ВАСИЛЕВСЬКИЙ Лев Маркович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, критик, перекладач, видавець. Псевдонім – Авель.
З родини комерсанта. Батько, Василевський М., – власник книжкового магазину. Брат, Василевський І., – літературний критик, фейлетоніст.
Народився 15 (27) липня 1876 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 1 березня 1936 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Вчився в Полтавській гімназії, проте був виключений «за створення гуртка самоосвіти». Продов-
жував освіту на фізико-математичному факультеті Київського університету, звідки теж за участь
в демонстрації з приводу самоспалення в Петропавлівський фортеці народоволки М. Вєтрової йо-
го відрахували. Вступив на медичний факультет Харківського університету (1897-1902), який і за-
кінчив.
Працював епідемічним земським лікарем в Полтавській, Харківській, Володимирській губерніях
(1902-1904). Супроводжував І. Мечникова у його поїздці по охопленій чумою Астраханській губе-
рнії (1912). У подальшому В. – корабельний, військовий лікар. Очолював театральний відділ у га-
зеті «Мова», редагував «Вільні думки» (1907), журнали «Лелітки», «Ранок Росії», «Сонце Росії»
(1910). Кореспондент і член редколегії журналу «Студія» (1911), газети «Петроградський голос»
(1917). Співробітник Пролеткульту в Уфі (1920-1921).
Друкувався в газетах «Вісті», «Російський вісник», «Лікарняна газета», «Фельдшер», журналах
«Сатирикон», «Світ божий», «Журнал для всіх», «Щорічник Імператорських театрів», «Студія»,
«Мова», «Театр і мистецтво».
Як літератор В. дебютував двома віршами в «Полтавських губернських відомостях» (1895).
Потім настала черга збірників «Незлобиві пародії» (1908), «Вірші» (1911), п’єс римованих і в про-
зі «Каніо й Аніто», «Едельвейс», «Руїни» (усі – 1912), «Збірника мініатюр та одноактних п’єс»
(1914), книги «Земні облуди», «Слідами війни: враження військового лікаря» (обидві – 1916).
В. – автор актуальних брошур «Австро-Угорщина. Політичний устрій та національні питання»,
«Жіноче питання» (обидві – 1906).
Перекладав п’єси німецьких драматургів.
Під час громадянської війни отримав контузію, внаслідок якої майже зовсім втратив слух і був
змушений відійти від активної літературної діяльності.
Серед друзів та близьких знайомих В. – В. Брюсов, І. Бунін, І. Мечников, В. Брусянін, С. Горний, В. Гофман, Б. Левензон, В. Уманов-Каплуновський, Д. Цензор, О. Чюміна, Л. Яворська та ін.
***
ВІЙНА ОГОЛЯЄ ДУШІ
, з життєвого кредо Л. Василевського
Так, війна велика й надзвичайна саме тим, що вона оголяє людські душі, розкриває їх з
найнесподіванішого й іноді найпрекраснішого боку.
СЛІД НЕВИРАЗНОЇ КРАСИ, з вірша Л. Василевського «Повітряні мости»
Рождаются воздушные мосты
От тайного, нездешнего, к земному,
Они равны, – но в каждом по-иному
Хранится след неясной красоты.
СТІНА ПЛАЧУ, вірш Л. Василевського «У кольоровому дранті»
В цветных хламидах, в шапках с лисьим мехом
И с пейсами вдоль впалых, бледных щек,
Они стоят, и скорбь библейских строк
В их голосах звучит бессильным эхом.
Стена глуха, а свод небес далек.
Снуют мальчишки, дразнят их со смехом,
И падает на камни и песок
Отрава слез. – Шалом, – Шалом алейхом!
Здесь, в этой узкой щели, между стен,
Источенных веками, ржой и плеснью,
Вся их судьба: изгнание и плен.
Пусть небеса звучат весенней песнью, –
Здесь только стон. Здесь вечный плач и стон.
О, Аднай! О, горе! О, Сион!
ПОЕТИ ЗЧЕПИЛИСЬ В ТУМАНІ, пародія Л. Василевського на В. Брюсова
Гертруда – кузина Светлане,
А Гуго – Смальгольму свояк.
Поэты сцепились в тумане,
И их не распутать никак.
Погибли Роберт и Гертруда,
Жуковский же снова возрос.
Конечно, здесь не было чуда, –
Был метемпсихоз.
ОДНА З ВИТРАТ РЕВОЛЮЦІЇ, з статті С. Гладиша «Діти Дзержинського»
Відомо, що у всі часи за рахунками дорослих завжди платили діти. Коли менше, коли більше, проте завжди – сповна. І немає тому свідоцтва відвертішого і нещаднішого, ніж Росія початку
двадцятого сторіччя. З серпня дев’ятсот чотирнадцятого малолітки і підлітки відбивалися від
домівок, тікаючи «від німців» із
