вітчизняного астрофізичного настільного керівництва – професорові Борису Петровичеві
Герасимовичу.
У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ НЕ СОРОМИВСЯ, зі спогадів М. Гнєвишева
В обсерваторській бібліотеці існувало правило: не можна брати нові надходження, які були
представлені на виставці. На них потрібно було записуватися в чергу.
Герасимович проглядав журнал запису черговості на нові надходження. Іноді він викликав
співробітника і говорив: «У такому-то журналі з’явилася стаття з тематики Вашої роботи, а я не
знайшов Вашої заявки на цей журнал». Після цього йшло таке «рознесення», яке одержувати
вдруге уникали.
Ще приклад. Всі засідання Вченої ради і всі наукові доповіді, як астрофізичні, так і астрометричні
відбувалися в кабінеті директора і в його присутності. Знаючи тему майбутньої доповіді,
Герасимович завжди готувався до неї, і горе було доповідачеві, якщо він виявлявся менш
підготовленим, ніж директор. «Лаючи», Герасимович не соромився у виразах, на які був
надзвичайно винахідливим.
НЕ РАДЯНСЬКА ЛЮДИНА, з статті-виказу В. Тер-Оганезова «За викорінення до кінця
шкідництва на астрономічному фронті» в журналі «Світознавство» в 1937 р.
Для прикладу можна зупинитися на одному з цих шкідників (Герасимович Б. – авт.). Що він із
себе є? Це колишній есер, котрий прикинувся прихильником радянської влади. Пригадаємо його
контрреволюційний виступ в Харківському університеті років десять тому, де... він висловив
погляди, які давали підстави вважати, що він не є радянською людиною.
Пробравшись до керівництва однієї з найбільших астрономічних установ в Союзі, своє положення
він використовував наймерзеннішим чином для організації шкідницької роботи.
ВІДМОВИВСЯ ЗАЛИШИТИСЯ В США, з листа С. Вавилова і Г. Шайна А. Вишинському в
1939 р.
У 1936-1937 рр. в деяких астрономічних установах СРСР, а особливо в Головній астрономічній
обсерваторії в Пулково, були проведені арешти великого числа науковців. Число активно
працюючих астрономів у нас не велике (80-90 осіб) і тому арешт великої групи (осіб 20) різко
впадає в очі. Деяких із засуджених ми знали багато років і нам уявлялося, що вони були
лояльними радянськими громадянами.
Вкажемо, наприклад, що Б. П. Герасимович в 1926-1929 рр. був в Америці (тривале відрядження і
стипендія) і здобув там таке міцне наукове ім’я, що одержав пропозицію зайняти директорський
пост в одній з обсерваторій.
Якщо додати, що він був там з дружиною і дітей у нього тоді не було, то повернення характеризує
його досить добре. Один з нас міг іноді з боку спостерігати, як Б. П. Герасимович (колишній
директор Пулковської обсерваторії) приймав іноземних учених і освітлював ті чи інші явища
нашого життя. Згодом можна було прочитати деякі відгуки цих осіб вже в закордонних виданнях, і
в них прозирає позитивне враження від нашої країни.
ГАБА НЕВІДОМОСТІ, з нарису М. Балишева «Зірка виключної величини»
Видатний учений, прекрасний астрофізик-теоретик і практик-спостерігач, вже в 20-і роки ХХ
століття відомий своїми роботами учений у СРСР і за кордоном, червневим ранком 1937 року,
знаходячись в розквіті творчих сил, назавжди зник для всього наукового світу, колег і сім’ї і на
довгі роки його долю приховала габа невідомості.
...Після вбивства С. М. Кірова 1 грудня 1934 року, в Ленінграді пройшла могутня хвиля репресій.
До жовтня 1936 року ця хвиля докотилася до Пулкова – протягом тижня були арештовані ведучі
пулковські астрономи... Люди безслідно зникали, і Герасимович з жовтня 1936 року регулярно
одержує виписки з протоколів Президії АН «про звільненні з складу співробітників».
Борис Петрович не втрачав присутності духу: він активно намагався допомагати сім’ям
заарештованих (зокрема, прийняти на роботу в обсерваторію дружину М. В. Комендантова, над
якою висіло виселення з Пулкова). Понад те, він прагнув зберігати місця за арештованими
фахівцями, з приводу чого на початку 1937 р. на нього в президію Академії наук був направлений
перший «виказ» від заступника директора з адміністративно-господарської частини М. І.
Фаворського.
...До Пулково відправляють шосту (!) за рахунком комісія АН, а тонкий струмочок виказів
перетворюється на широку ріку відвертої брехні.
Верхом відвертого цинізму можна вважати статтю-виказ В. Т. Тер-Оганезова (характерно, що
стаття надійшла до редакції 29.07.1937 р., задовго до виголошення вироку
