Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи його четвертувать
І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці оддать.
БОЖЕ, ЩО ЗА РОЗКІШ, зізнання Є. Гребінки
Який ти красень, мій рідний Києве! Добре місто, святе місто! Який ти прекрасний, який ти ясний, мій сивий дідугане! Що сонце між планетами, що цар між народом, то Київ між містами. На
високій горі стоїть він, підперезаний зеленими садами...
Під горою широко розбіглися живі хвилі Дніпра... І Київ і Дніпро разом узяті! Боже, що за розкіш!
ПЕТЕРБУРГ – КОЛОНІЯ ОСВІЧЕНИХ МАЛОРОСІЯН, з листа Є. Гребінки М. Новицькому
від 7 березня 1834 р.
Думав я дорогою: що зі мною буде в Петербурзі, що я там робитиму? А виявилось, що Петербург
– це колонія освічених малоросіян. Всі службові місця, всі академії, всі університети переповнені
земляками і при призначенні людини на службу малорос привертає особливу увагу розумом і
здібностями.
Моя справа – готувати записки або перекладати з французького папери, а інші – переписувати.
Комісія є частиною Міністерства народної освіти, їй підпорядковані всі академії, семінарії й інші
духовні училища.
Я буваю також у В. І. Григоровича. Він – уродженець Пирятина і служить секретарем в Академії
мистецтв. 20 років перебування в Петербурзі не змогли змінити його малоросійської вимови. Він –
багато знаюча людина і служить мені ключем до всього прекрасного, що тільки є в академії.
МИ ЗВИКЛИ ПАМ’ЯТАТИ ЗЛО, А НЕ ДОБРО, з нарису В. Сиротенка (Вербицького) «Чародій
«чорних очей»
Його до цих пір не можуть поділити Росія і Україна, хоч він і вважається родоначальником
української байки. Та те, хто є автором пісні – символу Росії, давно вже не прийнято згадувати. На
рідній Україні його давно не читають...
За його життя вийшло 8 томів, які відразу розкупили. 1882 року перевидали вибране. Тираж
залишився не розкупленим.
Коли я вирішив написати нарис про Гребінку, узяв в науковій бібліотеці університету ім. Франко
п’ятитомник, виданий в 1957 році. На формулярі стояло 30-40 прізвищ. Тобто за півсторіччя ним
зацікавилося менше 40 читачів!
Він сіяв Добро. Йому найбільше підходить українське звернення „Добродій». На жаль, ми звикли
пам’ятати зло, а не добро....
СУМНИЙ ПАРАДОКС, з дослідження І. Сюндюкова «На стику двох культур»
Відверто кажучи, історія – далеко не завжди милосердний та справедливий суддя, а час не все
розставляє своїми місцями, віддаючи належне чесному, шляхетному служінню людям і рідній
культурі, та відкидаючи все тимчасове, суєтне, намулене. Якби це було так, то духовні надбання
багатьох наших попередників не втрачалися б нами, а ставали б живими, активними учасниками
культурно-естетичних процесів сьогодення, перебували б в центрі уваги поціновувачів рідної
історії й рідного слова.
Спадщині Є. Гребінки, теж «не пощастило». Попри високі оцінки безперечних авторитетів, ім’я та
твори письменника не здобули належної поваги в критиків і у широкого загалу.
Можливо, річ у тім, що для російської культури Гребінка видавався занадто «українським» і
навпаки? Досить сумний парадокс...
І РОЗСВАРИЛИСЯ ГРЕБІНКА З ШЕВЧЕНКОМ, з нарису В. Сиротенка (Вербицького)
«Чародій «чорних очей»
Євген був ревний християнин і шанував 10 заповідей, у тому числі й «не бажай дружину
ближнього». Тарас же серйозно захопився чужою дружиною. До того ж йому не подобалася «мале
чортеня, яким так захопився Євген».
Були й інші причини. Євген всією душею прийняв нову ідеологію російської імперії «Православ’я, самодержавство, народність». Він обожнював Миколу I. Тарас же вихований масонкою Софі
Енгельгард, хоч і був віруючим, але православ’я не було для нього догмою. Мало того, він, як і
божественна Софі, був республіканцем і не любив Миколу I, що забрав корону у законного
спадкоємця престолу Костянтина Павловича.
…Євген перестав для нього існувати. Він навіть при перевиданні « Кобзаря» в 1844 зняв
присвячення Гребінці з «Перебенді».
БРАКУЄ МЕЦЕНАТІВ, з замітки В. Неїжмака «У чорнильниці видатного українського
письменника Євгена Гребінки»
В Мар’янівці, що свого часу була родовим гніздом Гребінок, зберігся будинок племінника Євгена
Павловича. Донедавна в ньому квартирувала місцева школа, зараз тут розташовано світлицю
поета. Збереглися навіть його
