеєвич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мемуарист, перекладач, громадський діяч.
З козацької родини. Батько, Грибовський М., – осавул Малоросійського козачого війська.
Народився 26 серпня (6 вересня) 1767 р. в м. Лубни Полтавської губернії Російської імперії (нині
– районний центр Полтавської області України).
Помер 27 січня (8 лютого) 1834 р. в с. Щуровому Коломенського повіту Московської губернії
Російської імперії (нині – Коломенський район Московської області РФ).
Навчався в гімназії при Московському університеті (1778-1782), Московському університеті
(1782-1783), якого залишив, аби заробляти на хліб.
Працював губернським секретарем Комісії нового кодексу (1784), секретарем Олонецького
приказу громадського прихистку (1785), дрібним чиновником в Кабінеті його Імператорської
Величності (1786-1787), в канцелярії Г. Потьомкіна (1787-1792). Під час російсько-турецької війни
вів «щоденник бойових дій», за даними якого складалися донесення Катерині II. При укладенні
миру в Ясах виконував роль конференц-секретаря.
Обіймав посади правителя канцелярії нового фаворита імператриці – П. Зубова (1792-1795),
секретаря Катерини II з прийняття прохань (1795-). Ставши її довіреною особою, брав участь у
вирішенні низки політичних питань. До речі, саме з-під пера Г. вийшов указ про заснування
Одеси.
Як літератор дебютував перекладом з французької мови повісті Ф.-Т.-М. де Бакюляра д’Арно
«Макін» (1782).
Потім настала черга інших творів цього автора – «Ерманс» (1782), «Небезпека міського життя»
(1784). Опублікував Г. і переклад першої частини роману Т. Смоллетта «Пригоди Перігріна
Пікля» (1788).
Однак головним доробком нашого земляка вважаються «Деякі нотатки з життя Катерини II» та
«Нотатки про службу статс-секретаря Грабовського та інших осіб», що охоплюють період з 1783
по 1802 рр.
Проте багатогранне та цікаве життя Г. мало і зворотній, зовсім не глянсуватий, бік. Батько
майбутнього знаного громадського діяча помер, коли син був ще дитиною. Залишившись без
чоловіка, мати подалася в черниці. Сам Г., виконуючи обов’язки скарбника Приказу громадського
прихистку, програв у карти солідну суму казенних грошей. Від суду затятого картяра врятував Г.
Державін, який з власних коштів компенсував розтрату, однак з державною службою прийшлося
розпрощатися. Деякий час Г. ніде не брали на роботу.
Зійшовши на трон, Павло I вислав Г. з Петербургу (1797), а вже наступного року його
заарештували й запроторили до Петропавловської фортеці, звинувативши в зникненні експонатів з
колекції Таврійського палацу. Після виплати зазначеної суми в’язня звільнили, однак через деякий
час знову заарештували і відправили вже до Шліссельбурзької фортеці. Лише в 1801 р. Г.
повернувся в Подільську губернію, де до самої смерті Павла I перебував під наглядом поліції.
Проте авантюрний склад характеру не дозволив Г. скніти на одному місці. Продавши маєток, він
переїхав до Москви, де жив на широку ногу: навіть придбав скрипку Страдиварі, на якій, до речі, непогано грав. Потім, збувши вже й столичну нерухомість, перебрався в Рязанську губернію, де
несподівано для усіх зайнявся винокурінням та відкупом. Успіху це не принесло і Г. вибрав нове
місце проживання – Коломну Московської губернії, де жили донька з зятем. В 1817 р. Г. оголосив
себе повним банкрутом. Цьому не повірив Сенат і розпочав судову тяганину, яка тривала 16 (!) років, завершившись на повну користь нашого земляка.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Г. Державін, О. Козодавлєв, П. Зубов, М. Емін, Г.
Потьомкін, О. Безбородько, О. Воронцов, І. Остерман та ін.
***
КРАСНОМОВНІСТЬ МОВЧАННЯ, з професійного кредо А. Грибовського
Важко переоцінити у політиці красномовність мовчання.
ЩО ЗА НАМІСНИЦТВО БЕЗ ЧИНОВНИКІВ, з запису в журналі Олонецького губернського
приказу громадського прихистку про початок його діяльності
1784 р., грудня 17
У виконання іменного Її Імператорської Величності височайшого Указу в 22 день травня цього
1784 р. …про перейменування Олонецької області в намісництво, після виконання Амвросієм,
єпископом Олонецьким і Каргапольським, звичних духовних обрядів правитель Олонецького
намісництва пан дійсний статський радник Гаврило Романович Державін відкрив наказ
громадського прихистку.
Гаврило Державін, Олександр
