Ось на арені з’являється задиханий і запилений офіцер. Він щойно з коня; він залишив бігунів в 7-
ми верстах від Афін. Про рішучий результат нічого не можна сказати. Йде боротьба між
французом і греком.
...Гарматний постріл і новий гінець; бігуни вже у міській межі, попереду грек! Всі встають зі своїх
місць як одна людина, декілька захоплених вигуків, всі напружено вдивляються, неначе можна
що-небудь бачити, і потім повна безмовність найнапруженішого очікування. Нарешті, зверху
бачимо, десь вдалині: грек! грек!
Нестримні вигуки захоплення хвилею розливаються всім амфітеатром і околицями; помахи
шапками, парасольками, прапорами, хустками, росте crescendo, і, раптом, ніби щось прорвалося,
буцімто відчинилися навстіж якісь закриті двері, за якими чувся тільки гул...
Ареною ешвидко біжить сухорлява людина, причина цього неймовірного захоплення. Він,
очевидно, нічого не чує; для нього існує один-єдиний предмет на світі, це кінець його бігу. Від
втоми чи від пилу смугляве обличчя його здається зовсім чорним.
Король зі своєї трибуни привітно махає йому шапкою; проте, мабуть, він і сам схвильований:
шапка випадає у нього з рук. Тільки ця чорномаза людина, в запиленому білому трико з
блакитними розводами (грецькі кольори), наблизилася до центру головного закруглення, як два
принци, Костянтин і Георг, взяли його в свої обійми, розцілували і підвели до короля. Потім до
нього потягнулися сотні обіймів королівської свити та інших, а ще миттю звідкись з’являється
пальто, в яке його негайно ж закутують самі принци...
ПАМ’ЯТЬ – ЖИВА, з кореспонденції О. Короленка «У Полтаві пройшов турнір соратника
Кубертена генерала Бутовського»
Всеукраїнський турнір серед кадетів пам’яті Олексія Бутовського, що пройшов недавно в Полтаві, зібрав сильних боксерів в своїй віковій категорії зі всіх регіонів України. У змаганнях в місцевому
міському палаці спорту «Юність» прийняли участь близько 80 юних талантів.
Взагалі, спорт в Полтаві має багату і дуже цікаву історію. Досить сказати, що саме тут починав
свою педагогічну діяльність соратник засновника сучасного олімпійського руху П’єра де
Кубертена генерал Олексій Бутовський. Саме його пам’яті присвячено турнір.
У Полтаві, між іншим, знаходиться Центр боксу, в якому постійно йде підготовка спортсменів і
який є могутнім форпостом цього виду спорту в регіоні. І непогані виступи атлетів клубу на
змаганнях різноманітних рівнів – яскраве тому підтвердження. З метою подальшої популяризації і
розвитку боксу в регіоні і організовано турнір пам’яті О. Бутовського.
НЕ ВИСТАЧАЄ ЛЮДЕЙ ТАКОЇ ПОРОДИ, з дослідження Н. Бутовської «Древо генерала
Бутовського»
Олексій Дмитрович до кінця своїх днів із вдячністю і ніжністю згадував побут степового
поміщицького життя в Малоросії, щиру гостинність усіх Бутовських, доброзичливі стосунки з
сусідами, з селянами. У їхньому маєтку ріс величезний сад, була пасіка, невеликий, але чудовий
кінний завод, де знаходилися і два породисті коні з вищими дипломами, чим особливо пишалися.
Разом із сестрою Ольгою, уже тоді чудовою піаністкою, Олексій Бутовський непогано грав на
флейті, брав участь у домашніх концертах, виконуючи, головним чином, модних тоді у молоді
Белліні, Доніцетті, Россіні.
У тодішніх дворянських будинках часто танцювали. Знову ж, Олексій і на паркеті виділявся
спритністю та почуттям ритму. А уроки юним Бутовським давав дядечко Іван Григорович, який
знав усі старі і новомодні танці. Він запевняв, що під час Тильзитського побачення імператорів
Олександра I і Наполеона не раз вальсував з королевою Луїзою, а вона виділяла його з усіх
кавалерів.
Утім, виховали хлопчиків у будинку Бутовських чи не зі спартанською твердістю. За традицією їх
готували до військової служби, тому заохочувалися до ігор, всякого роду тілесних іспитів та
самостійності. Олексій і його брати багато часу проводили на природі, самі ходили на полювання і
скакали на конях, навіть восени бігали босоніж купатися і ловити рибу, а ще брали уроки
фехтування у батька і навіть від професійного інструктора.
…Почну з його відносин з Пьєром де Кубертеном. Вони познайомилися в Парижі 1892 року, в
пору, коли Бутовський вивчав системи фізичної підготовки в європейських арміях. Обоє відразу ж
оцінили один одного. Між ними зав’язалося жваве листування – кілька листів Олексія Дмитровича
