Герасимович Борис (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГЕРАСИМОВИЧ Борис Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Астроном, астрофізик.

З лікарської родини. Батько, Герасимович П., – головлікар повітової лікарні.

Народився 19 (31) березня 1889 р. в м. Кременчуці Полтавської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Полтавської області України).

Розстріляний 30 листопада 1937 р. в одній з сталінських катівень в м. Ленінграда СРСР (нині – м.

Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Полтавську гімназію (1899-1906; 1909), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1910-1914), аспірантуру (1914-1917).

Працював викладачем Харківського університету (1917-1931), завідуючим відділом (1931-1933),

директором (1933-1937) Пулковської обсерваторії.

Член Німецького астрономічного товариства.

Член Американського астрономічного товариства.

Член Французького астрономічного товариства.

Член Американського географічного товариства.

Член Президії Харківського Будинку вчених (1924-1931).

Лауреат премії ім. Павловського (1912).

Двічі лауреат премії Головнауки України (1922; 1926).

Лауреат премії ім. А. Крессі Моррісона Нью-Йоркської академії наук (1928).

Лауреат премії Французького астрономічного товариства (1934).

Лауреат Спеціальної премії академії наук СРСР (1936).

Спеціалізувався з проблем астрофізики. Одним з перших почав вивчати природу планетарних

туманностей; одним з перших вказав на необхідність обліку міжзоряного поглинання світла при

вивченні структури галактик; першим скрупульозно розглянув астрономічні аспекти космічних

променів; разом з В. Льойтеном визначив відстань Сонця від галактичної площини.

Друкувався в газеті «Правда», журналах «Вісті Російського астрономічного товариства»,

«Світознавство», «Bulletin Astronomique», «Російський астрономічний календар».

Як вчений дебютував дослідженням «Аберація світла і теорія відносності» (1912).

Потім настала черга доробків «Subatomic Energy and Stellar Radiation» (1928), «Physical properties of a gaseous substratum in the Galaxy» (1929), «Сонячна фізика» (1933).

Перу Г. належать також публіцистичні статті «Наркомосвіти забув про Пулковську обсерваторію»,

«Повне сонячне затемнення буде, мабуть, в СРСР» (1934), «Про розвиток астрономічних робіт в

СРСР» (1936).

Всього вчений залишив понад 170 наукових і публіцистичних праць.

Особисте життя нашого земляка не було вистелено трояндами: він рано втратив батька (1892); був

виключений з гімназії без права вступу до інших учбових закладів (1906); зазнав арешту і смерті

внаслідок наклепу. Постраждала і дружина, Герасимович О., яка «як член родини зрадника

Батьківщина» відсиділа 8 років у Воркуто-Печорському виправно-трудовому таборі.

Ім’я «Герасимович» присвоєно малій планеті №2126 (1970).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – О. і Л. Струве, С. Костинський, В. Льойтен, М.

Бобровников, Х. Шеплі, Д. Мензел, І. Балановський, Є. Перепьолкін, А. Білопольський, П. Яшнов, В. Газе, В. Фесенков, Г. Шайн та ін.


***

НЕ МУЗЕЙНИКИ І НЕ КАНЦЕЛЯРИСТИ

, з професійного кредо Б. Герасимовича

Музейний дух, спокій добре відладженої канцелярії обсерваторіям протипоказані – тут з

фабричною чіткістю мають працювати ентузіасти зоряної справи.

ПОГАНО, з статті Б. Герасимовича «Наркомосвіти забув про Пулковську обсерваторію»

Значення астрономії всім відоме. Як же піклується Наркомосвіти про найбільшу наукову установу

Союзу – Пулковську обсерваторію? Погано.

...Недоліки підготовки астрономічних кадрів майже самоочевидні. Погано йде справа з загальним

вихованням аспірантів.

...Для боротьби з нашим «провінціалізмом», для зміцнення нашої наукової роботи необхідні

закордонні відрядження як керівників інститутів, так і окремих працівників, особливо молодих.

...Будівлі давно не ремонтувалися, стелі протікають. Немає турботи і про матеріальне і культурно-

побутове обслуговування працівників. Ми потребуємо великих інструментів із застосуванням

нових фізичних методів дослідження. На одному ентузіазмі працівників базуватися неможливо.


ВІЧНИЙ ПАМ’ЯТНИК, зі спогадів В. Абалкіна

Його блакитні палітурки (підручника «Курс астрофізики і зоряної астрономії» – авт.), що

вкривають сторінки з викладом глибоких ідей будови зірок і галактик, результатів збагнення

таємниць і змінності блиску, стали вічним пам’ятником тому, хто був ініціатором видання цього

вітчизняного астрофізичного настільного керівництва – професорові Борису Петровичеві

Герасимовичу.


У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ НЕ СОРОМИВСЯ, зі спогадів М. Гнєвишева

В обсерваторській бібліотеці існувало правило: не можна брати нові надходження, які були

представлені на виставці. На них потрібно було записуватися в чергу.

Герасимович проглядав журнал запису черговості на нові надходження. Іноді він викликав

співробітника і говорив: «У такому-то журналі з’явилася стаття з тематики Вашої роботи, а я не

знайшов Вашої заявки на цей журнал». Після цього йшло таке «рознесення», яке одержувати

вдруге уникали.

Ще приклад. Всі засідання Вченої ради і всі наукові доповіді, як астрофізичні, так і астрометричні

відбувалися в кабінеті директора і в його присутності. Знаючи тему майбутньої доповіді,

Герасимович завжди готувався до неї, і горе було доповідачеві, якщо він виявлявся менш

підготовленим, ніж директор. «Лаючи», Герасимович не соромився у виразах, на які був

надзвичайно винахідливим.


НЕ РАДЯНСЬКА ЛЮДИНА, з статті-виказу В. Тер-Оганезова «За викорінення до кінця

шкідництва на астрономічному фронті» в журналі «Світознавство» в 1937 р.

Для прикладу можна зупинитися на одному з цих шкідників (Герасимович Б. – авт.). Що він із

себе є? Це колишній есер, котрий прикинувся прихильником радянської влади. Пригадаємо його

контрреволюційний виступ в Харківському університеті років десять тому, де... він висловив

погляди, які давали підстави вважати, що він не є радянською людиною.

Пробравшись до керівництва однієї з найбільших астрономічних установ в Союзі, своє положення

він використовував наймерзеннішим чином для організації шкідницької роботи.


ВІДМОВИВСЯ ЗАЛИШИТИСЯ В США, з листа С. Вавилова і Г. Шайна А. Вишинському в

1939 р.

У 1936-1937 рр. в деяких астрономічних установах СРСР, а особливо в Головній астрономічній

обсерваторії в Пулково, були проведені арешти великого числа науковців. Число активно

працюючих астрономів у нас не велике (80-90 осіб) і тому арешт великої групи (осіб 20) різко

впадає в очі. Деяких із засуджених ми знали багато років і нам уявлялося, що вони були

лояльними радянськими громадянами.

Вкажемо, наприклад, що Б. П. Герасимович в 1926-1929 рр. був в Америці (тривале відрядження і

стипендія) і здобув там таке міцне наукове ім’я, що одержав пропозицію зайняти директорський

пост в одній з обсерваторій.

Якщо додати, що він був там з дружиною і дітей у нього тоді не було, то повернення характеризує

його досить добре. Один з нас міг іноді з боку спостерігати, як Б. П. Герасимович (колишній

директор Пулковської обсерваторії) приймав іноземних учених і освітлював ті чи інші явища

нашого життя. Згодом можна було прочитати деякі відгуки цих осіб вже в закордонних виданнях, і

в них прозирає позитивне враження від нашої країни.


ГАБА НЕВІДОМОСТІ, з нарису М. Балишева «Зірка виключної величини»

Видатний учений, прекрасний астрофізик-теоретик і практик-спостерігач, вже в 20-і роки ХХ

століття відомий своїми роботами учений у СРСР і за кордоном, червневим ранком 1937 року,

знаходячись в розквіті творчих сил, назавжди зник для всього наукового світу, колег і сім’ї і на

довгі роки його долю приховала габа невідомості.

...Після вбивства С. М. Кірова 1 грудня 1934 року, в Ленінграді пройшла могутня хвиля репресій.

До жовтня 1936 року ця хвиля докотилася до Пулкова – протягом тижня були арештовані ведучі

пулковські астрономи... Люди безслідно зникали, і Герасимович з жовтня 1936 року регулярно

одержує виписки з протоколів Президії АН «про звільненні з складу співробітників».

Борис Петрович не втрачав присутності духу: він активно намагався допомагати сім’ям

заарештованих (зокрема, прийняти на роботу в обсерваторію дружину М. В. Комендантова, над

якою висіло виселення з Пулкова). Понад те, він прагнув зберігати місця за арештованими

фахівцями, з приводу чого на початку 1937 р. на нього в президію Академії наук був направлений

перший «виказ» від заступника директора з адміністративно-господарської частини М. І.

Фаворського.

...До Пулково відправляють шосту (!) за рахунком комісія АН, а тонкий струмочок виказів

перетворюється на широку ріку відвертої брехні.

Верхом відвертого цинізму можна вважати статтю-виказ В. Т. Тер-Оганезова (характерно, що

стаття надійшла до редакції 29.07.1937 р., задовго до виголошення вироку Герасимовичу, а в ній

вже чітко були сформульовані всі майбутні звинувачення; крім того, наводить на деякі роздуми

той факт, що стаття майже повністю повторює «повідомлення» Фаворського, тобто виходить, що

Тер-Оганезов знав про те, що (і як) заст. директора обсерваторії виконав «свій високий

громадянський обов’язок»).

...20 квітня 1937 року Герасимович повторно подає у відставку з поста директора обсерваторії, але

його прохання знову відхилене загальними зборами Академії наук...


ВИРОК ВИКОНАНО, з офіційної довідки КДБ СРСР в 1989 р.

Повідомляємо, що в другій половині 1936 – першій половині 1937 року Управлінням НКВС по

Ленінградській області за підозрою в «участі у фашистській троцькістсько-зінов’євській

терористичній організації, яка виникла в 1932 році за ініціативою німецьких розвідувальних

органів і ставила за свою мету скидання Радянської влади і встановлення на території СРСР

фашистської диктатури», була заарештована велика група ведучих ...науковців і фахівців різних

наукових організацій, учбових закладів і підприємств, в т.ч. і в Пулковській обсерваторії, а всього

понад 100 чоловік.

З числа співробітників Пулковської обсерваторії були арештовані: Герасимович Борис Петрович...

Арештований 28 червня 1937 року.

Виїзною сесією Військової Колегії Верховного Суду СРСР в закритому засіданні в Ленінграді 30

листопада 1937 року визнаний винним в злочині, передбаченому ст. 58 п. 6, 7, 8 і 11 КК РСФСР і

засуджений до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією всього, особисто йому належного

майна.

Вирок виконано.


НАКЛЕП ЗВІВ ПІД ТИСКОМ, з книги С. Снєгова «Норільські оповідання»

Козирєв перейшов до дослідження найзнаменитішої зірки, Сонця... І в розпал нових робіт його

спіткав удар долі – арешт.

– Мене посадив директор Пулковськой обсерваторії Герасимович, – похмуро говорив Козирєв в

одну з перших прогулянок зоною. – Ось вже від кого не чекав такої зради. Втім, не зради –

наклепу. Ви щось чули про Герасимовича?

Я не лише чув, але й читав його книгу «Всесвіт при світлі теорії відносності».

– Борис Петрович був людиною блискучою, – сумно підтвердив Козирев. – І в особистому плані, і

як учений. ... Ймовірно, не було у нас іншого астронома з таким спектром фундаментальних

інтересів. ...Ви знаєте, що його згубило? Майже чотири роки пропрацював в Гарвардській

обсерваторії! Природно, його заарештували ...й приписали шпигунство... І в тридцять сьомому

розстріляли, а перед розстрілом примусили вигадати шпигунську організацію, він туди включив і

мене...

– Але ж Герасимович розумів, що розстрілу йому не уникнути... Він міг піти в могилу, не

стягуючи за собою вас, Миколо Олександровичу.

– Мабуть, вже не міг, – задумливо говорив Козирєв. – ...Він знеміг душевно і тілесно від жахливої

брехні звинувачення, від методів допиту. ...Ні, він прямо не звинуватив мене в антирадянських

діях, тільки зарахував до своїх прихильників і помічників. У сенсі науковому – це було вірно. Але

ж наука слідчих цікавила найменше...