розсіялися, переважно у жителів Кропивінського району, Щегловська (нині – Кемерово). Крупніші
речі були, мабуть, передані до громадських установ. Наприклад, картини, які згодом складали
зібрання Кемеровського краєзнавчого музею, були знайдені його першим директором за шафами
міської бібліотеки.
...Після того, як я залишив музей, акти і паспорти реставрації були втрачені. Також щезло і багато
картин...
КАРТИНИ ВАЛЯЮТЬСЯ БЕЗ НАГЛЯДУ, з листа В. Федякіна до окружного відділу народної
освіти
Після убитого партизанами відомого художника В. Вучечевича залишилося багато хороших
картин.
Зазвичай до таких цінних речей скрізь ставляться дбайливо і групують їх. У нас же навпаки –
картини Вучечевича або валяються без нагляду в клубах, або знаходяться у громадян в квартирах.
Я вважаю необхідним, зібравши ці картини, влаштувати в міжсоюзному клубі картинну галерею.
ОКРВНО, ваша думка?!
РОЗПОВІДАВ ЧАЛДОНАМ ПРО ЗІРКИ, з кореспонденції М. Кушникової «Лелітки живої
пам’яті»
Він стоїть підтягнутий, чепуристий, в модній оксамитовій візитці почала, облямованій шовковою
тасьмою. Білий пікейний жилет, біла шийна хустка, яка підкреслює красиву посадку голови.
Досить повна випещена особа з круглим твердим підборіддям – обличчя людини успіху, яка
багато зробила і пізнала радість. Поза зовсім не в’яжеться з жорсткуватим малюнком рота,
прикритого вусами, і ясним поглядом широко розставлених світлих очей.
Вучичевич в своїй майстерні знятий на тлі величезного полотна, на якому знову ж таки сніги
біліють на скелях і деревах. На обороті фотографії – напис зі всіма архаїзмами орфографії:
«Майстерня В. Д. Вучечевича-Сибірського біля села Нагірний Іштан в 40 верстах від Томська,
збудована на схилі Томі – Іштана».
...З’являється серед жителів селища Калашного дивовижне сімейство. У небаченому досі
поєднанні мольберт і пістолет супроводять дивну людину в окулярах, широкополому капелюсі і
високих чоботях. Він запрошує місцевих старожилів братів Бобкових – Федора і Олександра, і
вони зводять йому будинок з обсерваторією. Він запрошує до себе людей і розповідає їм про зірки.
Він навіть пише ікони.
Дружина художника Софія Петрівна лікує дітей безкоштовно. І все сімейство читає книги.
...Реакція страшна не лише тому, що вона – знаряддя регресу, вона страшна й тим, що вивільняє
сили темряви. Вбивство сім’ї Вучичевичів схоже на погроми, спалювання книг на багаттях і ще
раніше – спалювання мудреців і учених.
Як відбулося вбивство, зумовлено «кліматом» колчаківської пори?
Вночі до Вучичевичів постукав Олександр Сажин. Художник довірливо впустив сусіда. За ним
увійшли ще двоє. На ранок свідки побачили сліди звірячої розправи. Зґвалтовані і убиті дружина й
доньки... У Софії Петрівни відрубані два пальці – мабуть, намагалася захиститися від занесеної
шаблі. На одному – обручка, яку і поклали в труну.
Смертельно поранено Вучичевича...
ПАРТИЗАНИ ЧИ БАНДИТИ, з статті В. Тогулєва «Більшовики зарізали художника»
Ще в радянських часів краєзнавці знали, що вбивцями були більшовики: портрет одного з них
репродукувався в брошурі 30-х років, присвяченій місцевим партизанам. Проте в брежнєвську
пору писати відкрито про більшовицький статус зазначених душогубів заборонялося, тому, як
правило, дослідники обмежувалися дипломатичними формулюваннями: винні, мовляв, бандити.
А, оскільки бандити і більшовики – суть синоніми, ніхто і не сперечався.
У 90-і роки доля невинно вбитого художника продовжувала хвилювати громадськість.
Інтелігенції вдалося ...вирвати з чіпких чиновних лап засоби на реставрацію його картин,
доведених до непотрібного перебування в обласному краєзнавчому музеї (об них хіба що ніг не
витирали!), а також підняти в пресі питання про встановлення пам’ятного знаку на місці знесеного
кладовища в Кемерові, де Вучичевич-Сибірський був похований.
ЗНАТИ ПРАВДУ ХОЧУТЬ НЕ ВСІ, з уточнення А. Лопатіна до матеріалу «Доля художника.
Нові документи»
Я зобов’язаний зробити уточнення до свого тексту. Цитую: «Мешканець Кропивіно А. Уськов
згодом напише, що він разом з батьком «передали тіло (В. Д. Вучичевича), яке вже охололо,
лікареві Красуліну» в Щегловській лікарні.
Справді, в списках Щегловської лікарні значився лікар з схожим прізвищем Костянтин Архипович
Красавін. Пізніше він напише
