…Генерал Бутовський брав найактивнішу участь у проведенні перших Олімпійських ігор в
Афінах. Він інспектував змагальні арени, зробив велику кількість доповідей на сесії МОК,
зокрема, порушив питання про необхідність всім учасникам Ігор бути членами своїх національних
комітетів. Повернувшись, Бутовський підготував свого роду звіт про Олімпіаду – «Афіни навесні
1896 року», докладно описавши події на Іграх і своє їх бачення.
…У березні 1911 року був створений НОК Росії, а через рік наші співвітчизники виступили на
Олімпійських іграх у Стокгольмі, проте невдало, що, між іншим, несподіванкою для Бутовського
не стало. «Перш за все я повинен вказати на такі обставини: наприклад, американці готувалися до
змагань протягом двох-трьох років. Росіяни ж недавно зайнялися спортом і тому не змогли
наздогнати своїх товаришів. Але все-таки я не можу обійти мовчанням кілька фактів, які говорять
самі за себе. Нагадую історію з нашим чемпіоном Клейном. Зі спортивної точки зору, він зробив
те, що повинно було виокремити його серед інших борців, а тим часом, золота медаль дісталася
іншому».
Мова йде про російського борця середньої ваги М. Клейна, який на олімпійському турнірі
завоював срібну медаль. Він міг стать і чемпіоном, проте арбітри не були до кінця об’єктивними і
віддали перевагу шведу К. Юхансону, на що і натякає Бутовський.
Усі наступні роки він активно трудиться, сприяючи розвиткові російського спорту. Невдача в
Стокгольмі викликала в російському суспільстві роздратування, і уряд вжив заходів. Зокрема,
пройшли російські Олімпійські ігри. Особливо масовими стали змагання 1913 року в Києві. Але
перша світова війна, викликане нею лихоліття, надовго зупинили і міжнародний, і російський
спорт.
…Разом з генералом Бутовським пішла або була вибита краща, і без того нечисленна, частина
російського суспільства – людей твердих у переконаннях, творчих, відомих славними справами, а
не словами, істинно державних.
І як не вистачає нам цієї, відзначеної Богом, породи!
