Районна влада, громадськість Гребінчиного краю прагнуть, аби вона «переросла» в повноцінний
державний музей. Для цього, звісно, потрібні кошти, яких не вистачає.
Здається, саме час долучитися до важливого починання потенційним меценатам. Зрештою, аби з
кожного виконання тих-таки «Очей чорних» на облаштування музею Євгена Гребінки «капало»
бодай по копійці умовного авторського гонорару, експозицію можна було б покрити золотом.
Правда, поет написав би про ту «позолоту» найдошкульнішу байку.
ЯК ЄВГЕН СТАВ АНТИСЕМІТОМ, з нарису В. Сиротенка (Вербицького) «Чародій «чорних
очей»
...Дорогою додому, проїжджаючи біля річки, Женя-гімназист побачив, як тоне якийсь товстун, а
його діти бігають берегом і волають, що батько не вміє плавати. Він врятував потопаючого.
Врятував на свою голову. Наступного дня Ісак Рубінштейн приїхав з подякою і запропонував
батькові на знак подяки участь грошима в його, Рубінштейна, чудовому і перспективному проекті.
Віддав йому Павло Іванович всі вільні гроші. Більше він їх не бачив. Величезний борг Рубінштейн
і не думав віддавати. Заявив, що проект зазнав фіаско, він збанкрутував і всі гроші пропали. З того
часу і став Гребінка-молодший антисемітом.
…На підставі свого щоденника він пише «Нотатки студента». Це майже автобіографічна повість.
Тут і опис гімназії, і випадок з порятунком пройдисвіта, котрий виманив потім у батька всі гроші.
Щоправда той пройдисвіт-вихрест в повісті чомусь став Івановим (між іншим, онук того
Рубінштейна доклав рук до краху Російської банкової системи в 1917 р.).
ВИ ПОТРІБНІ, ЄВГЕН ГРЕБІНКА, з вірша Є. Євтушенка
Когда вражда народов – вроде рынка,
где рвутся и продаться, и продать,
как вы нужны сейчас, Євген Гребінка,
чтоб двуязычно отповедь им дать!