ВАСИЛЬЄВ Микола Іларіонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Агрохімік.
З міщанської родини.
Народився 23 жовтня 1875 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 4 вересня 1930 р. в м. Белграді (нині – столиця Республіки Сербія). Похований на
місцевому цвинтарі.
Закінчив Полтавську гімназію (1892), Ново-Олександрійський інститут сільського господарства та
лісництва (1897), слухав лекції в Цюріхському університеті (1898-1899).
Працював в цюріхській лабораторії професора Е. Шульца (1898-1899), вивчав роботу
дослідницьких сільського господарських станцій в Австро-Угорщині, Німеччині, Італії, Франції
(1899-1900), був асистентом кафедри землеробства Київського політехнічного інституту (1900-
1909), Київського університету св. Володимира (1909-1913), науковим співробітником лабораторії
професора Бонн’єра при Паризькому університеті (1913-1914), екстраординарним (1914),
ординарним (1914-1916) професором Донського політехнічного інституту, ординарним
професором Донського сільського господарського інституту (1916-1920), професором (1920-1924),
ординарним професором (1924-1930) сільського господарського факультету Бєлградського
університету, науковим співробітником паризького інститут Л. Пастера (1924).
Спеціалізувався з проблем загального землеробства, агрохімії, біології сільськогосподарських
рослин, азотфіксації, синтезу і регенерації білкових речовин в рослинах.
В. – автор доробків: «Утворення білкових речовин в насінні, що визріває» (1911), «Сучасні
проблеми добрив в господарствах Західної Європи і Росії» (1924), «Фіксація атмосферного азоту
ґрунтами Югославії», «Ґрунти Полового Поля в Герцеговині, їх склад і родючість» (обидва –
1928), низки праць з синтезу та регенерації білкових речовин в рослинах, з проблем механізму
фіксації атмосферного азоту ґрунтовими мікроорганізмами, з хімічних властивостей ґрунтів
Югославії.
Не сприйнявши Жовтневої революції, наш земляк емігрував до Королівства сербів, хорватів і
словенців (1920).
Серед друзів та близьких знайомих В. – С. Виноградський, Г. Злокович, Е. Шульц та ін.
***
ПОРОЗУМІТИСЯ,
з професійного кредо М. Васильєва
Земля вимагає розуміння.
ОРГАНІЗУВАВ ДОСЛІДНУ СТАНЦІЮ, з книги В. Шелохаєва «Енциклопедія російської
еміграції»
Вивчав організацію сільського господарства в Західній Європі. З цією метою відвідав дослідні
сільськогосподарські станції Франції, Німеччини, Італії, Австро-Угорщини.
...Читав курс з агрономічної хімії і загального землеробства.
При Донському політехнічному інституті організував дослідну сільськогосподарську станцію
(1914-1915), де під його керівництвом проводилися дослідження з вивчення ґрунтів Донського
краю, вирощувалися посухостійкі сорти південних пшениць.
...Активно включився в організацію агрономічної лабораторії і Агрономічного інституту
Бєлградського університету; опублікував низку робіт з хімічних властивостей ґрунтів Югославії.
Брав активну участь в науковому і культурному житті російського зарубіжжя, був членом
численних місцевих наукових і творчих об’єднань: Російської академічної групи, Російського
наукового інституту, Товариства російських агрономів, Товариства Російських літераторів і
журналістів.
Виступав з доповідями на Російському агрономічному з’їзді і на 4-му з’їзді Російських
академічних організацій за кордоном.
ВІД ПОЛІТИКИ БУВ ДАЛЕКИМ, з розвідки Ю. Альохіна «Микола Іларіонович Васильєв»
Після закінчення Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісознавства В., який
продемонстрував блискучі успіхи в навчанні, отримав відрядження за кордон для підготовки до
професорського звання.
Після повернення до Росії подовжував активно займатися агрохімією і готуватися до іспитів на
магістерське звання; останні склав в Новоросійському університеті, в Одесі, в 1909 р.
...На Дону, в 1916 р., був вибраний ординарним професором сільськогосподарського інституту.
Військові умови часу лише частково стосувалися його, самозаглибленого ученого і викладача.
Роки революції і громадянської війни важко позначилися на душевному стані В., який ледь
орієнтувався в політиці і ідеології. У результаті він емігрував до Югославії.
Як
